Справа 766/1867/18 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11- кп/819/71/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.286 КК України
іменем України
23 лютого 2021 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
представника цивільного відповідача - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12017230040006931 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 серпня 2020 року, яким:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новотроїцьк, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено:
за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (в ред. Закону №1449-VI від 04.06.2009), що становить 5100 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 у відшкодування майнової шкоди 3778 грн, моральної шкоди 32 000 грн, витрат на правову допомогу 10 000 грн..
Стягнути зі ПАТ "Страхова компанія "АРКС" (правонаступник СК "АХА-Страхування) на користь ОСОБА_7 у відшкодування витрат на лікування 19 681,57грн., майнової шкоди 1740 гривень.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Вироком суду ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за те, що він 14.12.2017 близько 14:30 год., керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території автозаправної станції на проїзну частину вул. Бериславське Шосе, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, не надав перевагу легковому автомобілю марки «Volkswagen Passat СС», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по ній зі сторони вул. Миру в напрямку вул. Залаегерсег в лівій смузі для руху і скоїв зіткнення з вказаним автомобілем.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водію легкового автомобіля марки «Volkswagen Passat СС», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я. Вказані наслідки знаходяться у прямому причинному зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 , а саме:
-п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків...»;
-п. 2.3. б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
-п. 10.2 «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає».
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, не погоджується з рішенням суду в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік та в частині вирішення цивільного позову про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого у відшкодування моральної шкоди 32 000 гривень та витрат на правову допомогу 10 000 гривень. В обґрунтування доводів указує, що судом першої інстанції безпідставно призначено обвинуваченому додаткове покарання, оскільки не враховано, що діяння ним вчинено з необережності, ОСОБА_10 визнав провину, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки. Крім того, при призначенні такого покарання не враховано похилий вік обвинуваченого, він є пенсіонером, але працевлаштований, керування транспортним засобом є єдиною можливістю забезпечення соціальних потреб його родини. Судом не враховано і думку потерпілого та його представника, які просили не наказувати ОСОБА_10 .. Апелянт зазначає, що відповідно до змісту санкції ч.1 ст.286 КК України призначення додаткового покарання не є обов'язковою імперативною вимогою.
Крім того, апелянт вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 32 000 гривень, не є співрозмірним з завданою моральною шкодою потерпілому ОСОБА_7 та може призвести до цілеспрямованого збагачення позивача.Обвинувачений в судовому засіданні висловив намір компенсувати її в сумі 10 000 гривень. На його думку, розмір моральної шкоди, яку визначено судом, не підтверджений належними та допустимими доказами. Також указує, що квитанцією та розрахунком гонорару адвоката не підтверджено, що оплата послуг адвоката відбулась саме у вказаній кримінальній справі в сумі 10 000 гривень, що не відповідає вимогам ст.134, 141, 175 ЦПК України.
Просить дослідити висновок судово-психологічної експертизи № 101-2018 від 07.09.2018 року. Вирок щодо ОСОБА_10 в частині призначення додаткового покарання та розміру моральної шкоди - змінити. Призначити ОСОБА_10 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень, без позбавлення правам керувати транспортними засобами. Зменшити розмір моральної шкоди до 10 000 гривень.
У запереченнях на апеляційну скаргу сторони захисту представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 указує про те, що на початку судового розгляду обвинувачений не вживав заходів, спрямованих на відшкодування завданої злочином шкоди, стороною захисту було ініційовано закриття кримінального провадження за умови відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Наголошує, що в апеляційній скарзі захисника некоректно викладено аргументи. Зазначає, що під час вирішення цивільного позову та визначення розміру компенсації моральної шкоди потерпілому в сумі 32 000 гривень враховано всі докази, якими таку шкоду підтверджено. Відповідно до вимог ст.124 КПК України вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу. Докази на підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн. є належними. При визначенні міри покарання судом враховано вимоги матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 - без зміни.
У запереченнях представник цивільного відповідача ПАТ "Страхова компанія "АРКС" - ОСОБА_11 порушує питання про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову, що суперечить вимогам ст.393, 395, 396 КПК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28.12.2020 року представнику цивільного відповідача ПАТ "Страхова компанія "АРКС" - ОСОБА_11 в задоволення клопотання про поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 07 серпня 2020 року щодо ОСОБА_10 - відмовлено та повернуто їй апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, доводи захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, просили їх задовольнити, позицію потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 про залишення апеляційної скарги сторони захисту без задоволення, а вироку без зміни, позицію представника цивільного відповідача ОСОБА_11 про неправильне вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, заперечення представника потерпілого, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, за який він засуджений, за встановлених та викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.286 КК України, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин вчинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів провадження не виявлено.
Між тим у цьому кримінальному провадженні встановлено обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, які є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_10 та закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, яка діяла на час вчинення злочину, та роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки давності, зокрема, 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм матеріального і процесуального права, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язком суду, тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
Як випливає з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що мало місце 14 грудня 2017 року.
Це кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, яка діяла на час вчинення злочину, віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості.
На час апеляційного розгляду цього кримінального провадження минуло більше 3 років з дня вчинення ОСОБА_10 зазначеного кримінального правопорушення (14.12.2017 року), який сплив 14.12.2020 року.
Протягом цього строку він не ухилявся від органів досудового розслідування або суду та не вчинив нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, тобто перебіг строку давності не переривався, і відомості про зворотне в матеріалах справи відсутні. Також їх не надано сторонами під апеляційного розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_10 заявив усне клопотання та дав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінчення строків давності.
З урахуванням того, що з моменту вчинення ОСОБА_10 зазначеного кримінального правопорушення минув 3 річний строк давності, тому на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_10 має бути звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Згідно із ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 слід скасувати та на підставі ст.49 КК України закрити кримінальне провадження №12017230040006931 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із закінчення строків давності.
Що ж до доводів захисника про неправильне вирішення судом цивільного позову, то колегія суддів виходить з таких підстав.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст.129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження.
Водночас у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право подати аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Тому, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, поданий потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди слід залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає поданню позову в порядку цивільного судочинства.
Разом з цим, колегія суддів підкреслює, що звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав не звільняє його від цивільно-правової відповідальності відшкодувати завдані матеріальні збитки та моральну шкоду потерпілому в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене вище, клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності належить задовольнити, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності - задовольнити.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 серпня 2020 року щодо ОСОБА_10 - скасувати.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальностіза ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження № 12017230040006931 щодо нього.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_7 , що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає його праву на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.
Витрати за проведення судових експертиз віднести на рахунок держави.
Речові докази: автомобілі «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Volkswagen Passat СС», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та реєстраційні талони на них - вважати повернутими власникам.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_4
(підпис) ОСОБА_3