Справа № 607/8758/20Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М.
Провадження № 22-ц/817/358/21 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
03 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Хома М. В.,
за участі секретаря - Боднар Р.В.
та сторін -представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/8757/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2020 року, ухваленого суддею Сташків Н.М., повний текст рішення складено 30 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Просто”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна, -
у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ТзОВ “Авто Просто”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про зняття арешту з 1/2 частини автомобіля марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить їй на праві особистої приватної власності, шляхом скасування постанови від 23 жовтня 2019 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , винесеної в межах виконавчого провадження № 59668078.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 лютого 1984 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб. Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, 14 серпня 2012 року було придбане рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року за нею визнано право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля.
На виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 59668078 щодо примусового виконання виконавчого листа № 607/8080/15, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь ТОВ «Авто Просто» заборгованості за угодою № 376496 від 15 грудня 2011 року в розмірі 345356 грн. та 3453,56 грн. судового збору.
23 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , зокрема проведено опис та накладено арешт на вищевказаний автомобіль.
28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ДВС із заявою про передачу їй арештованого майна з метою недопущення порушень права володіння, користування і розпорядження власністю особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні.
18 травня 2020 року отримала відповідь від відділу державної виконавчої служби про те, що спірний транспортний засіб перебуває на відповідальному зберіганні ТФ ДП «СЕТАМ» і станом на 13 травня 2020 року відсутні правові підстави для заміни зберігача. Наявність накладеного арешту позбавляє її права вільного володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ “Авто Просто”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про зняття арешту з майна - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 зазначив, що наявність накладеного Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), арешту транспортного засобу - марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позбавляє ОСОБА_1 права вільного володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову не надав належної правової оцінки викладеним у позові обставинам.
Будь-якого рішення про звернення стягнення на заставне майно - автомобіль марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 - немає. Відтак, підлягають застосуванню норми ст. 366 ЦК України та ч. 6 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”.
Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я. у якому зазначив, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Боржнику ОСОБА_6 було відомо про те, що на транспортний засіб накладено арешт, оскільки він був присутнім при описі даного предмету, що підтверджується його підписом у постанові державного виконавця про опис та арешт майна від 23.10.2019 року.
Також вказують на те, що апелянт має повне право на грошову компенсацію від боржника відповідно до ЦК України, що захищає її права та інтереси.
Представник ТОВ “Авто Просто” - Нагорний А.Є. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я. у якому зазначив, що накладення арешту та проведення опису транспортного засобу не порушує права апелянта, оскільки автомобіль буде передано ТОВ “Авто Просто” у заставу, після його реєстрації на ім'я ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_1 надала свою згоду на укладення договору застави, яка посвідчена нотаріально.
Аргументи апелянта, викладені у позові та апеляційній скарзі про порушення її права в порядку ч. 1 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до положень ст. 27 Закону України “Про заставу” застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
З огляду на наведене вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями намагається звільнити від виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за угодою № 376496 її чоловіка ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик В.Я. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній
У судове засідання представники Тернопільського міського відділу ДВС Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франків) та ТзОВ “Авто-Просто” не з'явились, подавши клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
ОСОБА_2 не з'явився і не повідомив причин неявки, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 4600115857861.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Клопотань від учасників процесу про відкладення розгляду справи не поступило.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. 18 серпня 2012 року позивач надала нотаріальну згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на передачу в заставу вищевказаного автомобіля для забезпечення виконання зобов'язань перед ТзОВ «Авто Просто», зазначивши в заяві, що автомобіль набутий ними в період перебування в зареєстрованому шлюбі, а такий правочин відповідає інтересам їхньої сім'ї та вона погоджується з тим, щоб умови договору застави автомобіля визначалися її чоловіком самостійно.
З таким висновком погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що 17 квітня 2019 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Авто Просто» заборгованість за Угодою № 376496 від 15 грудня 2011 року в розмірі 345356 грн. та 3453,56 грн. судового збору.
29 липня 2019 року на підставі заяви ТОВ “Авто Просто” було видано виконавчий лист №607/8080/15.
30 липня 2019 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59668078 з примусового виконання виконавчого листа №607/8080/15 та накладення арешт майна боржника ОСОБА_2
22 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2
23 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , згідно з якою описано та накладено арешт на рухоме майно транспортний засіб марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 І GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Як вбачається з акту приймання-передачі майна від 23 жовтня 2019 року, Тернопільською філією ДП «СЕТАМ» прийнято на зберігання арештоване та описано майно, а саме транспортний засіб марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
20 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_2 , якою встановлено, що згідно з договором застави ВР № 105361 від 18.08.2012р. у власності боржника перебуває рухоме майно, яке розшукано та описано 23 жовтня 2019 року. Цією постановою описано та накладено арешт на транспортний засіб марки «Opel», модель «Astra», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
15 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно з якою ФОП ОСОБА_7 зобов'язано надати письмовий висновок, письмовий звіт з питань проведення оцінки за регульованими цінами, що діють на день вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, а саме автомобіля марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Як слідує з висновку про ринкову вартість об'єкту оцінки, ринкова вартість автомобіля марки «Opel», модель «AstraSedan1.6SGL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 21 лютого 2020 року складає 130230 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
30 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2
02 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 59668078.
28 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про передачу їй на зберігання арештованого майна транспортний засіб марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 S GL», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину якого визнано за нею на підставі рішення суду.
Як слідує з листа-відповіді Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 45355 від 13 травня 2020 року, транспортний засіб «Opel Astra», 2012 року випуску, державний номер знак НОМЕР_2 , згідно з постановою про опис та арешт майна від 23 жовтня 2019 року перебуває на відповідальному зберіганні у ТФ ДП «СЕТАМ» і станом на 13 травня 2020 року відсутні правові підстави для заміни зберігача.
На ухвалу суду від 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. суду було надано копію нотаріальної згоди ОСОБА_1 від 18 серпня 2012 року, згідно якої ОСОБА_1 надала свою згоду її чоловіку ОСОБА_2 на передачу в заставу автомобіля марки «Opel», модель «Astra Sedan 1.6 I GL», шасі № НОМЕР_1 , 2012 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , набутого ними в період перебування в зареєстрованому шлюбі, для забезпечення виконання зобов'язань перед ТзОВ «Авто Просто». У цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що такий правочин відповідає інтересам їхньої сім'ї та вона погоджується з тим, щоб умови договору застави автомобіля визначалися її чоловіком самостійно.
Положеннями ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В силу ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Разом з тим, відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Таким чином, оскільки апелянт як співвласник спірного майна надала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору застави, тобто погодилася на передачу ОСОБА_2 спірного автомобіля в заставу ТзОВ «Авто Просто», на яку приватним виконавцем на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Авто Просто» грошових коштів, то права позивача як співвласника майна накладенням арешту на предмет застави не порушені.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові ВС від 03.03.2019 року у справі № 711/3167/18.
Не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 в апеляційні скарзі про те, що її права щодо розпорядження належною їй частиною транспортного засобу буде порушено у зв'язку з накладенням арешту на автомобіль.
Накладення арешту та проведення опису транспортного засобу не порушує права позивача, оскільки автомобіль буде передано ТзОВ “Авто Просто” у заставу. Також ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування вартості належної їй 1/2 частини автомобіля.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що відсутнє рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, а тому необхідно застосувати ст. 366 ЦК України та ч. 6 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки суперечить наявним матеріалам справи.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2020 року - залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 березня 2021 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
М.В. Хома