Номер провадження: 22-ц/813/5638/21
Номер справи місцевого суду: 501/794/16-ц
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Ващенко Л. Г.
11.02.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 березня 2019 року (одноособово суддя Петрюченко М.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок ДТП,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
07.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі-СК), державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (раніше ДП «Іллічівський морський торгівельний порт», далі-Порт), ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП).
Позов обґрунтовано наступним.
17.06.2015 року о 08 годині 20 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», № НОМЕР_1 , власником якого є Порт, порушив п.п. 1.5, 8.7.3 (в,г,е), 8, 10, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі-Правила) і допустив зіткнення з автомобілем «Misubishi Carizma» № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 , що рухався по вул. Гайдара в напрямку вул. Паркова в м.Чорноморську Одеської області. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Посилаючись на те, що внаслідок винних дій водія Порту позивачу завадані збитки, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив: стягнути зі СК страхове відшкодування в розмірі 50 000 гривень; стягнути з Порту збитки в розмірі 26 164,98 гривень і витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП в розмірі 900 гривень; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.
12.04.2018 року позивач подав заяву про залишення без розгляду його позовних вимог до СК.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07.11.2018 року позовна заява ОСОБА_1 до СК про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000 гривень залишена судом без розгляду.
У відзиві на позовну заяву представник СК зазначав про СК своїх обов'язків та виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 50 000 гривень.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2019 року позов задоволено, суд стягнув: з Порту на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 26 164,98 гривень і витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП в розмірі 900 гривень; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. З Порту та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рівних частках суд стягнув по 2 366 гривень судорвих витрат і витрат на проведення експертизи в розмірі 4 456 гривень, витрати по справі в розмірі 276 гривень.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Відповідач Порт не погодився із рішенням суду від 04.03.2019 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга представника Порту зазначає:
Ухвалою суду від 04.03.209 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Порту про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи. За результатами ознайомлення з висновком та його аналізу, Порт звернувся із клопотанням про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи, у зв'язку з тим, що експерт: не повністю дослідив надані йому матеріали; не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання; допустив істотне порушення процесуальних норм, які регламентують порядок проведення експертизи. Зі змісту вступної частини висновку вбачається, що судовим експертом не зазначено перелік об'єктів, що підлягали дослідженню.
Під час допиту експерта у судовому засіданні 30.11.2018 року, експерт не надав вичерпної відповіді на питання «Чому у вступній частині висновку не зазначено перелік об'єктів, що підлягають дослідженню», натомість зазначивши, що перелік об'єктів є у питаннях, що були поставлені експерту на вирішення експертизи. Однак таке твердження не відповідає дійсності та не може бути відподдю на поставлене питання, оскільки перелік питань, які поставлені на вирішення експертизи, є окремою категорією даних, що зазначаються судовим експертом у вступній частині висновку експерта, що передбачено абзацом 11 п. 4.14 Інструкції. Окрім того, у даному випадку, у поставлених питаннях з об'єктів дослідження фігурує лише транспортний засіб «Misubishi Carizma», № НОМЕР_2 , а отже у вступній частині висноку відсутні відомості щодо дослідження судовим експертом, наприклад, реєстраційних документі на автомобіль, тощо.
У вступній частині висновку судовим експертом не зазначено жодних відомостей про надані матеріали, зокрема, про направлену до експертної установи цивільну справу із зазначенням назви документів та кількості аркушів або документації, що стосується реєстрації КТЗ, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи судовим експертом до суду надсилалось клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової автотоварознавчої експертизи №17-2900, складене 07.07.2017 року, проте, всупереч вимогам Інструкції, у вступній частині висновку експертом не вказано вищезазначених відомостей. Вказане свідчить про те, що експерт: не визначив об'єкт дослідження; не навів перелік отримання матеріалів справи; проігнорував витребувані додаткові матеріали; визнав процесуальні порушення, допущені при складанні вступної частини висновку № 17-2900.
Для визначення ринкової вартості КТЗ судовим експертом має бути застосований лише один з методів порівняльного підходу: або метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ, або метод, заснований на аналізі цін аналогічних КТЗ. Однак, під час дослідження висновку № 17-2900 виявлені розбіжності за текстом, які унеможливлюють визначення, яким саме методом користувався судовий експерт під час визначення ринкової вартості КТЗ. З аналізу наведених положень Методики та інформації, що вказана у дослідницькій частині висновку судового експерта вбачається наступне: за текстом висновку наявні розбіжності, що суперечать між собою відносно визначення судовим експертом ринкової вартості досліджуваного КТЗ; судовим експертом підібрано аналог досліджувального транспортного засобу з використанням п.7.12, 7.12.1, 7.12.2 Методики, однак використано невірну формулу для розрахунку, а саме формулу для ідентичних транспортних засобів замість формули для аналогічних транспортних засобів, чим допущено помилку під час проведення дослідження. Судовим експертом не вказано можливо, або неможливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого ДТЗ (його складових), також не надано відповіді на питання, який обсяг і характер цих робіт.
З допиту експерта вбчається, що експерт не дав чіткої відповіді на питання, окрім того не зрозуміло, звідки він взяв ціну 96 000 гривень, маючи на увазі під ціною ринкову вартість автомобіля.
Судовим експертом у висновку судової автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ № 17-2900, складеним 12.02.2018 року за результатами експертизи, призначеної у цивільній справі №507916-ц допущено істотне порушення процесуальних норм, які регламентують порядок проведення експертизи, висновок є неповним та таким, що викликає сумніви у його правильності, а саме: у висновку не в повному обсязі зазначено відомості, наявність яких є обов'язковою згідно Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5 та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року; судовим експертом допущено помилку у підрахунках під час визначення ринкової вартості досліджуваного КТЗ; судовим експертом не в повному обсязі надано відповіді на поставлені питання, так, не надано відповіді по суті питання №3. Висновок судового експерта є незрозумілим, не відповідає вимогам законодавства, що регулюють проведення судових експертиз та викликає численні питання і сумніви у його правильності, які жодним чином не спростовані експертом, а випадки порушення законодавства, навіть ним підтверджені.
Відмова суду у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, за наявності сумнівів у відповідача щодо законності та обґрунтованості висновку первісної експертизи, визнання судовим експертом порушень процесуальних норм, які регламентують порядок проведення експертизи, а також відсутність чіткої відповіді на питання поставлені судовому експерту під час допиту, є не справедливою та такою, що суперечить нормам законодавства. Висновок судової авто-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ № 17-2900, складений 12.02.2018 року є недопустими доказом, у розумінні ст.78 ЦПК України і не повинен був прийматись судом до уваги.
Судом допущено процесуальну помилку під час визначення стадії судового розгляду, оскільки відповідно до норм цивільного законодавства у випадку, коли спочатку справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а в подальшому суддею була постановлена ухвала про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи необхідно було розпочати зі стадії відкриття провадження у справі, а не зі стадії судового розгяляду.
При поданні першої позовної заяви позивача було звільнено від сплати судового щбору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», однак у подальшому позивач доповнив позов вимогою про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 10 000 гривень. Вимога позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає звільненню від сплати судового збору, справа не є справою про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правпорушення і ч.1 п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» на неї не розповсюджується.
Позивач ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві від 16.05.2018 року доповнив позов вимогою до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 , як відповідача. До цього моменту ОСОБА_2 був у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Відповідо до п. 27 журналу судового засідання від 19.10.2018 року головуючий суддя ухвалив направити на адресу сторін відповідну уточнену позовну заяву і долучити в якості співвідповідача ОСОБА_2 . Така процесуальна дія, як залучення у справі співвідповідача, згідно ст. 51 та 200 ЦПК України, мала бути вирішена суддею на стадії підготовчого провадження, а не у судовому засіданні. Окрім зазначеного, відповідно до ч.4 ст. 51 ЦПК України, про залучення співвідповідача чи зміну неналежного відповідача постановляється ухвала і за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача, розгляд справи починається спочатку. Однак, незважаючи на вимоги законодавства, суддя не постановила ухвалу про залучення співвідповідачем ОСОБА_2 . Не постановлення судом письмової ухвали, так само, як і постановлення судом протокольної ухвали у випадку, коли суд повинен був оформити письмову ухвалу як окремий документ, є відмовою у правосудді та порушує одночасно, як право учасників справи на справедливий суд (ст.6 Конвенції), так і на судовий захист, яке передбачено ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Здивування викликає постійна зміна статусу ОСОБА_2 , в ухвалі від 01.06.2018 року (суддя Максимович Г.В.) зазначено, що ОСОБА_2 , відповідач, в ухвалі від 24.08.2018 року (суддя Петрюченко М.І.), ОСОБА_2 знову третя особа, в наступних ухвалах ОСОБА_2 стає відповідачем, проте під час судових засідань, суддя при перевірці явки осіб називає ОСОБА_2 третьою особою.
До уточненої позовної заяви позивачем не було додано жодного доказу, що вказує на наявність моральних страждань, яких зазнав позивач. Позивачем не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При цьому, суд, мотивуючи задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 зазначив: «Враховуючи тривалість вимушених, в зв'язку з пошкодженням автомобіля, змін у житті позивача, часу на відновлення його прав, слід вважає, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн. відповідає засадам виваженості та справедливості в даному випадку та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на ого користь». Судом не вмотивовано належним чином винесення рішення по справі, не враховані вимоги розумності і справедливості, адже винесено рішення без наявності жодних доказів щодо обґрунтування позовних вимог, зокрема, не з'ясовано, які саме зміни у житті позивача спричинило пошкодження автомобіля і якою мірою ці зміни завдали позивачу моральних страждань, відповідність страждань заявленій 10 000 гривень.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
Позивач ОСОБА_1 , відповідачі СК і ОСОБА_2 не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Misubishi Carizma», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого 10.04.2001 року (а.с.9 т.1).
Відповідач Порт, відповідно до полісу №А 6842036 від 12.12.2014 року, як власник транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» № НОМЕР_1 ,застрахував у ОСОБА_3 свою цивільно-правову відповідальність на період з 12.12.2014 року по11.12.2015 року, страхова сума за шкоду майну склала 50 000 гривень, франшиза - нуль (а.с.13 т.1).
17.06.2015 року о 08 годині 20 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser» № НОМЕР_1 , що належала Порту, допустив порушення п.п. 1.5, 8.7.3 (в,г,е), 8, 10, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі-Правила) і допустив зіткнення з автомобілем «Misubishi Carizma» № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по вул. Гайдара в напрямку вул. Паркова в м.Чорноморську Одеської області, в результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження (а.с.10-12 т.1).
ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні ДТП на підставі вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 10.10.2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.02.2018 року (а.с.215-228 т.1).
Під час скоєння ДТП 17.06.2015 року відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Портом, де працював водієм службового автомобіля.
Відповідно до висновку від 12.02.2018 року № 17-2900 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального битку, заподіяного власнику КТЗ: ринкова вартість автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17.06.2015 року визначається рівною 108 220,80 гривень; ринкова вартість автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 у пошкодженому стані визначається рівною 32 055,82 гривень; оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 (Свр=178 485,30 гривень) перевищила його ринкову вартість (С=108 220,80 гривень), то відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним; вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 визначається рівною 108 220,80 гривень (а.с.176-182 т.1).
16.05.2018 року позивач ОСОБА_1 уточнив позов і просив стягнути: зі СК страхове відшкодування у розмірі 50 000 гривень; з Порту збитки у розмірі 26 164,98 гривень, а також витрати не евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 900 гривень; з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень (а.с.206-211 т.1).
06.11.2018 року представник Порту подала клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи (а.с.51-56 т.2).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 07.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до СК про стягнення страхового відшкодування в сумі 50 000 гривень, за заявою позивача, залишено без розгляду (а.с.14,15,65,66 т.2).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2019 року представнику Порту відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи (а.с.124,125 т.2).
Судом апеляційої інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон).
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення з Порту майнової шкоди, виходив з того, що збитки позивача внаслідок пошкодження автомобіля ставновлять 26 163,98 гривень і підлягають стягненню Порту, володільця джерела підвищеної небезпеки і юридичної особи, оскільки шкоду спричинено працівником Порту, під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов'язків (а.с.124-131 т.2).
Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).(ст. 1166 ч.1, 1172 ч.1, ст. 1187 ч.2, 1188 ч.1 п.1, 1192 ч.1, 1194 ч.1 ЦК України).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону).
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 30, п.30.1, 30.2 Закону).
Зважаючи на те, що належними і допустимими доказами встановлено, що позивачу з вини працівника Порту, під час виконання останнім своїх службових обов'язків спричинена майнова шкода у вигляді збитків, за висновком №17-2900 від 12.02.2018 року судової автотоварознавчої експертизи визначено, що витрати з відновлювального ремонту вітомобіля позивача (178 485,30 гривень), перевищують вартість автомобіля у доаварійному стані, яку експерт визначив у розмірі 108 220,80 гривень, залишкова вартість автомобіля після ДТП дорівнює 32 055,82 гривень, з огляду на те, що СК відшкодувала позивачу страхове вішкодування у розмірі 50 000 гривень, збитки позивача становлять 26 164,98 гривень (108 220,80-(50 000+32 055,82) і підлягають відшкодуванню Портом.
Правильним, зважаючи на вимоги ст. 29 Закону, є і висновок суду про покладення на Порт обов'язку відшкодувати позивачу витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 900 гривень.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи представника Порту у скарзі, що: Порт звернувся із клопотанням про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи, у зв'язку з тим, що експерт не повністю дослідив надані йому матеріали, не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, допустив істотне порушення процесуальних норм, які регламентують порядок проведення експертизи; в експертному висновку не зазначений перелік об'єктів, що підлягали дослідженню; під час допиту експерта у судовому засіданні 30.11.2018 року, експерт не надав вичерпної відповіді на питання «Чому у вступній частині висновку не зазначено перелік об'єктів, що підлягають дослідженню», натомість зазначивши, що перелік об'єктів є у питаннях, що були поставлені експерту на вирішення експертизи, що не відповідає дійсності та не може бути відподдю на поставлене питання; у поставлених питаннях з об'єктів дослідження фігурує лише транспортний засіб «Misubishi Carizma», № НОМЕР_2 ; у вступній частині висновку судовим експертом не зазначено жодних відомостей про надані матеріали, зокрема, про направлену до експертної установи цивільну справу із зазначенням назви документів та кількості аркушів або документації, що стосується реєстрації КТЗ, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання; для визначення ринкової вартості КТЗ судовим експертом має бути застосований лише один з методів порівняльного підходу, або метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ, або метод, заснований на аналізі цін аналогічних КТЗ, однак, під час дослідження висновку № 17-2900 виявлені розбіжності за текстом, які унеможливлюють визначення, яким саме методом користувався судовий експерт під час визначення ринкової вартості КТЗ; судовим експертом підібрано аналог досліджувального транспортного засобу з використанням п.7.12, 7.12.1, 7.12.2 Методики, однак використано невірну формулу для розрахунку, а саме формулу для ідентичних транспортних засобів замість формули для аналогічних транспортних засобів, чим допущено помилку під час проведення дослідження. Судовим експертом не вказано можливо, або неможливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого КТЗ (його складових), також не надано відповіді на питання, який обсяг і характер цих робіт; з допиту експерта вбчається, що експерт не дав чіткої відповіді на питання, окрім того не зрозуміло, звідки він взяв ціну 96 000 гривень, маючи на увазі під ціною ринкову вартість автомобіля; судовим експертом допущено істотне порушення процесуальних норм, які регламентують порядок проведення експертизи, висновок є неповним та таким, що викликає сумніви у його правильності, а саме, не в повному обсязі зазначено відомості, наявність яких є обов'язковою згідно Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5 та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року; судовим експертом допущено помилку у підрахунках під час визначення ринкової вартості досліджуваного КТЗ і не у повному обсязі надано відповіді на поставлені питання, так, не надано відповіді по суті питання №3; висновок судового експерта є незрозумілим, не відповідає вимогам законодавства, що регулюють проведення судових експертиз та викликає численні питання і сумніви у його правильності, які жодним чином не спростовані експертом, а випадки порушення законодавства, навіть ним підтверджені; відмова суду у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, за наявності сумнівів у відповідача щодо законності та обґрунтованості висновку первісної експертизи, є не справедливою та такою, що суперечить нормам законодавства; висновок судової авто-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ № 17-2900, складений 12.02.2018 року є недопустими доказом, у розумінні ст.78 ЦПК України і не повинен був прийматись судом до уваги, - не заслуговують на увагу з таких підстав.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами (ст. 103 ч.1, ст. 105 ч.1 ЦПК України)
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта є дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (ст. 113 ч.2 ЦПК України).
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз) (п.1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮУ 08.10.1998 року №53/5, у редакції Наказу МЮУ від 26.12.2012 року №1950/5, далі-Інструкція).
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновка експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (постанова ВС від 28.03.2018 року по справі №520/8073/16-ц).
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підтвердження позовних вимог, надав суду висновок №220/15 від 16.09.2015 року експертного автотоварознавчого дослідження із визначення ринкової вартості, вартості відновлювального ремонту, коефіциенту фізичного зносу, вартості матеріальної шкоди, спричиненого власнику автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 , 1996 року випуску (а.с.14-20 т.1).
23.08.2016 року позивач подав заяву про призначення судової автотоварознавчої експертизи із посиланням на те, що висновок №220/15 від 16.09.2015 року є необґрунтованим, оскільки у ньому неправильно вказані дані щодо строку експлуатації автомобіял (вказано, що автомобіль 1996 року, в той часс, як згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль 1997 року випуску (а.с.80-83 т.1).
Відповідачі: представник СК 06.09.2016 року подав заперечення на заяву про призначення експертизи; представник Порту 26.10.2016 року подав заяву, в якій зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання про призначення експертизи, а ОСОБА_2 підтримав заяву преставника Пору, що вбачається із змісту заяви від 26.10.2016 року (а.с.94,95,108 т.1).
Ухвалою суду від 26.10.2016 року задоволено клопотання позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи (а.с.137,138 т.1).
Після виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи від 21.11.2016 року, ухвалою суду від 24.04.2017 року повторно задоволено клопотання позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставлені такі питання: яка ринкова вартість транспортного засобу «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17.06.2015 року до ДТП; яка ринкова вартість транспортного засобу «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 у пошкодженому стані після зіткнення 17.06.2015 року о 8.20 год. В м. Іллічівську Одеської області на перехресті вулиць Леніна і Гайдара автомобіля «Toyota Land Cruiser»реєстраційний № НОМЕР_1 , що належав Порту і яким керував ОСОБА_2 і автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ; чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого транспортного засобу (його складових), якщо можливо, то який обсяг, характер і вартість цих робіт на дату оцінки; яка вартість матеріального збитку (шкоди) завдана власнику транспортного засобу ОСОБА_1 внаслідок зіткнення автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 17.06.2015 року о 8.20 год. в м. Іллічівську Одеської області на перехресті вулиць Леніна і Гайдара з автомобілем «Toyota Land Cruiser»реєстраційний № НОМЕР_1 , що належав Порту і яким керував ОСОБА_2 (а.с.144,145,157,158 т.1).
12.02.2018 року експерт склав висновок №17-2900 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ про те, що: ринкова вартість автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17.06.2015 року визначається рівною 108 220,80 гривень; ринкова вартість автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 у пошкодженому стані визначається рівною 32 055,82 гривень; оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 (Свр=178 485,30 гривень) перевищила його ринкову вартість (С=108 220,80 гривень), то відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним; вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 визначається рівною 108 220,80 гривень (а.с.176-182 т.1).
Висновок судової автотоварознавчої експертизи від 12.02.2018 року №17-2900, складений експертом на підставі ухвали суду від 24.04.2017 року, надано з дотриманням вимог ст. 102,103,107 ЦПК України (вимог до експертного висновку; призначення експертизи на підставі ухвали суду із визначенням переліку питань; попередженням експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384,385 КК України; вимог закону про обов'язковість призначення експертизи і на підставі матеріалів для проведення експертизи, які збирав і надавав суд).
Експерт, який надавав висновок, має стаж експертної роботи з даного виду досліджень із 2008 року (а.с.176 т.1).
Експерт або спеціаліст не може брати участь у розгляді справи, якщо: він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від учасників справи; з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (ст. 38 ч.2 ЦПК України).
Зі змісту висновку автотоварознавчої експертизи від 12.02.2018 року №17-2900 вбачається, що експерт досліджував автомобіль «Misubishi Carizma», реєстраційний № НОМЕР_2 , а також експертне автотоварознавче дослідження №220/15 від 16.09.2015 року, експерт керувався довідково-нормативною літературою, зокрема при дослідженні застосовував Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року в редакції наказу МЮ України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №Ц1335/5/1159, зареєстрованого у МЮ України 04.08.2009 року за №724/16740 (а.с.176 зворот,177 т.1).
Висновок автотоварознавчої експертизи від 12.02.2018 року №17-2900 містить відповіді на питання суду про ринкову вартість автомобіля «Misubishi Carizma» станом на 17.06.2015 року, про ринкову вартість автомобіля «Misubishi Carizma» у пошкодженому стані, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Misubishi Carizma» перевищила його ринкову вартість і тому відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним, висновок про вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ «Misubishi Carizma».
Зважаючи на те, що: судом додержані вимоги процесуального законодавства під час призначення та проведення експертизи; обставини, які б виключали участь експерта у справі, не встановлені; експерт є компетентним і не вийшов за межі своїх повноважень; подані експертам об'єкти дослідження були достатніми; відповіді на питання суду є повними і відповідають іншим фактичним даним; має місце узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковими висновками експертизи; експертний висновок є обґрунтованим і узгоджується з іншими матеріалами справи, вказаний висновок є належним і допустимим доказом у справі.
Суб'єктивна думка представника Порту, який не є не є спеціалістами в галузі автотоварознавчих досліджень, у розумінні ч.2 ст. 113 ЦПК України, не є достатньою підставою ставити під сумнів висновок автотоварознавчої експертизи від 12.02.2018 року №17-2900.
Суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, зокрема і висновок автотоварознавчої експертизи від 12.02.2018 року №17-2900, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України.
Відмовляючи представнику Порту у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи (ухвала суду від 04.03.2019 року, а.с.124,125 т.2), суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для проведення повторної експертизи і суду не надано належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта від 12.02.2018 року, що узгоджується з вимогами ч.1 ст. 106 ЦПК України (учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, тобто який би спростовував висновки експерта від 12.02.2018 року).
Доводи представника Порту стосовно того, що: судом допущено процесуальну помилку під час визначення стадії судового розгляду, оскільки відповідно до норм цивільного законодавства у випадку, коли спочатку справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а в подальшому суддею була постановлена ухвала про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи необхідно було розпочати зі стадії відкриття провадження у справі, а не зі стадії судового розгяляду; при поданні першої позовної заяви позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», однак у подальшому позивач доповнив позов вимогою про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 10 000 гривень, яка підлягала оплаті судовим збором; в уточненій позовній заяві від 16.05.2018 року позивач доповнив позов вимогою до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, який до цього моменту був у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог; така процесуальна дія, як залучення у справі співвідповідача, згідно ст. 51 та 200 ЦПК України, мала бути вирішена суддею на стадії підготовчого провадження, а не у судовому засіданні, крім того, відповідно до ч.4 ст. 51 ЦПК України, про залучення співвідповідача чи зміну неналежного відповідача постановляється ухвала і за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача, розгляд справи починається спочатку; не постановлення судом письмової ухвали, так само, як і постановлення судом протокольної ухвали у випадку, коли суд повинен був оформити письмову ухвалу як окремий документ, є відмовою у правосудді та порушує одночасно, як право учасників справи на справедливий суд (ст.6 Конвенції), так і на судовий захист, яке передбачено ст.55 Конституції України; певне здивування викликає постійна зміна статусу ОСОБА_2 з третьої особи на відповідача; до уточненої позовної заяви не додано жодного доказу, що вказує на наявність моральних страждань, яких зазнав позивач; судом не вмотивовано належним чином рішення по справі, не враховані вимоги розумності і справедливості, винесено рішення без наявності жодних доказів щодо обґрунтування позовних вимог, зокрема, не з'ясовано, які саме зміни у житті позивача спричинило пошкодження автомобіля і якою мірою ці зміни завдали позивачу моральних страждань, відповідність страждань заявленій 10 000 гривень, - до уваги не приймаються.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 367 ч.1 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_2 , який був присутній у судовому засіданні 04.03.2019 року, вступну та резолютивну частину рішення суду від 04.03.2019 року отримав 07.03.2019 року (а.с.118-123 т.2), у встановленому законом порядку, рішення суду від 04.03.2019 року не оскаржив. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 погодився із рішенням суду від 04.03.2019 року в частині стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 не уповноважував представника Порту на подачу апеляційної скарги або заяви про приєднання до апеляційної скарги Порту в його інтересах.
Розгляд судом справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження, а потім у загальному порядку, несплата позивачем судового збору за подачу вимог про відшкодування моральної шкоди, зміна процесуального статусу у справі ОСОБА_2 , який остаточно був залучений до участі у справі в якості відповідача, у розумінні абз.2 ч.2 ст. 376 ЦПК України, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ці порушення суду не призвели до неправильного вирішення справи.
Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п.23 рішення Європейського Суду з прав людини від 18.07.2006 року по справі «Проніна проти України»).
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Встановлено, що з вини працівника Порту, під час виконання цим працівником службових обов'язків позивачу спричинені матеріальні збитки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позову.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині, що оскаржується із додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в частині - без змін.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.141 ч.ч.1,2 ЦПК України).
З огляду на те, що колегія суддів залишає скаргу без задоволення, Порт не має права на відшкодування судових витрат. Витрати позивача можуть бути відшкодовані відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 березня 2019 року в частині стягнення збитків у розмірі 26 164,98 гривень і витрат на евакуацію у розмірі 900 гривень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду складено 05.03.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова