Номер провадження: 22-ц/813/4275/21
Номер справи місцевого суду: 523/5758/18
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
05.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року у складі судді Аліної С.С.,
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у вихованні неповнолітніх дітей, про визначення порядку спілкування з дітьми.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано 30.12.2009. Сторони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач налаштувала дітей проти позивача, чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у вихованні неповнолітніх дітей, про визначення порядку спілкування з дітьми відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким позов щодо усунення перешкод у вихованні та визначення порядку спілкування з донькою ОСОБА_3 задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Органом опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради не надано на вимогу суду, викладену в ухвалі від 24.10.2018, висновок про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні позивача з неповнолітніми дітьми, а суд на цей факт не відреагував, вказавши на відсутність відповідного висновку, як підставу відмови у позові. Матеріалами справи думка ОСОБА_3 , яка на час винесення судового рішення є неповнолітньою особою, не підтверджена. З відзиву на позов ОСОБА_2 вбачається, що сторона відповідача вказує на фактичне небажання дітей спілкуватися з батьком, проте наведене не з'ясовувалось під час розгляду справи.
22.08.2019 відповідач надав суду відзив на скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні.
23.02.2021 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони апелянта.
Відповідач в судове засідання 23.02.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05.03.2021.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30.12.2009 шлюб між сторонами було розірвано.
Діти проживають з матір'ю окремо від батька.
Позивач вказує на те, що триваючі конфлікти з колишньою дружиною, призвели до негативного ставлення дітей до батька, відповідач довгий час чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми.
Як вбачається з акту, підписаного сусідами відповідача, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , завіреного виконавчим директором ОСМД «Купидон-2», ОСОБА_1 після розлучення з ОСОБА_2 , тобто з 2009 року дітей не навідував, відповідач самостійно утримує та піклується про них.
У висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 від 26.03.2019 зазначено, що неповнолітні діти за весь час після розлучення батьків бачили батька декілька раз. Власноруч написали заяви про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Також діти повідомили, що батько не дає їм дозволу на виїзд за межі України. Відповідно до характеристик, наданих Одеською спеціалізованою школою, учнями якої є діти сторін, батько до закладу не з'являвся, дітьми не цікавився.
За вказаним висновком орган опіки та піклування вважав доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 .
Також відповідно до листа Першого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 08.12.2017 в провадженні ВДВС на виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку на утримання дітей. За боржником наявна заборгованість, яка становить 444 819,96 грн.
На час розгляду судом даної справи старшій дитині ОСОБА_8 виповнилося 18 років, молодшій дитині ОСОБА_9 16 років.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що після розірвання шлюбу з відповідачем в 2009 році, ним здійснювалися дії щодо піклування, зустрічей з дітьми та цим діям весь цей проміжок часу чинилися перешкоди зі сторони відповідача.
У даному випадку сам по собі факт подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми не є достатньою підставою вважати наявність перешкод у спілкуванні з урахуванням того, що позивач підтверджував, що після розлучення не спілкувався з дітьми, а це значний проміжок часу (понад 12 років), однак лише у 2018 році він звернувся з даним позовом до суду.
Отже, безпідставними слід вважати доводи позивача про неможливість зустрічей з дітьми у зв'язку зі здійсненням перешкод у цьому відповідачем.
Та обставина, що позивач втратив зв'язок з дітьми так як перебував у рейсах не може свідчити про наявність у нього непереборних обставин, які б перешкоджали йому після розлучення здійснювати дії щодо побачень з дітьми та їх виховання в проміжку між рейсами.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів, які б доводили, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми.
Проте, апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на відсутність висновку органу опіки та піклування як на підставу відмови в задоволенні позову, позаяк обов'язок надання відповіді органу опіки та піклування лежить не на позивачі.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з мотивів викладених вище.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 05.03.2021.
Головуючий:
Судді: