02.03.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи № 495/1206/20
Апеляційне провадження № 22-ц/813/2555/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2020 року, постановлене під головуванням судді Савицького С.І.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Карналіївська сільська рада, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності (а.с.1-4).
Зазначала, що вона як керівник селянського (фермерського) господарства «Славутич» фактично володіє та користується будівлею заготівельного пункту літ.«А», загальною площею 94,0 кв.м., і сараю-складу літ. «Б», розташованих в АДРЕСА_1 .
Власником зазначеного об'єкту нерухомості з 13 жовтня 2001 року є ОСОБА_2
Зазначала, що 03 липня 2018 року вона уклала з ОСОБА_2 в простій письмовій формі договір купівлі-продажу вказаної нерухомості, сплатила продавцю 50 000 грн., який зобов'язався укласти з нею до 03 жовтня 2018 року нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань, позивачка просила визнати дійсним вказаний договір купівлі-продажу від 03 липня 2018 року та визнати за нею право власності на будівлю заготівельного пункту в АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 22 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.126-129).
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позовні вимоги.
Неправильність рішення мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не надав юридичної оцінки тому, що одна із сторін правочину ухилялася від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу об'єкту нерухомості, що відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України є підставою для визнання правочину дійсним у судовому порядку; суд прийшов до невірного висновку про те, що 03 липня 2018 року сторони уклали договір завдатку, а не договір купівлі-продажу; висновки суду не відповідають обставинам справи в частині того, що сторони 03 липня 2018 року в належній письмовій формі повністю досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості; суд розглянув справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи (а.с.132-136).
У відзиві відповідач ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів (а.с.151-158).
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, а тому їх неявка до суду не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 03 липня 2018 року було укладено договір завдатку, а не договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, як помилково вважала ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права
Встановлені судом фактичні обставини справи
Встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2001 року, укладеного між Райкоопзаготпромом Білгород-Дністровського районного споживчого товариства та ОСОБА_2 , останній став власником будівлі заготівельного пункту, що розташована в АДРЕСА_1 , загальною площею 94 кв.м. (109-110).
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно,станом на 19 березня 2020 року власником вказаної будівлі заготівельного пункту є ОСОБА_2 (а.с.80-84).
03 липня 2018 року між сторонами укладено договір завдатку, за умовами якого ОСОБА_2 (продавець) зобов'язався укласти в майбутньому з ОСОБА_1 (покупцю) в нотаріальній формі договір купівлі-продажу будівлі заготівельного пункту, загальною площею 94 кв.м. та сараю-складу літ. «Б», що розташовані в АДРЕСА_1 (п.п.1-2 договору).
У п.3 договору сторони визначили, що ціна основного договору буде визначатися від суми проведеної у майбутньому оцінки об'єкту нерухомості. В рахунок оплати об'єкту нерухомості покупець передав, а продавець отримав грошову суму - завдаток в розмірі 50 000 грн.
В п.п.3 та 4 вказаного договору сторони визначили санкції у вигляді штрафу в розмірі 200% та 100% відповідно від суми завдатку за безпідставне відмовлення від укладення договору купівлі-продажу (а.с.19).
Дані про те, що 03 липня 2018 року або у будь-який інший день між сторонами укладався договір купівлі-продажу зазначеного вище об'єкту нерухомості матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості 03 липня 2018 року не укладався, безспірних доказів ухилення від нотаріального посвідчення такого договору позивачкою не надано, тому суд прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно не застосовано дію ч.2 ст. 220 ЦК України є помилковими, оскільки судом не встановлено безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрати стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до невірного висновку про те, що 03 липня 2018 року сторони уклали договір завдатку, а не договір купівлі-продажу, є безпідставними, оскільки згідно тексту наданого документу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали між собою договір завдатку, за яким продавець зобов'язався продати, а покупець - купити об'єкт нерухомості та укласти до 03 жовтня 2018 року договір купівлі-продажу цієї нерухомості, тобто досягли згоди в майбутньому укласти договір-купівлі продажу.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом розглянуто справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки сам відповідач рішення суду не оскаржує.
Інших доводів неправильності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
При встановлених обставинах та на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення постановлене судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 березня 2021 року.
Головуючий:
Судді: