04 березня 2021 року м. Херсон
Справа № 766/6377/19
Провадження № 22-ц/819/570/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Базіль Л.В.
Приходько Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Прохоренко В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач є батьком їх спільної дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка хоча й досягла повноліття, але продовжує навчатися та є студенткою ІІ курсу факультету української філології та журналістики, денної форми навчання, контрактної форми фінансування Херсонського державного університету, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач добровільно не надає. Донька перебуває на повному утриманні матері.
Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини у розмірі одного прожиткового мінімуму, визначеного для дітей відповідної категорії, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2020 року позов задоволений частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на час її навчання, починаючи з 29 березня 2019 року по 30 червня 2021 року до досягнення нею 23 років, за умови продовження навчання або яка з цих умов настане раніше.
В решті позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального, просить рішення суду від 01 квітня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скарга мотивована тим, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, оскільки не має постійного місця роботи та постійного заробітку, а на його утриманні перебуває хвора матір.
Також вказав, що на теперішній час ОСОБА_3 переведена на бюджетну форму навчання, позивач отримує кошти в рахунок відшкодування вартості навчання доньки з державного бюджету, які витрачає не на першочергові потреби доньки, а на придбання та заміну вікон, встановлення кондиціонеру, тощо. Зазначив, що ОСОБА_3 не зверталася до нього з проханням про надання матеріальної допомоги.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду від 01 квітня 2020 року, просила скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Вказала, що донька лише з середини 3 курсу, у зв'язку з відмінним навчання, була переведена на бюджетну форму навчання, до цього вона навчалася на контрактній основі, кошти за навчання у вищому навчальному закладі сплачувалися нею особисто. Відповідач повністю самоізолювався від дитини ще у 2013 році та виїхав проживати до своєї матері в АР Крим. Донька повністю перебуває на утриманні матері, що ставить її в складне матеріальне становище. У зв'язку з денним стаціонарним навчанням у виші ОСОБА_3 немає можливості працювати та немає інших джерел доходу. Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дочки не надає, хоча працює неофіційно.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 19 вересня 1998 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.8)
Згідно актового запису про народження №170 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), яка відповідно до акту про фактичне проживання особи від 12 червня 2019 року, проживає разом з матір'ю-позивачем у справі та перебуває на її утриманні.
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З довідки №18/213 від 05 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою ІІ курсу денної форми навчання факультету української філології та журналістики Херсонського державного університету, контрактної форми фінансування, термін закінчення навчання - 30 червня 2021 року (а.с.13), у зв'язку з чим у позивачки виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів в порядку ст.199 СК України.
За положеннями частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дитини. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 є працездатною особою, якому не встановлено обмежень чи протипоказань в трудовій діяльності, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для звільнення його від встановленого ст.199 СК України обов'язку утримувати повнолітню дитину, яка навчається та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , оскільки не працює, як підставу для відмови у задоволенні позову, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на батьківський обов'язок відповідача надавати дитині, яка продовжує навчатися, матеріальну допомогу, за відсутності обставин, які унеможливлюють його працевлаштування, тощо.
Посилання скаржника на те, що донька переведена з контрактної форми навчання на бюджетну форму фінансування, не звільняє його від обов'язку сплачувати аліменти на її утримання, оскільки такий обов'язок зберігається незалежно від форми навчання.
Також не можна прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні відповідача перебуває його хвора мати, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цих обставин. Необхідність надання допомоги непрацездатним батькам не виключає обов'язку відповідача надавати утримання повнолітній дочці, яка продовжує навчання та потребує у зв'язку із цим матеріальної допомоги.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, перевіривши доводи скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно ст.389 ч.3 п.2, ст.19 ч.6 п.3 ЦПК України.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.А. Приходько