Cправа № 648/3038/20 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/132/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: повернення обвинувального акту
іменем України
23 лютого 2021 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Херсоні матеріали кримінального провадження № 12020230080000692 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року, якою прокурору повернуто обвинувальний щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новофедорівка Голопристанського району Херсонської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156 КК України
Цією ухвалою прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156 КК України.
Повертаючи обвинувальний акт, суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення послався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, пред'явлене обвинувачення є неконкретним, оскільки в ньому не зазначено, які розпусні дії сексуального характеру вчинені обвинуваченим стосовно малолітніх, які можна віднести до інтелектуального або фізичного розбещення, а зазначене в обвинувальному акті формулювання його дій взагалі є взаємовиключним (щодо вчинення інтелектуального розбещення, яке виражалося у фізичному розбещенні). Поряд з цим, правова кваліфікація дій обвинуваченого зазначена як «вчинення розпусних дій (розбещення) щодо малолітньої особи», не відповідає диспозиції ст. 156 КК України. Також в обвинувальному акті не зазначено час вчинення злочинів, а лише встановлено період їх вчинення 2019-2020 роки, що впливає на правові наслідки вчинення кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі прокурор посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, мотивуючи свої доводи тим, що, суд вправі повернути обвинувальний акт лише за наявності недоліків, визначених в ст.291 КПК України. Зазначає, що в обвинувальному акті чітко зазначено кваліфікацію дій обвинуваченого, що відповідає диспозиції ч.2 ст.156 КК України, викладено фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування, що входять до предмету доказування відповідно до ст.91 КПК України. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції вдався до оцінки змісту фактичних обставин кримінального провадження, що є недопустимим під час проведення підготовчого судового засідання. Вважає, що формулювання пред'явленого обвинувачення не містить неприпустимої натуралізації опису діянь, що принижує людську гідність малолітніх потерпілих. Вважає безпідставною вказівку прокурору про встановлення більш точного часу вчинення злочинів. Також зазначає, що прокурор відповідно до вимог ст.337 КПК України в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись під підтримання державного обвинувачення. Стверджує, що вимоги ст.291 КПК України дотримані в повному обсязі.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора про необхідність задоволення апеляційних вимог прокурора, позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно зі ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відомості, які має містити обвинувальний акт, передбачені ст.291 КПК України.
Так, ч.1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної статті має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Даний принцип закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Згідно із ст.62 Конституції України та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, у тексті п. «а» п.3 ст.6 Конвенції щодо необхідності приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (п. 79 рішення у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року).
Зазначених вимог закону при складанні обвинувального акту ні слідчим, ні прокурором не дотримано.
За змістом судового рішення, у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст.156 КК України є неконкретним, оскільки не містить зазначення розпусних дій сексуального характеру, вчинених обвинуваченим стосовно малолітніх, які можна віднести до інтелектуального або фізичного розбещення, а зазначене в обвинувальному акті формулювання його дій взагалі є взаємовиключним (щодо вчинення інтелектуального розбещення, яке виражалося у фізичному розбещенні).
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки фактично в обвинувальному акті не зазначено об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.156 КК України, а навпаки вказано взаємовиключні обставини, про інтелектуальне розбещення, яке виражалося у фізичному розбещенні.
При цьому, як правильно викладено в судовому рішенні, це різні форми об'єктивної сторони вказаного злочину, так як інтелектуальне розбещення може полягати у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих в різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів, використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.
Фізичне розбещення - це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, інших сексуальних актів, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо.
Зі змісту сформованого обвинувачення неможливо встановити, які саме дії, що утворюють об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.156 КК України, вчинив ОСОБА_8 та як саме вони були виражені та взаємопов'язані.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи прокурора про те, що формулювання неприпустимої натуралізації опису діянь призведе до приниження людської гідності малолітніх потерпілих, оскільки опис дій, які утворюють склад злочину відповідно до вимог ст.91 КПК України, є обов'язковим і сторона обвинувачення не позбавлена можливості сформулювати обвинувачення у формі, що не призведе до опису недопустимої натуралізації.
Ці обставини впливають на конкретність формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.156 КК України.
Зазначені вище недоліки обвинувального акту є істотними, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, є необґрунтованими.
Установивши зазначені вище порушення закону, суд обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Однак, вказівка суду про правова кваліфікація дій обвинуваченого зазначена як «вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи» не відповідає диспозиції ст.156 КК України є безпідставною, оскільки ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, а саме вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Також колегія суддів не погоджується із висновками суду про те, що в обвинувальному акті не зазначено конкретний час вчинення злочинів за кожним епізодом, а лише період їх вчинення з 2019 по 2020 роки, оскільки стороною обвинувачення в цій частині викладено ті обставини, які були встановлені та зазначено, що більш конкретний час вчинення злочину досудовим розслідуванням не встановлено.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, а ухвала суду першої інстанції необхідно змінити, шляхом виключення з мотивувальної частини вказівок суду, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року, якою прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020230080000692 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156 КК України, - змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції вказівки суду про те, що підставою для повернення обвинувального акта прокурору є невідповідність правової кваліфікації дій ОСОБА_8 диспозиції ст.156 КК України та відсутність конкретного часу вчинення злочинів.
У решті ухвалу суду першої інстанції - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4