Номер провадження: 22-ц/813/2437/21
Номер справи місцевого суду: 523/14543/18
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Заїкін А. П.
04.03.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/14543/18
Провадження номер: 22-ц/813/2437/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Дяченко В.Г. 19 вересня 2019 року, повний текст рішення складено 19 вересня 2019 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму заборгованості за кредитним договором №650687718 від 02.03.2015 року в розмірі 38221.99 грн., з яких: - сума заборгованості за основною сумою боргу - 12 594,57 грн.; - сума заборгованості за відсотками - 0,89 грн.; - сума заборгованості за платою за управління кредитом - 13 340,06 грн.; - сума заборгованості за пенею - 12 286,47 грн.. Також просить стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2015 року між ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 650687718.
14.07.2017 між ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, згідно якого ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками.
Згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру Боржників - Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі - 38 221,99 грн., з яких: - 12 594,57 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 0,89 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 13 340,06 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; - 122 86,47 грн. - сума заборгованості за пенею.
Згідно п. 6.2.3. Договору відступлення права вимоги, Права Вимоги переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги Додаткового оформлення відступлення Права Вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п. 3.1. Договору відступлення права вимоги, ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.
На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, на адресу Відповідача, зазначену в Кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень» було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки ТОВ ««ФК «Центр Фінансових рішень».
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме - з 14.07.2017 року позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій (а. с. 2 - 4).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відзив відповідачки на позов до суду першої інстанції не надійшов.
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Мотивування висновків суду першої інстанції. Результати розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2020 року вищезазначений позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015 року в розмірі - 38 221,99 грн., з яких: - 12 594,57 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 0,89 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 13 340,06 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; - 12 286,47 грн. - сума заборгованості за пенею.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі - 1 762 гривень.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Тобто, відповідач порушила договірні зобов'язання (а. с. 68 - 71).
18.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (а. с. 78-79).
25.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, в якій просить переглянути ухвалене рішення, посилаючись на те, що вона не була належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи, а також те, що є докази які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме - з відповідача стягнуто 16 179,17 грн. за «управління кредитом», що не погоджено з відповідачем та стягнуто пеню в сумі - 12 286,47 грн. за період з 02.03.2015 року по 14.07.2017 року, тоді як строк спеціальної позовної давності 1 рік (а. с. 80 - 81).
17.12.2019 року ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів» подала заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що: 1) позовна заява була подана за останньою відомою адресою реєстрації відповідача, а дії відповідача щодо неотримання судових повісток могли мати свідомий характер з метою категоричного небажання відповідача з'являтись на судові засідання; 2) відповідач погодилась з умовами кредитного договору та додатками до нього про, що свідчить її підпис в даному договорі, тобто відповідачка усвідомлювала, яку саме загальну суму вона повинна сплатити для погашення кредиту. Інформація стосовно щомісячної плати за кредитом була доведена до відома відповідачки, що підтверджується змістом підписаного нею кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року, згідно з яким підписання свідчить про те, що відповідач з всіма Умовами ознайомлена та погоджується. Ніяких застережень або зауважень з боку Позичальника, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не було подано; 3) укладеним Кредитним договором №650687718 від 02.03.2015 року передбачені всі фінансові зобов'язання позичальника, тобто до відома відповідача у необхідному обсязі була доведена передбачена законом інформація щодо умов кредитування. У вищевказаному кредитному договорі існує умова сплати позичальником протягом 24 місяців річної відсоткової ставки в розмірі 0,01 % річних та щомісячна плата за кредитом 4% від суми кредиту, що становить - 1 040,00 грн. відповідно до графіку платежів до кредитного договору, який також підписаний сторонами договору, позичальник щомісячно протягом 24 місяців, повинен сплачувати загальну суму щомісячного платежу, яка включає в себе частину кредиту, що підлягає поверненню плата за річною відсотковою ставкою та щомісячна плата за кредитом; 4) дії відповідача щодо оспорювання нарахованої заборгованості в частині управління кредитом через п'ять років після його підписання є намаганням уникнути належного виконання умов кредитного договору. Належних та допустимих доказів на спростування невірного нарахування плати за кредитом, відсотків, пені та за основною сумою боргу по Кредитному договору відповідачем не надано. Тому, посилання на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими та безпідставними; 5) за прострочення зобов'язання відповідачу нараховувалась - пеня, що підтверджується Кредитним договором №650687718 від 02.03.2015 року, Розрахунком заборгованості за Кредитним договором №650687718 від 02.03.2015 року та Довідкою графіку руху коштів по Кредитному договору №650687718 від 02.03.2015 року. Тобто розмір нарахованої пені здійснювався на підставі норм цивільного законодавства та пунктів Кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 14.07.2017 року позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій; 6) відповідно до п. 3 Кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року. До складу умов цього договору входять загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів. Всі умови цього договору є істотними.
Відповідно до п. 7 Кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року, загальні умови з надання кредитів затверджуються наказом керівника ТОВ «ФК «ЦФР». Підписанням цього договору позичальник засвідчив прийняття загальних умов з надання кредитів - в якості невід'ємних умов цього договору.
Відповідно до п. 25 Загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів зазначено, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включно з відшкодуванням збитків, сплати неустойки тощо, становить 50 років.
Вказане застереження до Договору є договором про збільшення позовної давності.
Тому, твердження відповідача про застосування строків позовної давності не підлягають задоволенню (а. с. 86-90 зворотна сторона).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення (а. с. 125).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2019 року та закрити провадження у справі.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) вимоги по заборгованості за основною сумою боргу і розмірі - 12 594,57 грн. не існують та не доведені.Так за договором від 02.03.2015 року № 65068778, підписаним сторонами зі строком на 24 місяці, відповідачу було надано кредит в сумі - 26 000 грн., з оплатою - 0,01 % річних, та - 4% за управління кредитом, з разовою платою - 1 000 грн.(яка включається до тілу кредиту за п. 4.7 договору).
За наданим позивачем платіжним доручення на рахунок відповідача перераховано - 25 000 грн, а - 1 000 грн., яка була зазначена як «разова плата за кредит» та не була отримана відповідачем, була відразу утримана за «плату його надання». Тобто, тіло кредиту збільшено на - 1 000 грн., а не зменшено. По договору відповідач мав би отримати - 26 000 грн., замість цього йому було перераховано - 25 000 грн, а відповідно до графіка щомісячного платежу повинен повертати - 26 000 грн.. Таким чином, не зрозуміло та не доведено про включення -1 000 грн. до тілу кредиту, чи до інших платежів. Тому, апелянт вважає що «разова плата за кредит», це комісія за послуги що супроводжують кредит, а саме - компенсація сукупних послуг банку за рахунок позивача, яка не може стягуватися з відповідача, згідно з висновком викладеного в постанові ВСУ у справі № 6-1746цс16 від 16.11.2016р., яка визнана незаконною.
Позивач не довів обставину набрання чинності кредитним договором, а відповідно і зобов'язання за таким договором виконуватися не можуть, оскільки, не виконанні обов'язки банку.
Апелянт вважає, що обставини справи які мають значення для справи не були доведені позивачем.
За період з 02.03.2015 року на користь кредитодавця відповідачем сплачено - 30 301 грн., остання сума платежу внесена 01.12.2016 року. Вважає, що заборгованість перед кредитодавцем погашена.
За графіком погашення кредитого забовязання вбачається, що відповідач щомісяця сплачував кошти навіть більше обов'язкового щомісячного платежу, вважаючи, що сумлінно виконує свої забов'язання та раніше погасить борг.
Крім того, кредитодавцем не доведено отриманням відповідачем - 26 000 грн. (в рахунку заборгованості зазначена, як та що видана на руки), що є значним порушенням умов договору та спростуванням вимог позивача.
Так, якщо рахувати забов'язання за договором з - 25 000 грн., то воно мало би складатися з тілу кредиту - 25 000 грн., та 0,01% річних - 2 500 грн., що у сукупності становить - 27 500 грн.. Відповідачем сплачено - 30 301 грн., що перевищує суму боргу на - 3 901 грн..
Виходячи з цього, суми заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками відповідач не має, а переплата становить - 3 901 грн.; 2) вимоги позивача щодо заборгованості за управління кредитом в сумі - 13 340,06 грн., який суд задовольнив є незаконними та такими, що не можуть стягуватися з відповідача, оскільки згідно з висновком, викладеним у постанові ВСУ у справі № 6-1746цс16 від 16.11.2016 р. за положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. У договорі підписаному сторонами щодо обов'язку відповідача сплачувати плату за управління кредитом не було зазначено, не було погоджено, відсутні умови про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді сплати грошової суми за управління кредитом, відсутній визначений розмір такого зобов'язання. Виходячи з наведеного, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що щомісячна плата за кредитом має бути стягнута;3) вимоги за пенею в сумі - 12 286,47 грн. є безпідставними та недоведеними. Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 20.07.2017 рік з вимогою стягнути з відповідача заборгованість (пеня/штраф), яку нарахував з 02.03.2015 р. по 19.07.2017 р. з всієї суми, тобто з оспорюваною відповідачем, та недоведеною позивачем, та незважаючи на те, що для стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в 1 рік (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України). Кредитодавець мав можливість звернутися до суду за примусовим стягненням ще в 2015 році. Дочекавшись значного зростання боргу та пені, звернувся до суду, щоб стягнути не лише не існуючий основний борг та відсотки, а ще і за «управління кредитом», «разовою платою за кредит», яка є незаконною.
Останній платіж відповідачем перераховано 01.12.2016 року. До суду позивач звернувся 19.10.2018 p., тобто через 2 роки і 2 місяця. Отже, позивач звернувся до суду після спливу встановленої спеціальної позовної давності.
Судом не встановлено, чи була взагалі отримана відповідачем вказана сума кредиту, чи законним є нарахування плати за управління кредитом, разової плати за кредит, чи була фактично погашена боржником заборгованість за кредитним договором, час її погашення, період, за який нараховані пеня, проценти, плата за управлінням кредиту, їх розрахунок і розмір (а зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору), всупереч з вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України, що визначають критерії законності й обґрунтованості судового рішення, та питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду (а. с. 133 - 139).
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2019 року - залишити без змін.
Зазначає, що при укладенні Кредитного договору апелянт була ознайомлена та згідна з усіма умовами Кредитного договору, зокрема, з умовами, що стосуються порядку надання кредиту, суми кредиту та разової плати за кредитом. Даний факт підтверджується підписанням апелянтом Кредитного договору та додатків до нього. Більше того, апелянт не мала жодних заперечень та зауважень стосовно умов Кредитного договору. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання відповідного до умов Кредитного договору, що підтверджується належними та допустимими доказами. Отже, твердження апелянта щодо умов Кредитного договору, а також щодо невиконання Первісним кредитором своїх зобов'язань відповідно до умов Кредитного договору, є безпідставними та необґрунтованими, та є такими, які не підтверджуються жодними доказами.
Також, відповідно до графіку руху коштів по кредиту вбачається, що апелянтом за період з 02.03.2015 рік по 01.12.2016 рік було здійснено платежі на загальну суму - 30 301,00 грн.. Апелянт стверджує, що щомісяця сплачувала кошти навіть більше обов'язкового щомісячного платежу, вважаючи, що сумлінно виконуючи свої зобов'язання раніше погасить борг. Проте твердження є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Як вбачається з графіку руху коштів апелянт здійснила перший платіж - 15.04.2015 року в розмірі - 2 600 грн.. Разом з тим, зі змісту графіку платежів вбачається, що перший платіж повинен був надійти - 02.04.2015 року. Тобто, з моменту внесення першого платежу вже мало місце прострочення щомісячного платежу.
Відповідно до п. 20.Загальних умов з надання кредитів, Сторони досягли згоди про таку черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями Позичальника: -у першу чергу сплачується прострочена плата за річною відсотковою ставкою; - другу чергу сплачується прострочена щомісячна плата за кредитом; - у третю чергу сплачується прострочена сума повернення кредиту; - у четверту чергу сплачуються поточна (непрострочена) плата за річною відсотковою ставкою; - у п'яту чергу сплачується поточна (непрострочена) щомісячна плата за кредитом; - у шосту чергу сплачується поточна (непрострочена) сума повернення кредиту; - у сьому чергу сплачується неустойка (штраф, пеня) за прострочення повернення кредиту та внесення плати за кредитом; - у восьму чергу сплачується сума дострокового повернення кредиту. Сума дострокового повернення кредиту зараховується в рахунок повернення частини кредиту, яка підлягає поверненню в той граничний термін щомісячного платежу, який є хронологічно останнім терміном щодо якого не було здійснене повернення кредиту.
Відповідно до п. 21 Загальних умов з надання кредитів, Сторони досягли згоди про те, що черговість погашення вимог Кредитодавця за кредитним договором змінюється за рішенням (правочином) Кредитодавця.
Отже, при здійсненні платежів на повернення кредиту мав місце факт прострочення деяких платежів, у зв'язку з чим нараховувалась пеня. Виходячи з цього, загальна сума, яку повинна була сплатити апелянт на погашення кредиту, збільшувалась з кожним простроченням.
Відповідно до п. 4.9 Кредитного договору, відповідальність за порушення кредитних зобов'язань є щоденна пеня 0,3 % від загальної суми прострочення.
Таким чином, з урахуванням того, що апелянт здійснила платежі на загальну суму - 30 301,00 грн., станом на 14.07.2017 року залишок заборгованості за Кредитним договором становила - 38 221,99 грн.. Тобто, заборгованість за Кредитним договором перед кредитодавцем не була і не є погашеною.
Кредитний договір № 650687718 від 02.03.2015, укладений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , за своєю формою і змістом відповідають вимогам діючого цивільного законодавства.
Апелянт, будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов вище зазначеного кредитного договору, погодилась з умовами кредитного договору та додатками до нього, була обізнаною з положеннями ЗУ «Про захист прав споживачів».
Також, відповідно до п. 13 Кредитного договору № 650687718 від 02.03.2015 року, він складений українською мовою в двох оригінальних примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу по одному для кожної із Сторін. Апелянт свій примірник вище зазначеного кредитного договору отримала особисто, що підтверджується підписами в цьому договорі. Цей факт є додатковим доказом тієї обставини, що Позичальник чітко усвідомлювала яку саме загальну суму вона повинна сплатити для погашення кредиту.
Інформація стосовно щомісячної плати за кредитом була доведена до відома Позичальника, що підтверджується змістом підписаного нею Кредитного договору № 650687718 від 02.03.2015 року, згідно з яким підписання свідчить про те, що апелянт з всіма Умовами ознайомлена та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-111, ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів - від 12.05.1991 р. №1023-ХІІ, та їх змістом, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ніяких застережень або зауважень з боку Позичальника щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.
Укладеним Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015 передбачені всі фінансові зобов'язання позичальника, тобто до відома апелянта у необхідному обсязі була доведена передбачена законом інформація щодо умов кредитування.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Крім того, Кредитний договір № 650687718 від 02.03.2015 містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, апелянт була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її підписом в договорі.
Крім того, учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо апелянт буде не згодний з розрахунком заборгованості, наданим позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до позовної заяви Розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.
Щодо тверджень апелянта з приводу нарахування заборгованості по пені за Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015.
Відповідно до п. 4.9 Кредитного договору, відповідальність за порушення кредитних зобов'язань є щоденна пеня 0,3 % від загальної суми прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, Штрафом є неустойка, що обчислюється ; відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судова практика виходить з того, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до положень Кредитного договору № 650687718 від 02.03.2015 року, по даному кредиту нараховувався виключно пеня за прострочення зобов'язання, що також підтверджується Розрахунком заборгованості за Кредитним договором №650687718 від 02.03.2015.
Отже, за прострочення зобов'язання апелянту нараховувалася пеня, що підтверджується Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015 року, Розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015 (додавався до позовної заяви) та Довідкою графіку руху коштів по Кредитному договору № 650687718 від 02.03.2015 (додавалась до позовної заяви).
Таким чином, розмір нарахованої пені здійснювався на підставі норм цивільного законодавства та пунктів Кредитного договору № 650687718 від 02.03.2015.
З моменту отримання права вимоги до апелянта, а саме з 14.07.2017 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у вересні 2018 року.
За змістом частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Матеріали справи містять примірник Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», затверджених наказом ген. директора ТОВ «ФК «ЦФР» від 25 липня 2014 року № 13, згідно яких п. 25. передбачено, що сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами щодо захисту прав кредитодавця становить 50 (п'ятдесят) років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності.
Позивач посилається на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 лютого 2016 року у справі 6-1824цс15: «.. .якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором...».
Враховуючи п. 25. Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», затверджених наказом генерального директора ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» від 25 липня 2014 року № 13, ст. 259 ЦПК України та Правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 лютого 2016 року у справі 6-1824цс15, Позивач приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як за Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015 обмежується останніми 50 роками перед зверненням Позивача до суду, а отже заява апелянта про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Таким чином, Позивач вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають обставинам справи, під час прийняття рішення судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції являється законним та повністю обґрунтованим, а доводи Відповідача, що викладені у Апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, оскільки Відповідачем не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів, що свідчили б про відсутність заборгованості у Відповідача перед Позивачем (а. с. 161-166 зворотна сторона).
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а. с. 145 - 145 зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали апелянтом було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (а. с. 148).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.11.2020 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 155 - 156).Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було направлено позивачу - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яка була отримана 04.01.2021 року (а. с. 159 - 160).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників (а. с. 173).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (38 221,99 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
02.03.2015 року між ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 650687718 (а. с. 5).
Відповідно до п. 4. Кредитного договору, надання кредиту за цим договором здійснюється на таких умовах: 4.1 Сума та валюта кредиту - 26000,00 (Двадцять шість тисяч грн. 00 коп.) гривень; 4.2 Річна відсоткова ставка за кредитом - 0,01% річних; 4.3 Строк, на який надається кредит - 24 місяців; 4.4. Цілі використання кредиту - Без обмежень; 4.5 Порядок надання кредиту - Перерахування на рахунок Позичальника; перерахування на оплату страхових або інших послуг - у разі укладення договору страхування або договору про надання інших послуг; 4.6 Повернення кредиту, внесення плати за ним - Щомісячно, за графіком платежів (додаток до договору); 4.7 Разова плата за кредитом - 1000,00 гривень; 4.8 Щомісячна плата за кредитом - 4% від суми кредиту, що становить - 1 040 гривень; 4.9 Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 0,3% від суми прострочення за кожний день прострочення; сплачується Позичальником за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або внесення плати за кредитом (а. с. 5 - 6).
02.03.2015 року відповідно до заяви ОСОБА_1 остання просила перерахувати кошти у розмірі - 25 000 грн. на рахунок ПАТ «Кредобанк» та утримати з суми наданого кредиту плату за його надання, згідно п. 4.7 кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року в розмірі - 1000,00 грн. (а. с. 7).
Відповідно до довідки про графік руху коштів по кредиту від 14.07.2017 року всього надійшло коштів у сумі - 30 301,00 грн., всього списано - 30 301, 00 грн, з яких: - списано відсотків - 2,87 грн.; - списано щомісячну плату за кредитом - 16 179,17 грн.; - списано тіло - 13 405,43 грн.; - списано пеню та неустойку - 713,53 грн.. Станом на 14.07.2017 року сума несплаченого боргу становить - 25 935,52 грн., пеня - 12 286,47 грн., загальна сума до сплати - 38 221,99 грн. (а. с. 13-14).
Відповідно до розрахунку заборгованості від 20.07.2017 року за кредитним договором №650687718 від 02.03.2015 року сума простроченої заборгованості становить - 38 221, 99 грн, у тому числі: - прострочена заборгованість за кредитом - 12 594,57 грн.; - прострочена заборгованість за відсотками - 0,89 грн.; - прострочена плата за управління кредитом - 13 340,06 грн.; - за штрафом/пенею - 12 286,47 грн. (а. с. 15 зворотна сторона).
14.07.2017 між ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (а. с. 18 - 20 зворотна сторона).
Згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру Боржників - Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі - 38 221,99 грн., з яких: - 12 594,57 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 0,89 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 13 340,06 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; - 12 286,47 грн. - сума заборгованості за пенею (а. с. 21).
Згідно п. 6.2.3. Договору відступлення права вимоги, Права Вимоги переходять до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги Додаткового оформлення відступлення Права Вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п. 3.1. Договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.
На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, на адресу Відповідача, зазначену в Кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а. с. 16).
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ні на рахунки ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень».
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку та неповерненням кредиту у передбачені кредитним договором строки остання порушила договірні зобов'язання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості.
3.4 Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, судом встановлено, що 02.03.2015 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяці, тобто до - 02.03.2017 року включно, надано кредит в сумі - 26 000 грн., з оплатою - 0,01 % річних, та - 4% за управління кредитом, з разовою платою - 1 000 грн.(яка включається до тілу кредиту за п. 4.7 договору), пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 0,3 % від суми прострочення за кожен день прострочення.
Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 02 числа кожного місяця кошти у сумі - 2 123,45 грн. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, щодо незаконності розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 20.07.2017 року.
Згідно умов кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року вказаний договір був укладений строком на 24 місяці. Отже строком до 02.03.2017 року.
Згідно розрахунку заборгованості він складений на дату 20.07.2017 року.
Отже, починаючи з 03.03.2017 року по 14.07.2017 року здійснювалось незаконне нарахування сум стягнення за кредитним договором.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній просить стягнути пеню за період - з 02.03.2015 року по 14.07.2017 року (а. с. 15 - 15 зворотна сторона). Враховуючи, що відповідачка не була сповіщена належним чином про розгляд справи судом першої інстанції, в апеляційній скарзі нею зроблено заяву про сплив позовної давності щодо пені, положення п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України щодо спеціальної позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік, та застосування спливу позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що підлягає стягненню з відповідачки пеня за період в межах загального строку позовної давності, а саме - з 05.04.2016 року по 14.07.2017 року в розмірі - 9 698,24 грн..
Таким чином, відповідно до вказаного розрахунку сума простроченої заборгованості становить не - 38 221,99 грн., а відповідно - 31 074,19 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 12 594,57; - прострочена заборгованість за відсотками - 0,43 грн. = 0,89 - 0,46; - прострочена плата за управління кредитом - 8 780,83 грн. = 340,06 - 4559,23; за штрафом/пенею - 9 698,36 = 12 286,47 - 2 588,23.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до Кредитного договору № 650687718 від 02.03.2015 року, підписаного сторонами зі строком на 24 місяці, відповідачу було надано кредит в сумі - 26 000 грн., з оплатою - 0,01 % річних, та - 4% за управління кредитом, з разовою платою - 1000 грн. (яка включається до тілу кредиту за п. 4.7 договору). Вказаний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, та з якими апелянт була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її підписом в договорі. Отже, своїм підписом погодилась з умовами вказаного договору.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта щодо збільшення тіла кредиту, щодо перерахування - 25 000 грн, а не - 26 000 грн., які по договору відповідач мав би отримати.
Як вбачається з п. 4.1. Кредитного договору, сума кредиту становить - 26000,00 грн.. Відповідно до 4.7 Кредитного договору, сума разової плати становить - 1 000,00 грн..Відповідно до п. 6. Кредитного договору, до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата з річною відсотковою ставкою, разова плата за кредитом та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору). Разова плата за кредитом справляється за рахунок наданого кредиту відразу після його надання. У разі укладення Позичальником договору страхування або договору про надання інших послуг, пов'язаних з наданням кредиту, Позичальник несе, відповідно до графіку платежів (додаток до договору), витрати на надання зазначених послуг, які справляються за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.
Відповідно до п. 3. Кредитного договору, до складу умов цього договору входять загальні умови ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» з надання фізичним особам кредитів. Всі умови цього договору є істотними.
Згідно п. 15.1 Загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів (затверджені наказом генерального директора ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» від 25 липня 2014 року №13 та які діяли на момент укладення договору), Позичальник зобов'язаний вносити разову плату за кредитом, якщо це визначено Сторонами, у розмірі, встановленому Сторонами. При цьому внесення такої плати здійснюється за рахунок наданого кредиту.
Також, в Додатку до кредитного договору від 02.03.2015 року № 650687718, в розділі «Умови надання кредиту», міститься інформація щодо разової плати за кредитом та зазначається: разова плата за кредитом (включається до тіла кредиту) становить 1000,00 грн.
Таким чином, до суми кредиту, яка надається Позичальникові, входить разова плата за кредитом.
Отже, відповідно до умов Кредитного договору, Позичальник мав отримати суму кредиту в розмірі - 25,000 гривень, в той час, як залишкові - 1 000 гривень сплачуються як разова плата за кредитом відповідно до умов Кредитного договору та Графіку платежів.
Також, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02.03.2015 року остання просила перерахувати кредитні кошти саме у розмірі - 25 000 грн. на її рахунок, та просила утримати з суми наданого кредиту плату за його надання, згідно п. 4.7 кредитного договору №650687718 від 02.03.2015 року в розмірі - 1 000,00 грн. (а. с. 7).
Підтвердження факту перерахування на рахунок апелянта грошових коштів в розмірі - 25 000 гривень позивачем було надано до суду платіжне доручення № 156671818, призначення платежу: Переказ до запитання на користь ОСОБА_1 . ПАСПОРТ НОМЕР_1 надання кредиту з КД №650687718 від 02/03/2015 Без ПДВ (а. с. 8).
Отже, враховуючи вищевказане суд погоджується з твердженнями позивача, що апелянт була ознайомлена та згідна з усіма умовами Кредитного договору, зокрема, з умовами, що стосуються порядку надання кредиту, суми кредиту та разової плати за кредитом. Даний факт підтверджується підписанням апелянтом Кредитного договору та додатків до нього.
Твердження апелянта щодо умов Кредитного договору, та щодо невиконання Первісним кредитором своїх зобов'язань відповідно до умов Кредитного договору є безпідставними та необґрунтованими, та є такими, які не підтверджуються жодними доказами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 24 місяців до 02.03.2017 року включно.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Твердження апелянта щодо відсутності заборгованості у зв'язку зі сплатою - 30 301,00 грн. є такими, що не відповідають дійсності. Вбачається, що апелянтом за період з 02.03.2015 року по 01.12.2016 року було здійснено платежі на загальну суму - 30 301,00 грн.
Як вбачається з графіку руху коштів, апелянт здійснила перший платіж 15.04.2015 р. в розмірі - 2 600 грн., в той час, як випливає зі змісту графіку платежів, перший платіж повинен був надійти 02.04.2015 року. Тобто, з моменту внесення першого платежу, вже мало місце прострочення щомісячного платежу.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом у розмірі 4% від суми кредиту, що становить 1040,00 грн., який наданий на 24 місяці - до 02.03.2017 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 02.03.2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 02 числа кожного місяця. Починаючи з 02.03.2017 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, при здійсненні платежів на повернення кредиту, мав місце факт прострочення деяких платежів, у зв'язку з чим нараховувалась пеня. Виходячи з цього, загальна сума, яку повинна була сплатити апелянт на погашення кредиту, збільшувалась з кожним простроченням.
3.5 Чи були і ким порушенні, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду
На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача на повернення грошових зобов'язань було порушено, а тому це право підлягає захисту.
3.6 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі з повернення отриманого кредиту не виконала, то позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Однак у зв'язку з помилковими висновками суду першої інстанції, щодо визначення розміру заборгованості позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі - 31 074,19 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 12 594,57; - прострочена заборгованість за відсотками - 0,43 грн. = 0,89 - 0,46; - прострочена плата за управління кредитом - 8 780,83 грн. = 340,06 - 4559,23; за штрафом/пенею - 9 698,36 = 12 286,47 - 2 588,23.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №650687718 від 02.03.2015 року, не відповідають обставинам справи, в цій частині судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у вказаній частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у загальному розмірі - 31 074,19 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 12 594,57; - прострочена заборгованість за відсотками - 0,43 грн. = 0,89 - 0,46; - прострочена плата за управління кредитом - 8 780,83 грн. = 340,06 - 4559,23; за штрафом/пенею - 9 698,36 = 12 286,47 - 2 588,23.
3.7 Розподіл судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В порядку статті 141 ЦПК України необхідно стягнути пропорційно задоволеним/відмовленим в задоволенні позовним вимогам, понесені та документально підтверджені витрати сторін на сплату судового збору, а саме: - позивачем за подання позовної заяви в сумі - 1 762,00 грн. (а. с. 2) у розмірі - 1 427,22 грн. = 1 762,00 грн. х 81% ; - відповідачкою за подання апеляційної скарги в сумі - 1 321,50 грн. (а. с. 147) у сумі - 251,09 грн. = 1 321,50 х 19%.
У зв'язку з тим, що відповідачка була звільнена від сплати судового збору в розмірі - 1 321,50 грн. (а. с. 145 - 145 зворотна сторона) з позивача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у сумі - 251,09 грн. = 1 321,50 х 19%.
3.8 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження
За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р НОМЕР_3 в ПАТ 'ТАС Комбанк", МФО 339500) суму заборгованості за Кредитним договором № 650687718 від 02.03.2015 року в загальному розмірі - 31 074 (тридцять одна тисяча сімдесят чотири) грн. 19 коп., з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 12 594 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 57коп.; - прострочена заборгованість за відсотками - 0 (нуль) грн. 43 коп.; - прострочена плата за управління кредитом - 8 780 (вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 83 коп.; - пеня - 9 698 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 36 коп..
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р НОМЕР_3 в ПАТ 'ТАС Комбанк", МФО 339500) судовий збір у сумі - 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 22 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р НОМЕР_3 в ПАТ 'ТАС Комбанк", МФО 339500) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі - 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 09 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р НОМЕР_3 в ПАТ 'ТАС Комбанк", МФО 339500) в дохід держави судовий збір у сумі - 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 09 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. В. Князюк