04 березня 2021 року
м.Суми
Справа №587/1961/20
Номер провадження 22-ц/816/289/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2020 року в складі судді Черних О.М., ухвалене в м. Суми,
11 вересня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 17 листопада 2010 року.
При укладення договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, станом на 08 червня 2020 року заборгованість становить 13341 грн 94 коп., яка складається із: 13341 грн 94 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13341 грн 94 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 5877 грн 69 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
Посилаючись на вищевикладене, банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 19219 грн 63 коп. та судові витрати у розмірі 2102 грн.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2020 року позовну заяву АТ КБ ПРИВАТБАНК» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 5877 грн 69 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 642 грн 79 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині - рішення залишити без змін.
Вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Зазначає, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
На думку позивача, відмовляючи у стягненні частини заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами (тілом та простроченим тілом кредиту), місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, яка є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5877 грн 69 коп. не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270 * 100 = 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 34).
З довідки банку щодо виданих ОСОБА_1 карток вбачається, що останній були видані наступні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 17 листопада 2010 року, термін дії 09/14; № НОМЕР_2 , дата відкриття 04 листопада 2013 року, термін дії 10/16, № НОМЕР_3 , дата відкриття 15 квітня 2013 року, термін дії 04/17, № НОМЕР_4 , дата відкриття 02 лютого 2016 року, термін дії 08/19, НОМЕР_5 , дата відкриття 06 лютого 2017 року, термін дії 05/20, № НОМЕР_6 , дата відкриття 04 лютого 2019 року, термін дії 01/23 (а.с. 33).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 17 листопада 2010 року станом на 08 червня 2020 року становить 19219 грн 63 коп., яка складається із: 13341 грн 94 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13341 грн 94 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 5877 грн 69 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З розрахунку заборгованості, наданого Банком вбачається, що станом на 08 червня 2020 року позивачем щомісячно, починаючи з 01 липня 2015 року і до 30 вересня 2019 року, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту (підтверджується четвертою колонкою розрахунку заборгованості) на загальну суму 19927,47 грн. Місцевий суд вірно зазначив, що відповідачу такого розміру кредитного ліміту позивач взагалі не встановлював (максимальний розмір кредитного ліміту 9000,00 грн) (а.с. 32).
Проте, такий порядок погашення заборгованості по відсоткам, з якого виходив позивач за користування кредитними коштами між сторонами в письмовій формі не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту) не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, оскільки станом на 30 вересня 2020 року заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає: 13341,23 грн. - 19927,47 грн. = 6586,24 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відмовивши у стягненні частини заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами (тілом та простроченим тілом кредиту), суд першої інстанції, тим самим, допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, то колегія суддів зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, §36).
Таким чином, встановивши обставини того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 листопада 2010 року, шляхом підписання анкети-заяви.
Сторони не погодили право банку гасити відсотки за рахунок кредиту, а тому висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту є вірним.
На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2020 року в оскарженій частині у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.І. Собина
Т.А. Левченко