02 березня 2021 року
м.Суми
Справа №589/944/16-ц
Номер провадження 22-ц/816/315/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Морока Сергія Олеговича на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2020 року в складі судді Литвинко Т.В., ухваленого у м. Шостка, повний текст якого складено 07 грудня 2020 року, -
11 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (далі - КП «Імпульс») про скасування наказів директора заводу від 15 липня 2015 року № 882к та від 12 серпня 2015 року № 1002к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Також заявник просив стягнути 50000 грн за заподіяну моральну шкоду, 21531 грн недоотриманих доплат та премій, стягнути витрати на лікування у розмірі 4889 грн та зобов'язати відповідача надати йому вихідні дні за раніше відпрацьований час у кількості 5 робочих днів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що він працює на посаді стрільця воєнізованої охорони відповідача з 2011 року. Оскаржуваним наказом від 15 липня 2015 року № 882к його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни - за самовільне залишення посту, який позивач вважає незаконним. Так, 06 липня 2015 року він заступив на зміну на охорону постів №28 та №28а одночасно, що саме по собі є порушенням статуту караульної служби. Відпрацювавши зміну, заявник здав пост і жетон про прийом поста і у приймаючого зміну зауважень не було.
12 серпня 2015 року заявника було повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він не провів облік перепусток на посту № 16. Так, 16 липня 2015 року позивач заступив на зміну і ніс службу на постах №16 та №17, що є порушенням вимог статуту караульної служби з боку роботодавця. При цьому всі перепустки знаходились в кабіні на посту № 16, про що він доповів караульному, заповнив чорновий зошит і поставив свій підпис. Однак, через два тижні відповідач витребував пояснення з приводу не проведення обліку перепусток, позивач надав пояснення начальнику загону ОСОБА_2 , однак 20 липня 2015 року було складено акт про відмову від надання пояснень.
Позивач вказує, що його не було в 3-денний термін ознайомлено зі змістом оскаржуваних наказів, працівники заводу незаконно підробили документи, пов'язані з його роботою, зокрема, маршрути руху постів, табелі постів. Внаслідок незаконних дій з боку роботодавця у заявника стався серцевий напад і він перебував на лікуванні, зазнав моральних страждань. Позивача було незаконно позбавлено доплат за носіння зброї, відрядження, добових та премій, а також не надавались вихідні дні за раніше відпрацьований час.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник адвокат Мороко С.О., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оціночний лист та картка обліку теоретичного навчання містять підроблені підписи про ознайомлення від імені позивача. Всі пости охорони обладнані камерами відеоспостереження, проте відповідач не надав доказів вчинення позивачем дисциплінарних проступків, а покази свідків, які є працівниками підприємства не є об'єктивними і неупередженими.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Імпульс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому вказує, що позивач при прийнятті на роботу був ознайомлений з умовами праці та відповідними інструкціями, вимоги яких порушив. Відеодоказами підтверджується порушення вимог інструкції щодо невиконання обов'язку з перераховування перепусток. Крім того, позивач звернувся з позовом з пропуском тримісячного строку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 , представників відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що з 21 листопада 2011 року ОСОБА_1 працював в КП «Імпульс» на посаді стрільця загону воєнізованої охорони.
Під час судового розгляду справи місцевим судом з'ясовано, що позивач вже не працює в КП «Імпульс».
Судом першої інстанції встановлено, що при прийнятті на роботу позивач успішно пройшов спеціальний курс для новопризначеного працівника охорони, після якого був допущений до самостійної роботи стрілка загону воєнізованої охорони.
Також позивач був ознайомлений з Інструкцією стрілка (часового) загону воєнізованої охорони № 39-010, зокрема повторно 01 липня 2015 року.
Згідно з п. 3.3 вказаної Інструкції № 39-010 часовий зобов'язаний не залишати пост, доки він не буде замінений чи знятий з поста, навіть якщо його життю загрожує небезпека; самовільне залишення поста являється порушенням трудових обов'язків. Пунктом 3.11 Інструкції передбачено, що стрілку (часовому) на посту забороняється, зокрема, спілкуватися із сторонніми особами, якщо це не викликано особливостями несення служби, приймати від будь-кого і передавати будь-кому будь-які предмети. Часовий несе службу шляхом обходу ділянки поста, роблячи короткі зупинки для прослуховування, уважного і ретельного огляду місцевості, огорожі (п. 3.13).
Згідно з п. 3.2 Інструкції №39-010 стрілок при слідуванні на пост і з посту слідує по маршруту, вказаному начальником команди (караула) чи помічником начальника. Пунктом 3.11 Інструкції передбачено, що стрілку (часовому) на посту забороняється, зокрема, ухилятися від установленого маршруту.
Крім того, згідно з п. 5.3 Інструкції № 39-010 часовий КПП зобов'язаний своєчасно і правильно проводити підрахунок пропусків з 01 год. 30 хв. до 02 год. 30 хв. ночі. Згідно з п. 5.7 Інструкції при заступанні на пост часовий зобов'язаний прийняти пропуски, облікові картки, кабінну книгу, засоби зв'язку і сигналізації, а також вказане в опису майно, про що записати в книзі прийому та здачі поста.
Згідно з розділом ІІІ Інструкції про охорону та пропускний режим на допоміжній території підприємства № 22 повна перевірка пропусків проводиться щоденно на КПП з 01 год. 30 хв. по 02 год. 30 хв. Кожний пропуск в кабіні звіряється з обліковою карткою.
Також судом встановлено, що згідно з постовою відомістю, розкладу постів, журналу прийому здачі поста № 28, ОСОБА_1 мав перебувати 06 липня 2015 року до 09 год. 00 хв. на посту № 28, який ним було прийнято. Пост передбачає здійснення патрулювання по установленому маршруту.
Доповідною запискою в.о. начальника команди №1 Романцова С.Д. від 06 липня 2015 року повідомляється, що при прийомі поста № 28 06 липня 2015 року караульним команди № 2 ОСОБА_6 часового ОСОБА_7 на місці не виявилося. З'ясувалося, що він самовільно залишив пост і пішов на пост № 17. Відповідних розпоряджень покидати пост ОСОБА_1 не давалось.
З пояснень стрілка команди № 2 ОСОБА_6 від 06 липня 2015 року вбачається, що ідучи на пост № 28 о 9 год. 00 хв. 06 липня 2015 року для зміни часового він зустрів часового поста № 28 ОСОБА_1 на території поста № 17, після чого вони разом прослідували до поста № 28.
В суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 підтвердив обставини, викладені ним у доповідній записці.
З пояснень стрілка ОСОБА_8 від 06 липня 2015 року вбачається, що він був на посту № 17 з 06 год. 00 хв. по 09 год. 00 хв. О 8 год. 45 хв. до нього на пост прийшов стрілець ОСОБА_1
06 липня 2015 року складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень з приводу самовільного залишення поста № 28.
08 липня 2015 року ОСОБА_1 надав пояснення згідно з якими 06 липня 2015 року о 6 год. 00 хв. він заступив на пост № 28 допоміжної території (11 та 13 цех). Згідно табелю поста він зобов'язаний патрулювати вказаний маршрут з відміткою щогодини начальнику караула чи його помічнику, що ним і було зроблено. Ідучи по маршруту, він подзвонив в караул і доповів, що старшина просив передати йому на ремонт віник. Після цього він отримав дозвіл помічника начальника караулу ОСОБА_9 і відхилився на декілька метрів в бік поста № 17. Коли побачив, що старшини немає, то повернувся назад. Друга команда вже йшла на зміну поста. Разом вони пройшли по маршруту для здачі та прийому постів. З боку ОСОБА_6 зауважень не надійшло. Він подзвонив в караул і сказав, що все нормально. На посту № 16 він взагалі не був.
Згідно з поясненнями старшини загону воєнізованої охорони ОСОБА_10 розпорядження принести віника ОСОБА_1 не давалось.
Поясненнями в.о. помічника начальника команди № 2 ОСОБА_9 підтверджується, що 06 липня 2015 року йому подзвонив ОСОБА_1 та сказав, що на посту № 28 зламано віник і що його треба віднести старшині загону на ремонт, на що був даний дозвіл, але після передачі зміни.
Свідок ОСОБА_2 , який займав посаду начальника загону воєнізованої охорони суду першої інстанції показав, що йому стало відомо про те, що ОСОБА_1 залишив пост № 28 та перебував на посту № 17, про що ним було складено доповідну.
Наказом директора КП «Імпульс» від 15 липня 2015 року накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення п. 3 розділу 3 Інструкції стрілка (часового) загону воєнізованої охорони № 39-010, а саме: 06 липня 2015 року самовільно покинув пост. Підставою вказано службову записку начальника загону воєнізованої охорони Моляра В.С. та пояснювальна записка стрільця воєнізованої охорони ОСОБА_1 .
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 16 липня 2015 року, проте не погодився з ним, про що письмово вказав.
Рішенням комісії по трудових спорах від 10 вересня 2015 року встановлено відсутність підстав для скасування наказу директора КП «Імпульс» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 15 липня 2015 року № 882К.
Відповідно до постової відомості, розкладу постів, журналу прийому здачі поста № 16 ОСОБА_1 перебував 16 липня 2015 року на посту № 16.
Табелем поста № 16 передбачено серед обов'язків часового проведення підрахунку пропусків кабінного збереження з 01 год. 30 хв. до 02 год. 30 хв., а у разі виявлення недостачі чи інших зауважень часовий зобов'язаний повідомити начальника чи його помічника.
20 липня 2017 року комісією у складі начальника воєнізованої охорони, начальника команди, оператора комунікаційних мереж складено акт про те, що переглядом роботи відеокамер, починаючи з 09 год. 00 хв. 16 липня 2015 року до 09 год. 00 хв. 17 липня 2015 року встановлено, що часовий поста № 16 ОСОБА_1 не перерахував кількість пропусків, які знаходилися в кабіні, а записав кількість цих пропусків з попереднього запису, що міститься в кабінній книзі.
Вказані вище обставини викладені в доповідних записках начальника воєнізованої охорони Моляра В.С. від 20 липня 2015 року та начальника команди ОСОБА_11 від 17 липня 2015 року.
20 липня 2015 року працівниками КП «Імпульс» складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився дати письмові пояснення на ім'я директора заводу за фактом порушення ним 16 липня 2015 року трудових обов'язків.
Місцевим судом також встановлено, що відеозаписом підтверджується невиконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, передбачених п. 5.3, п. 5.7 Інструкції № 39-010, а саме: не проведення належним чином та у визначений час підрахунку пропусків.
Наказом директора КП «Імпульс» від 12 серпня 2015 року № 1002к на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення п. 5.3 та п. 5.7 розділу 5 Інструкції стрілка (часового) загону воєнізованої охорони № 39-010, а саме: з 23 год. 00 хв. 16 липня 2015 року по 03 год. 00 хв. 17 липня 2015 року на посту № 16 не було перераховано перепустки. Підставою вказано службову записку начальника загону воєнізованої охорони Моляра В.С. та пояснювальну записку стрільця воєнізованої охорони ОСОБА_1
13 серпня 2015 року комісією складено акт про те, що ОСОБА_1 о 09 год. 20 хв. був ознайомлений з наказом № 1002к, проте від підпису про ознайомлення відмовився.
Рішенням комісії по трудових спорах від 23 вересня 2015 року встановлено відсутність підстав для скасування наказу директора КП «Імпульс» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 12 серпня 2015 року № 1002К.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався 16 липня 2015 року та 13 серпня 2015 року, ознайомившись з оскаржуваними наказами роботодавця, проте з позовом заявник звернуся понад встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк.
По суті заявлених вимог суд дійшов висновків про дотримання відповідачем процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Зокрема, дослідивши надані відповідачем відеодокази, суд спростував доводи позивача про виконання ним обов'язку з перерахування перепусток. На думку суду, не знайшли свого підтвердження і доводи заявника про те, що 16 липня 2015 року він не залишав пост. При цьому суд врахував сукупність покладених на ОСОБА_1 обов'язків, фактів їх порушення, взяв до уваги негативну характеристику заявника як працівника, врахував стратегічне значення підприємства оборонної промисловості, не знайшовши при цьому переконливих аргументів та доказів незаконності дій керівництва заводу по відношенню до позивача.
Відтак, суд відмовив і у задоволенні решти заявлених позовних вимог, як похідних.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Між сторонами виник спір з приводу оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Правовідносини сторін врегульовані нормами трудового законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Під порушенням трудової дисципліни розуміють невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Також, порушенням трудової дисципліни вважається недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями роботодавця.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у встановленому порядку був ознайомлений з посадовими обов'язками та відповідними інструкціями. Його доводи про зворотне є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Зазначені положення закону вимагають від роботодавця надавати оцінку дисциплінарному проступку на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Відсутність такого пояснення не є перешкодою для застосування стягнення, якщо роботодавець доведе, що письмове пояснення від робітника він зажадав, але робітник таке пояснення надати відмовився.
У справі встановлено, що з приводу порушення трудової дисципліни 06 липня 2015 року ОСОБА_1 надав пояснення 08 липня 2015 року, а з приводу допущених порушень 16 липня 2015 року трудових обов'язків позивач відмовився давати пояснення роботодавцю, про що було складено відповідний акт 20 липня 2015 року.
Невиконання позивачем передбачених п. 3 розділу 3 (самовільне залишення посту) та п. 5.3, п. 5.7 розділу 5 (невиконання обов'язку з перерахування перепусток) Інструкції стрілка (часового) загону воєнізованої охорони № 39-010 обов'язків відповідач правильно розцінив як порушення трудової дисципліни. При прийнятті оскаржуваних наказів відповідач дотримався порядку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування наказів директора КП «Імпульс» від 15 липня 2015 року № 882 к та від 12 серпня 2015 року № 1002к.
При цьому, суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані у справі докази, якими обґрунтовано спірні накази.
Колегія судів апеляційного суду відхиляє доводи позивача про здійснення охорони двох постів одночасно (№28 та 28а), які доказами не підтверджені. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що пост №28а на підприємстві відсутній, а також спростовано доводи з приводу того, що позивач лише на декілька метрів відхилися від маршруту в бік поста № 17, оскільки відстань від поста № 28 до поста № 17 є досить значною та складає приблизно 500-600 м.
Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про те, що відомості з журналу прийому-здачі поста № 28, в якому відсутні зауваження до ОСОБА_1 , жодним чином не спростовують наявність факту порушення останнім трудових обов'язків. Як правильно встановив місцевий суд, вказаний журнал призначений саме для фіксації здачі та прийому поста, а інші відомості в цей журнал не повинні вноситись.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 тримісячного строку на звернення до суду за захистом трудових прав.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, про порушення своїх прав заявник дізнався 16 липня 2015 року та 13 серпня 2015 року з моменту ознайомлення з оскаржуваними наказами.
Абзацом першим ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Таким чином, тримісячний строк, протягом якого ОСОБА_1 мав право звернутись до суду з вимогою про скасування наказу відповідача від 15 липня 2015 року № 882к, закінчився 16 жовтня 2015 року, а з вимогою про скасування наказу відповідача від 12 серпня 2015 року № 1002к вказаний строк сплив 13 листопада 2015 року, проте, позов у даній справі подано до суду лише 11 лютого 2016 року.
За змістом ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.
Закон не визначає переліку причин пропуску строку на звернення до суду, які є поважними, тому питання про поважність таких причин вирішується в кожному конкретному випадку із урахуванням обставин справи та доказів, що свідчать про неможливість подачі позову протягом визначеного законом строку.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 4 постанови від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.
З клопотанням про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 до суду не звертався, поважних причин для його поновлення він не наводив, а тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, підстави для поновлення пропущено позивачем тримісячного строку звернення до суду відсутні.
Оскільки порушення трудових прав позивача не встановлено, відповідачем при застосуванні до заявника дисциплінарного стягнення у виді оголошення йому доган дотримані вимоги ст.ст. 139, 147 та 149 КЗпП України, тому законних підстав для задоволення позову апеляційний суд не вбачає.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення.
Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та його представника про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи, що фактично призведе до затягування процесу та, з огляду на викладені вище обставини, якими доведена вина позивача у порушенні трудових обов'язків іншими письмовими доказами у справі, не матиме за мету ефективний захист порушеного права. Питання проведення експертизи позивач мав право ставити в суді першої інстанції, перешкод для цього з матеріалів справи не вбачається. Крім того, заявники клопотання в апеляційній скарзі суду повідомили про неможливість оплати вартості експертизи за відсутності коштів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Підстави для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Морока Сергія Олеговичазалишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина