23.02.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи № 522/19806/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/813/2588/21
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Крупки Олени Олександрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс), на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 червня 2019 року, постановлене під головуванням судді Єршової Л.С.,
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі-ПАТ «Дельта Банк», банк), третя особа: відділ примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 лютого 2010 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (нова назва-АТ«УкрСиббанк») звернувся до суду позовом до неї та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11882487000 від 12 липня 2007 року та додаткової угоди №1 від 20 лютого 2009 року (далі - справа №1522/18903/12).
Зазначала, що, звернувшись до суду із вказаним позовом про стягнення всієї суми заборгованості, банк тим самим змінив кінцевий строк (термін) повернення кредиту, а саме: з 12 липня 2014 року, згідно п.1.2.2. кредитного договору, на 12 лютого 2010 року (дату прийняття позовної заяви судом) та визнав, що між сторонами існує спір з приводу виконання кредитного договору, а також розміру заборгованості по ньому.
Вказувала, що заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року позов банка задоволено, а її зустрічний позов про розірвання договору ухвалою від тієї ж дати залишено без розгляду.
Стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь банка за договором про надання споживчого кредиту №11045657000 від 25 вересня 2006 року в сумі 4 519 289,20 грн.
Стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь банка за договором про надання споживчого кредиту № 11882487000 від 12 липня 2007 року в сумі 481 229,12 грн.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2014 року її апеляційна скарга задоволена частково, заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11882487000 від 12 липня 2007 року в сумі 481 229,12 грн. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 .
В іншій частині заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року залишено без змін.
Вказувала, що 14 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 580, яким звернено стягнення на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 5 907 704,83 грн.
Посилаючись на те, що у приватного нотаріуса не було законних підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису з тих підстав, що остання не переконалась належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин, ОСОБА_1 просила задовольнити її вимоги (т.1 а.с.1-3, 48-49).
У відзиві на позов представник банку просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що приватним нотаріусом вимоги чинного законодавства не було порушено, що на момент вчинення виконавчого напису справа №1522/18903/12 була розглянута, зустрічна позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, що свідчить про те, що остання не мала інтересу до даної справи, а отже, не було й спору щодо розміру суми заборгованості (т.2 а.с.79-81).
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час звернення у 2014 році до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису існував судовий спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, при цьому розмір заборгованості відмінний від розміру заборгованості, яка була заявлена нотаріусу (т.2 а.с.125-130).
Короткий зміст апеляційної скарги
ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу на судове рішення, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , вирішити питання судових витрат (т. 2 а.с.135-136).
Апеляційна скарга, крім доводів, що містилися у відзиві на позов, мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що на момент вчинення виконавчого напису 14 квітня 2014 року заборгованість за кредитним договором не була безспірною, оскільки нотаріус визначав безспірність заборгованості за наданими банком документами для вчинення виконавчого напису, визначені переліком документів (т.2 а.с.135-136).
Правом відзиву учасники судового процесу не скористались.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року замінено ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» та залучено його до участі у справі (т.2 а.с.233-234).
Про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу повідомлені належним чином, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК України розглянути справу у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як зазначалось вище, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що під час звернення у 2014 році до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису існував судовий спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, при цьому розмір заборгованості відмінний від розміру заборгованості, яка була заявлена нотаріусу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Установлені судом фактичні обставини справи
Встановлено, що 25 вересня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11045657000, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 400 000 доларів США.
25 вересня 2006 року між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого банком прийнято в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.7-11, т.2 а.с. 11-16).
Відповідно до умов іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених п.5 цього договору.
Додатковою угодою №1 від 30 січня 2009 року до кредитного договору №11045657000 від 25 вересня 2006 року розмір кредиту не змінювався, сторони дійшли згоди щодо зміни схеми погашення кредиту.
В забезпечення виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №44600 від 25 вересня 2006 року та додаткова угода №1 від 30 січня 2009 року до вказаного договору поруки.
Крім того, між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 12 липня 2007 року було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11882487000, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 50 000 доларів США.
Додатковою угодою №1 від 20 лютого 2009 року до вказаного договору №11882487000 від 12 липня 2007 року розмір кредиту не змінювався, сторони дійшли згоди щодо зміни схеми погашення кредиту.
12 лютого 2010 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами про надання споживчого кредиту №11045657000 від 25 вересня 2006 року та №11882487000 від 12 липня 2007 року про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 5 000 518,32 грн.
Так, згідно уточненої позовної заяви та доданого до неї розрахунку заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором №11045657000 від 25 вересня 2006 року станом на 20 грудня 2012 року складала 565 405,88 доларів США, що в еквіваленті складало 4 512 289,20 грн., у тому числі:
-сума заборгованості за кредитом - 356 658 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 2 850 767,39 грн.;
-сума заборгованості за відсотками - 208 747,88 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 1 668 521,81 грн.
Згідно уточненої позовної заяви та доданого до неї розрахунку заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором №11882487000 від 12 липня 2007 року станом на 20 грудня 2012 року складала 60 206,32 доларів США, що в еквіваленті складало 481 229,12 грн., у тому числі:
-сума заборгованості за кредитом - 39 538,39 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 316 030,35 грн.;
-сума заборгованості за відсотками -20 667,93 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 165 198,77 грн.
08 грудня 2011 року ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за вказаними кредитними договорами відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги (т.2 а.с.27-65).
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року позов банка задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11045657000 від 25 вересня 2006 року в сумі 4 519 289.20 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11882487000 від 12 липня 2007 року в сумі 481 229,12 грн. (т.1 а.с.17-19).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору залишено без розгляду.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність заочного рішення та 24 квітня 2014 року нею подано заяву про його перегляд.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 02 червня 2014 року у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11882487000 від 12 липня 2007 року в сумі 481 229,12 грн. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 .
В іншій частині заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року залишено без змін (т.1а.с.20-23).
14 квітня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 25 вересня 2006 року, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору №11045657000 від 25 вересня 2006 року на загальну суму заборгованості 5 905 204,83 грн. (т.2 а.с.3-5).
Так, згідно вказаної заяви та доданого до неї розрахунку заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором №11045657000 від 25 вересня 2006 року станом на 13 лютого 2014 року складала 690 610 доларів США, що в еквіваленті складало 5 905 204,83 грн., у тому числі:
-сума заборгованості за кредитом - 356 658 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 3 049 675,56 грн.;
-сума заборгованості за відсотками - 333 952,69 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 2 855 529,27 грн.
Із змісту заяви також видно, що вона не містила інформацію про існування судового спору між сторонами, який був вирішений заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року, та посилання на заборгованість за кредитним договором №11882487000 від 12 липня 2007 року.
За зверненням ПАТ «Дельта Банк» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. 14 квітня 2014 року вчинила виконавчий напис №580 про звернення стягнення на квартину АДРЕСА_2 , за рахунок реалізації якої задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» у загальному розмірі 5 907 704, 83 грн. (т.1 а.с.6).
30 вересня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52396115 по примусовому виконанню виконавчого напису №580 від 14 квітня 2014 року (т.1 а.с.24).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іподекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підстав рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування у боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах з підприємствами, установами чи організаціями - не більше одного року.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц, провадження №14-557 цс19, для правильного застосування ст.ст.87,88 Закону «Про нотаріат» у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд має перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: чи існувала заборгованість узагалі; чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 сформулювала правову позицію, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договору строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку про те, що після визначеного договору строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела, що:
-позивач 12 лютого 2010 року звернувся до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за договором №11045657000 від 25 вересня 2006 року;
-на момент вчинення виконавчого напису від 14 квітня 2014 року заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 березня 2013 року про стягнення з неї заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11045657000 від 25 вересня 2006 року в загальній сумі 4 519 289,20 грн. (в тому числі сума заборгованості за відсотками 208 747,88 доларів США) станом на 20 грудня 2012 року було чинним;
-розмір заборгованості за договором кредиту №11045657000 від 25 вересня 2006 року у виконавчому написі від 14 квітня 2014 року безпідставно збільшився на 125 204,81 доларів США (333 952,69 - 208 747,88) за рахунок необґрунтованого нарахування процентів в сумі 333 952,69 доларів США станом на 13 лютого 2014 року,
апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, у заяві банка про вчинення виконавчого напису та у виконавчому написі нотаріуса зазначено строк, за який проводиться стягнення, 19 грудня 2011 року по 13 лютого 2014 року та що строк платежу настав 13 лютого 2014 року (т.1 а.с.6, т.2 а.с.3-5, 69).
При цьому, не враховано, що строк виконання за кредитним договором настав саме 12 лютого 2010 року (час звернення до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, згідно якої звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Враховуючи наведене, з огляду на положення ст.88 Закону України «Про нотаріат» щодо умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, за якою з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у приватного нотаріуса Ярощук В.Ю. 14 квітня 2014 року не було правових підстав вчинювати оспорюваний виконавчий напис, оскільки з 12 лютого 2010 року (дата настання строку виконання договору в повному обсязі) минуло більше трьох років, на що також звертала увагу позивачка у заяві від 01 березня 2017 року (т.1 а.с.48-49).
Крім того, нотаріусом під час вчинення виконавчого напису не враховано, що порушено порядок повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення.
Так, з наданої копії спадкової справи вбачається, що 26 лютого 2014 року ОСОБА_1 направлена досудова вимога, але докази її отримання відсутні (т.2 а.с.3-69).
Відповідно до пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц звертала увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Водночас судом встановлено, що банк не довів належними та допустимими доказами отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень договору, а відтак, і виконання вимог пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
При встановлених обставинах та на підставі ст.375 ЦПК України апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.368,374,375,381-38, апеляційний суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 05 березня 2021 року.
Головуючий:
Судді: