Справа № 2-610/11Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/356/21 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
05 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,
за участі секретаря - Боднар Р.В.
та сторін - представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Лакомий О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-610/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2021 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, як солідарних боржників, -
30 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, як солідарних боржників.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, як солідарних боржників - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Суд ухвалюючи рішення від 15.03.2011 року посилається на те, що відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та причин неявки суду не повідомила.
В дійсності про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена не була, жодної судової повістки про призначення справи не отримувала, окрім того також не була належним чином надіслана копія позовної заяви із доданими матеріалами, а тому твердження суду, що ОСОБА_1 належно повідомлена про час та місце розгляду справи є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.
Як вбачається із повідомлень про вручення поштового відправлення від 07.02.2011 року та 01.03.2011 року, що містяться в матеріалах справи про вручення судових повісток, про те, що нібито вона підписувала зазначені повідомлення та повідомлена про розгляд справи, то тут можна зазначити наступне. На повідомленні про вручення (відправлене 29.03.2011р.), яким надіслано було заочне рішення № 2-610/11 від 15.03.2011, наявний підпис. Однак зазначені підписи на поштових повідомленнях являються не її, а довіреності про отримання на її ім'я поштової кореспонденції вона нікому надавала. Слід зазначити те, що при порівняні підписів, які містяться на поштових повідомленнях і підпису, який міститься на договорі поруки SR-SMEE00/031/2008/1 від 19.08.2008 року - то вони є різними і одній особі не належать.
Відповідно до довідки виданої ДП “ФАВОРИТ - 3” ПП “ДРУЖБА СЕРВІС - ЖИТЛО 1” від 24.12.2020 року № 85, про те, що ОСОБА_1 , з 12.05.1999 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але не проживала.
Відповідно до довідки, виданої ОСББ “Бережанська 55”, про те, що ОСОБА_1 з 01.04.2017 року по 31.01.2019 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але там не проживала.
Крім того відповідно до договору найму житлового приміщення (квартири) від 05 січня 2010 року, ОСОБА_1 орендувала квартиру за адресою АДРЕСА_2 , площею 46 м. кв., де і проживала разом з своїм чоловіком ОСОБА_4 .
Отже, виходячи із зазначеного, ОСОБА_1 не могла бути належним чином повідомлена в установленому порядку про час та місце розгляду справи та про винесення заочного рішення. У зв'язку із цим вона не змогла прибути у судове засідання та висловити свої доводи і заперечення, чим порушено її право на справедливий судовий розгляд.
Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, пояснивши, що про дане рішення його довірителька дізналась у 2020 році, звернувшись в органи ДВС для отримання довідки для виїзду за кордон, а після цього ознайомилась із рішенням суду 17.12.2020 року.
ОСОБА_3 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомлені 46001 15867190.
Представник ТОВ ОТП “Факторинг Україна в судове засідання не з'явився, клопотань не надіслали.
ОСОБА_2 не повідомлений, про що свідчить повернене рекомендоване повідомлення у зв'язку із “адресат відсутній за вказаною адресою”.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.03.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Жодних обґрунтованих причин поважності пропущення процесуального строку на звернення з заявою (30.12.2020 року) про перегляд заочного рішення, ухваленого 15.03.2011 року, отриманого відповідачем 06.04.2011 року, тобто у проміжок часу майже через 10 років, відповідачем суду не надано.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно до нині діючих положень Цивільного процесуального кодексу України, зокрема статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвали, за письмовою заявою відповідача; заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду; строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Частиною 3 статті 287 ЦПК України передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що 2 грудня 2010 року ТзОВ “ОТП Факторинг Україна” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, як солідарних боржників.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області від 15 березня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТзОВ “ОТП Факторинг Україна” заборгованість за кредитним договором № CM-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року загалом в сумі 279569,22 доларів США, що станом на 15 березня 2011 року за курсом НБУ складає еквівалент 2218409,71 грн. й 153920,32 гривень пені.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , солідарно на користь ТзОВ “ОТП Факторинг Україна” судові витрати в сумі 1820 грн.
Встановлено, що заочне рішення 16 березня 2011 року було направлено ОСОБА_1 , та отримано нею 06.04.2011 року, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення рекомендованого відправлення. (а.с. 99, 101)
Як вбачається із заяви про ознайомлення з матеріалами справи, 21 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ознайомився із матеріалами цивільної справи та отримав копії матеріалів справи (а.с.103).
30 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 березня 2011 року по справі № 2-610/11 (а.с.106-108).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2020 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України - суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як слідує із змісту статті 127 ЦПК України, в ній не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних, і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Однак необхідно, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надавати оцінку наведеним особою, яка подає заяву, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на захист своїх прав.
Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до повноважень суду, який вирішує це питання і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник як такі, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку та, оцінивши і встановивши всі обставини пропуску строку, надати мотиви свого рішення у відповідності до доводів щодо поновлення строку.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, № 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).
Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що не отримувала копії заочного рішення, а про його наявність дізналася лише в грудні 2020 року. Підпис на поштовому відправлені про отримання копії заочного рішення зроблений не нею.
Також, до заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції довідки про те, що вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте там не проживала, так як місце проживання інше.
Однак, судом першої інстанції цим доказам не було належним чином надано правової оцінки.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції про розгляді клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення, не було належних та допустимих доказів, які б давали підстави прийти до висновку про отримання відповідачем копії заочного рішення саме 06.04.2011 року, що призвело до відмови у поновленні такого строку з підстав його пропуску. Такі висновки є передчасними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з недотриманням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05. 03. 2021 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Б.І. Сташків