Справа № 607/27696/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.
Провадження № 22-ц/817/182/21 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
02 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
з участю секретаря - Іванюта О.М.
сторін:
апелянта - ОСОБА_1 ,
представника апелянта - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Біль Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/27696/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2020 року, ухвалене суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складено 09 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 16 вересня 2019 року о 12 годині 45 хвилин у м.Тернополі по вул.Микулинецька, 33, з вини відповідача ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено його автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Винуватість відповідача ОСОБА_5 у вказаній ДТП встановлена постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2019 року. Внаслідок вказаної ДТП йому спричинено матеріальну шкоду. Відповідно до Звіту, складеного на його замовлення суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля ВАЗ 2107, д.р.н. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження його КТЗ при ДТП, станом на 27 вересня 2019 року становить 55413.38 грн. Вартість проведення авто-товарознавчої оцінки складає 1500 грн. Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на дату ДТП, автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований. З урахуванням того, що автомобіль був застрахований, на адресу страховика було направлено копію звіту про визначення вартості матеріального збитку. Також 08 листопада 2019 року на адресу страховика було направлено заяву про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу ВАЗ 2107, д.р.н. НОМЕР_1 , під час ДТП 16 вересня 2019 року з вини ОСОБА_5 . За результатами розгляду заяви страховиком було відшкодовано позивачу матеріальні збитки в сумі 21442.11 грн. Однак, залишаються не відшкодованими збитки у розмірі 35471.27 грн., з яких 33971.27 грн. - шкода внаслідок пошкодження автомобіля, 1500 грн. - вартість проведення оцінки збитків. Позивач вважав, що вказані кошти слід стягнути з відповідача ОСОБА_5 , який є винуватцем ДТП.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки, завдані внаслідок ДТП у розмірі 35471.27 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Берегуляк В.Ф. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Зазначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
У зв'язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
14 січня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Біль Р.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що відповідач, як винна особа, цивільна відповідальність якої застрахована, несе матеріальну відповідальність за завдану шкоду лише у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у випадку, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Звертає увагу, що загальний розмір завданої шкоди власнику транспортного засобу ВАЗ 2107 становить 55413.38 грн., сума недоплачених коштів, які просить останній стягнути із відповідача, становить 35471.27 гривень, що не перевищує ліміт відповідальності страховика АТ «СГ «ТАС» відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9471642 від 03 січня 2019 року, сума якого становить 100000.00 грн.
У зв'язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Берегуляк В.Ф. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Преставник відповідача - адвокат Біль Р.С. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
16 вересня 2019 року о 12 годині 45 хвилин у м.Тернополі по вул.Микулинецька, 33 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , автомобіля «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля «Audi А4», державний номерний знак НОМЕР_3 .
У вказаній дорожньо-транспортній пригоді автомобілю «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 , завдано механічних пошкоджень.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2019 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 гривень (а.с.5).
Як убачається із вказаної постанови суду, 16 вересня 2019 року о 12 год. 45 хв. в м.Тернополі по вул.Микулинецька, 33, водій ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який призупинився попереду. Після цього, від удару по інерції транспортний засіб «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення з транспортним засобом «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 .
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_5 була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9471642 від 03 січня 2019 року.
Строк дії вказаного полісу із 04 січня 2019 року по 03 січня 2020 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200000 гривень. За шкоду, заподіяну майну - 100000 гривень. Розмір франшизи - 950 гривень (а.с.77).
17 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав у АТ «СГ «ТАС» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 16 вересня 2019 року (а.с.78), а 08 листопада 2019 року - заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.17).
Відповідно до Висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №35-D/59/4 від 25 жовтня 2019 року, зробленого ФОП ОСОБА_8 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, складає 24208.93 гривень, в тому числі 1816.82 гривень - ПДВ на вартість матеріалів та складових (а.с.37).
Як убачається із відповіді АТ «СГ «ТАС» від 23 липня 2020 року за №02321-3/0120, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, згідно звіту №35-D/59/4 від 25 жовтня 2019 року, зробленого ФОП ОСОБА_8 , становить 22392.11 грн., без ПДВ на матеріали та запчастини. За вирахуванням франшизи 950 гривень, належна до виплати сума страхового відшкодування становить 21442.11 гривень (а.с.76).
З цих підстав, 15 листопада 2019 року ПрАТ «СГ «ТАС» перераховано на рахунок позивача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 21442.11 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №60999 від 15 листопада 2019 року, виданого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.80).
Згідно Звіту №982 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконаного ФОП ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження його КТЗ при ДТП, станом на 27 вересня 2019 року становить 55413.38 гривень (а.с.6-12).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Разом із цим, відносини, які склалися між сторонами регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди (відповідачем ОСОБА_5 ), є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.
Згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року усправі № 6-725цс16, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Однак, Велика Плата Верховного Суду у своїх постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц відступила від зазначених правових висновків і сформулювала правову позицію, згідно якої відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IVу страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9471642, укладеного 03 січня 2019 року між ОСОБА_5 та АТ «Страхова група «ТАС», строк дії полісу із 04 січня 2019 року по 03 січня 2020 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200000 гривень. За шкоду, заподіяну майну - 100000 гривень. Розмір франшизи - 950 гривень.
15 листопада 2019 року ПрАТ «СГ «ТАС» перераховано на рахунок позивача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 21442.11 гривень.
На думку позивача, із винуватця ДТП - відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню різниця між завданим розміром майнової шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням, в розмірі 35471.27 гривень.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що загальний розмір завданої шкоди власнику транспортного засобу ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 55413.38 гривень. Сума недоплачених коштів, які просить стягнути позивач, становить 35471.27 гривень, що не перевищує ліміт відповідальності страховика АТ «СГ «ТАС» відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9471642 від 03 січня 2019 року, а тому, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), вказані кошти повинні відшкодовуватися страховиком, а не винуватцем ДТП, оскільки стягнення із відповідача, як винуватця ДТП, вказаної суми завданих збитків, яка не перевищує ліміт страхування, суперечитиме меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Доводи представника апелянта про те, що ОСОБА_1 вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від ОСОБА_5 колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_5 , як винна особа, цивільна відповідальність якої застрахована, несе матеріальну відповідальність за завдану шкоду лише у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у випадку, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 05 березня 2021 року.ти оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. (з дня його проголошення)
Головуючий
Судді