02 березня 2021 року м. Херсон
справа № 663/2343/19
провадження № 22-ц/819/46/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,
суддів:Склярської І.В.,
Чорної Т.Г.,
секретарПлохотніченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Пухальського С.В. від 07 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
встановив:
У серпні 2019 року ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що з 29 вересня 2001 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
На підставі рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області № 272 від 17 вересня 2007 року вона приватизувала земельну ділянку площею 0,0803 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
За період шлюбу з відповідачем на цій земельній ділянці було збудовано житловий будинок, загальною площею 125,9 кв.м. (житловою площею 40 кв.м.). Свідоцтво про право власності на будинок видано виконкомом Лазурненської селищної ради 08 червня 2011 року на її ім'я.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу об'єднання земельних ділянок від 04 грудня 2018 року вказана земельна ділянка була роз'єднана на дві: площею 0,0317 га та 0,0486 га, а житловий будинок реконструйовано шляхом його поділу на два домоволодіння, розташованих на вказаних земельних ділянках.
Так, на земельній ділянці площею 0,0486 га розташований житловий будинок літ. «А» загальною площею 105,5 кв.м., житловою площею 76,2 кв.м., господарська будівля літ. «Б», загальною площею 106 кв.м., навіс літ. «В», «Г», «З», «Л», душ літ. «Д», огорожа № 1, ворота № 2 та вимощення І, а на земельній ділянці площею 0,0317 га - житловий будинок літ. «А» загальною площею 124,7 кв.м., житловою площею 52,3 кв.м., господарська будівля літ. «Б», загальною площею 105,9 кв.м., навіс літ. «В», водопровід № 1, огорожа № 2-4 та вимощення І.
Рішенням виконкому Лазурненської селищної ради № 73 від 27 травня 2019 року новому житловому будинку, розташованому на земельній ділянці площею 0,0486 га присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 , а житловому будинку, розташованому на земельній ділянці площею 0,0317 га - АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що наведене майно набуто подружжям за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, позивач просила суд в порядку поділу майна подружжя: залишити у її власності житловий будинок літ. «А» загальною площею 105,5 кв.м., житловою площею 76,2 кв.м., господарську будівлю літ. «Б», загальною площею 106 кв.м., навіси літ. «В», «Г», «З», «Л», душ літ. «Д», огорожу № 1, ворота № 2 та вимощення І (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1838052865000), та земельну ділянку площею 0,0486 га з кадастровим номером 6524755500:01:001:0989, на якій розташований вказаний житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 124,7 кв.м., житловою площею 52,3 кв.м., господарську будівлю літ. «Б» загальною площею 105,9 кв.м., навіс літ. «В», водопровід № 1, огорожу № 2-4 та вимощення І (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846005465247), та земельну ділянку площею 0,0317 га з кадастровим номером 6524755500:01:001:0988, на якій розташований вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням суду від 07 лютого 2020 року позов задоволено.
Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 113,3 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0803 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог не відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам законодавства, що регулює спірні відносини, зокрема, судом не враховано, що спірне майно спільним майном подружжя не визнавалось, частки співвласників у спільній сумісній власності не визначались, а позивач відповідної вимоги до суду не пред'являла.
Судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розбіжностей у площах об'єктів спірного нерухомого майна на час видачі свідоцтва про право власності та на час розгляду справи.
Крім того, суд під час поділу будинку в натурі не з'ясував чи відповідає відокремлене нерухоме майно розміру часток співвласників у праві власності та наявність технічної можливості такого відокремлення і не вирішив питання щодо компенсації співвласнику, частка якого в результаті поділу майна зменшилася.
Також суд не звернув увагу на те, що позивач без його згоди фактично здійснила поділ спірного майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, чим порушила його права як співвласника.
Судом не враховано, що порядок поділу майна суперечить положенням частини 4 статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, права власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, пропорційно до часток у праві власності на житловий будинок.
Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що не повідомивши належним чином його про дату та час підготовчого судового засідання, суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотанням про призначення судової будівельної експертизи та розглянув справу без вирішення питання поділу майна в натурі із визначенням ідеальних часток, їх вартості та розміру грошової компенсації у разі нерівності часток, а також за відсутності витребуваних у державного реєстратора документів, що стали підставою для державної реєстрації права власності на спірне майно.
Також зазначив, що наданий судом позивачу під час розгляду справи строк для усунення недоліків позовної заяви, яка не відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України, було пропущено, однак зазначену обставину суд не врахував та позовну заяву не повернув.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судовому засіданні відповідач та його представник- адвокат Примаков К.О., з врахуванням проведених та отриманих під час перегляду справи в апеляційному порядку експертних досліджень, погодилися із визначеним судом варіантом поділу домоволодіння, однак вважають, що рішення суду в частині визначення розміру земельних ділянок, на яких розташовані житлові будинки та належні до них господарські будівлі, не відповідає положенням земельного законодавства щодо рівності часток власників.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішення суду мотивовано тим, що заявлене позивачкою до поділу нерухоме майно придбане сторонами у період зареєстрованого шлюбу, тому підлягає поділу між ними в рівних частинах, як це передбачено сімейним та земельним законодавством.
В процесі розгляду справи суд встановив, що з 29 вересня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
На підставі рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 17 вересня 2007 року №272 у власність ОСОБА_2 передана земельна ділянка площею 0, 0803 га, кадастровий номер 6524755500:01:058:0055, яка розташована по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, про що 06 листопада 2007 року на її ім'я видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
За період шлюбу на вказаній земельній ділянці сторони побудували житловий будинок загальною площею 113,3кв. м., житловою площею 40кв. м., при якому є: господарська будівля літ. Б загальною площею 127,1кв. м., господарська будівля літ. В загальною площею 127,6кв. м., господарська будівля літ. Г загальною площею 128,1кв. м., душ літ. Г, туалет літ. Ж, навіс літ. З, водопровід №1, огорожа №2-7.
Правовстановлюючий документ на житловий будинок, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виконкомом Лазурненської селищної ради 08.06.2011 року видано на ім'я ОСОБА_5 (позивачки).
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, складеної 04.12.2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , наведена вище земельна ділянка по АДРЕСА_1 була розділена на дві земельні ділянки: площею 0, 0317 га з кадастровим номером 6524755500:01:001:0988 та площею 0,0486 га з кадастровим номером 6524755500:01:001:0989.
Цільове призначення земельних ділянок не змінилося. 14.01.2019 року та 21.05.2019 року державний реєстратор Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабич В.В. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта записи про те, що зазначені земельні ділянки належать на праві власності ОСОБА_5 .
У зв'язку з реконструкцією господарської будівлі літ. В у житловий будинок, рішенням виконкому Лазурненської селищної ради №73 від 27.05.2019 року були присвоєні наступні поштові адреси: житловому будинку, розташованому на земельній ділянці площею 0,0317 га з кадастровим номером 6524755500:01:001:0988 - АДРЕСА_1 ; житловому будинку, розташованому на земельній ділянці площею 0,0486 га з кадастровим номером 6524755500:01:001:0989 - АДРЕСА_1 .
21 травня 2019 року та 05 червня 2019 року цей же державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_2 , зазначивши відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна, а саме: господарська будівля «Б» загальною площею 106кв.м., навіси «В», «Г», «З», «Л», душ «Д», туалет «Ж», огорожа1, ворота 2, вимощення І, та на житловий будинок АДРЕСА_3 , зазначивши відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна, а саме: господарська будівля «Б» загальною площею 105,9кв.м., навіс «В», водопровід 1, огорожа 2-4, вимощення І.
Кожна із сторін визнає, що зведене на земельних ділянках нерухоме майно має статус спільної сумісної власності подружжя та їх частки у цьому майні є рівними.
Що ж стосується земельної ділянки, на якій розташовані житлові будинки та належні до них господарські будівлі та споруди, то вона передана у власність позивачки безоплатно із земель комунальної власності, тому ОСОБА_2 вважає, що це майно є її особистою приватною власністю.
Відповідач стверджує, що оскільки земельна ділянка для індивідуального житлового будівництва набута в період зареєстрованого шлюбу, вона належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тобто в рівних частинах.
Відповідно до приписів статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтями 69, 70 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі статтею 71 СК України, яка визначає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, спільне майно ділиться між подружжям в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи наведені положення норм матеріального права та відсутність заперечень сторін щодо статусу нерухомого майна як об'єкта спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленого позивачкою позову про поділ спільного майна подружжя.
При цьому в частині вимог щодо земельної ділянки суд правильно виходив із приписів статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин при визначенні права відповідача на земельну ділянку, оскільки відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином в період зареєстрованого шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, так як йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Разом з тим, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.
Оскільки при поділі майна, що є предметом спору у цій справі, суд не встановив його вартість, що унеможливило здійснення перевірки доводів апеляційної скарги відповідача в частині дотримання принципу рівності часток майна подружжя, колегія суддів на виконання приписів статті 367 ЦПК України про те, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, за згодою обох сторін дослідив надані ними та проведені в порядку, передбаченому статтею 106 ЦПК України, на замовлення учасників справи експертизи.
Зокрема, відповідно до висновку експерта №21/483, складеного 12.02.2021 року судовим експертом Гуменюк Л.В., дійсна інвентарна вартість будівель і споруд по АДРЕСА_4 становить 3 569 366 грн (без ПДВ).
Цим же експертом для поділу спільного майна подружжя запропоновано варіант, який відповідає розташуванню будівель і споруд на земельних ділянках із кадастровим номером 6524755500:01:001:0988 площею 0,0317га і з кадастровим номером 6524755500:01:001:0989 площею 0,0486га та фактично був застосований судом першої інстанції при ухваленні рішення.
При цьому експерт зробив висновок, що реальна частка кожної із сторін за таким варіантом становить 50/100 частин і відповідає ідеальній частці.
Жодна із сторін не висловила своїх заперечень щодо такого варіанту поділу будинків, будівель та споруд, а відповідач та його представник погодилися з тим, що поділ майна в цій частині відповідає інтересам обох сторін та є справедливим.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині та вважає висновки суду щодо поділу в натурі домоволодіння такими, що відповідають встановленим ним обставинам та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Крім того, колегія суддів враховує, що виділена кожній із сторін частка із спільного сумісного майна фактично є самостійним об'єктом права власності, якому в результаті державної реєстрації цього права, здійсненої компетентним органом, надано статус самостійного об'єкта цивільно-правових відносин.
Такими ж самостійними об'єктами цивільно-правових відносин є і земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 0,0317га, на якій розташований житловий будинок та господарсько-побутові споруди по АДРЕСА_1 , які в результаті поділу майна подружжя виділені у власність відповідача, і земельна ділянка площею 0,0486га, на якій розташований житловий будинок та господарсько-побутові споруди по АДРЕСА_1 , які в результаті поділу майна подружжя виділені у власність позивачки.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виділене кожній із сторін майно є окремою садибою відповідно до статті 381 ЦК України, згідно із якою садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Враховуючи наведене та зважаючи на те, що як на час вирішення судом першої інстанції спору, що виник між сторонами, так і на час перегляду справи в апеляційному порядку, законність поділу земельної ділянки, первісно переданої у власність позивачки площею 0,0803га, на дві самостійні земельні ділянки площею 0,0317га та 0,0486га в установленому законом порядку не спростовано, колегія суддів не вбачає правових підстав для здійснення перерозподілу часток кожного із співвласників у праві власності на земельну ділянку та вважає, що апеляційна скарга в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Решта доводів апеляційної скарги, зокрема щодо визначення статусу спірного нерухомого майна як майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності; щодо можливості виділення кожному із співвласників відокремленої частини будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності та щодо компенсації співвласнику, якщо реальна частка зменшилась в результаті поділу майна, перевірені в процесі перегляду справи в апеляційному порядку із підтвердженням висновків суду як щодо статусу майна, що є предметом спору, так і щодо відповідності реальних часток кожної із сторін ідеальним часткам у спільному майні.
При цьому встановлено, що вартість виділеної у власність відповідача частки в домоволодінні перевищує вартість виділеної позивачці частки на 13 465 грн.
Однак, враховуючи, що таке перевищення не вплинуло на визначений експертом розмір реальної частки у спірному майні, а позивачка рішення суду в частині неприсудження їй компенсації вартості частки не оскаржує і на стягненні наведеної суми грошових коштів не наполягає, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи скаржника не спростовують висновків суду у спірних правовідносинах та підлягають відхиленню.
Що ж стосується доводів відповідача стосовно дій позивачки, направлених на фактичний поділ спільного майна подружжя без його на те згоди після розірвання шлюбу, то ці доводи стосуються обставин, які перебувають поза межами предмета пред'явленого ОСОБА_2 позову та не можуть бути встановленими чи спростованими судом, в тому числі судом апеляційної інстанції, при вирішенні спору, що виник між сторонами в цій справі, в той час як відповідач не позбавлений можливості здійснити захист своїх прав, вважаючи їх порушеними, у спосіб, визначений законом, в тому числі судовий.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального права, а порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, тому підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л. В. Пузанова
Судді: І. В.Склярська
Т. Г.Чорна
Повний текст постанови складено 05 березня 2021 року
Суддя Л. В. Пузанова