Справа №591/4914/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Литвинко Т. В.
Номер провадження 33/816/27/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
01 березня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/4914/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2020, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1
визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Холодова С. Е.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, оскільки працівники поліції повідомили їй про підозру того, що вона перебуває у стані алкогольного сп'яніння лише після винесення постанови за порушення інших ПДР. При цьому вона не мала жодних ознак сп'яніння, тому вимога поліцейського була незаконною. Після складання протоколу вона наполягала на видачі направлення для проходження огляду, що було проігноровано працівниками поліції, які також відмовили у задоволенні клопотання скористатися правовою допомогою, а також вручили не заповнений екземпляр протоколу. Крім того, в акті огляду міститься не її підпис, свідки є заінтересованими, а їх письмові пояснення недостатніми для доведення її вини.
Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2020 ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на неї накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 16.08.2020 о 02:30 в м. Суми по вул. Михайла Лушпи в районі буд. 31б ОСОБА_3 керувала т/з Kia Rio д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з, а також в найближчому закладі охорони здоров'я категорично відмовилася.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та її захисника Холодова С. Е., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 032166 від 16.08.2020, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що ОСОБА_3 керувала т/з із явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР і відповідно вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, такі висновки судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.
Зокрема, адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, тобто відсилає до інших НПА чи підзаконних НПА, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем наголошено на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення вказаних дій (не виконання п. 2.5 ПДР), обов'язковою та необхідною умовою є відмова від проходження огляду у відповідності до встановленого порядку.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу суду, який розглядає справу. Суддя, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, у тому числі свідки (ст. 272 КУпАП), досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП). При цьому доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо, а обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 1 і 2 ст. 251 КУпАП).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
ОСОБА_3 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у ході апеляційного розгляду справи категорично заперечила та пояснила, що дійсно 16.08.2020 працівники поліції зупинили автомобіль під її керуванням за порушення нею ПДР, а через деякий час у присутності двох свідків запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що вона відмовилася. Таку відмову вона обґрунтувала тим, що поспішала до дитини та через хвилювання вживала заспокійливе. Крім того, вона вважала свідків зацікавленими, оскільки останні приїхали на службовому автомобілі поліцейських та казали, що не вперше залучаються для оформлення матеріалів таких справ. Також один із свідків зобов'язався доставити автомобіль до місця її проживання. Дізнавшись про складання протоколу вона наполягала на проходженні огляду в закладі охорони здоров'я, однак їй в цьому було відмовлено.
Для виконання імперативних положень процесуальних норм законодавства України про адміністративні правопорушення щодо безпосереднього дослідження в судовому засіданні доказів, наданих уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення службовою особою національної поліції, з метою усунення існуючих протиріч у показаннях ОСОБА_3 та письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , зазначених у протоколі, останні (свідки) неодноразово викликалася у встановленому законом порядку (судові засідання 30.12.2020, 21.01.2021, 01.03.2021), однак до апеляційного суду вони так і не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили та жодних письмових пояснень не надали.
У той же час, апеляційний суд не може залишити поза увагою певні суперечності (нестикування) та виправлення, які існують у письмових поясненнях зазначених свідків. Зокрема, за своїм смисловим (лексичним) значенням кожне пояснення складене як від імені, так і відносно особи чоловічої статі, на що вказують такі окремі словосполучення як «був запрошений», «вище вказаному», «на що останній відмовився», «а також відмовився», «був ознайомлений», хоча ці пояснення отримані від ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які є особами жіночої статті. Також у письмових поясненнях свідка ОСОБА_5 у абзаці першому явно дописаний номер будинку «31Б», а в абзаці третьому вбачається виправлення у виді нанесення нового тексту поверх іншого щодо особи, яка ознайомлена з правами, датою, часом і місцем розгляду справи. Крім того, у кожному поясненні речення «З моїх слів записано вірно, мною прочитано, зауважень та доповнень не маю» виконані очевидно не особами, які ці пояснення надавали.
Досліджуючи під час судового розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд приходить до переконання, що ці пояснення не можна використати як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (рішення ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011) щодо три етапного аналізу письмових показань свідка), оскільки в судовому засіданні ідентифікувати осіб, ПІП та яких заначено у протоколі про адміністративне правопорушення та у письмових поясненнях на окремих аркушах, та осіб, яких зафіксовано на відеозаписах з реєстраторів поліцейських, їхню непричетність до правоохоронних органів (зокрема, об'єктивність, неупередженість та безсторонність) виявилось неможливо, що призвело до відсутності достатніх урівноважуючих факторів, які повинні забезпечити належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійних процесуальних гарантій, які б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також була б забезпеченою загальна справедливість судового розгляду. При цьому необхідно зауважити, що з огляду на показання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 фактично є єдиними і вирішальними доказами для встановлення дотримання працівниками патрульної поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп'яніння/оформлення і фіксування відмови водія від проходження такого огляду.
Виходячи з усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 25.04.2013 у справі «Еркапіч проти Хорватії» (Erkapic v. Croatia), заява № 51198/08) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що безпосередні показання ОСОБА_3 в апеляційному суді мають більше значення (пріоритет) для встановлення істини у справі, ніж письмові пояснення зазначених вище свідків.
Таким чином, враховуючи позицію сторони захисту, які наполягали на порушенні порядку огляду через те, що працівники поліції залучили для огляду у якості свідків не пересічних і незаінтересованих громадян, а спеціально викликали другий екіпаж, які приїхали вже разом із свідками, апеляційний суд позбавлений можливості достовірно встановити 1) чи дійсно письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відібрані працівниками поліції саме від тих свідків, які зафіксовані на відеозаписах та 2) чи були саме вони присутні під час пред'явлення вимоги ОСОБА_3 пройти огляд на стан сп'яніння. При цьому показання допитаних апеляційним судом свідків (співробітників поліції) ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та відеозаписи з місця зупинки т/з також не дозволяють ідентифікувати (зіставити) особи свідків, присутність яких є важливою умовою дотримання визначеної процедури огляду.
Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. Слід враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 032166 від 16.08.2020 є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
З огляду на викладене, оцінюючи вказаний доказ з огляду на вимоги ст. 252 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 032166 від 16.08.2020 складений без дотримання вимог закону, а саме без наявності на те правової підстави - відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винуватою у вчиненні цього правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє спростувати показання ОСОБА_3 у категоричній формі, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність вимоги працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, відмови у видачі направлення для проходження огляду, порушення права на захист і вручення незаповненого екземпляру протоколу, то вони не заслуговують на увагу, так як не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, як і нібито факт підробки її підпису в акті огляду.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2020 відносно ОСОБА_9 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.