79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.05.10 Справа № 12/52-1692
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-суддіКравчук Н.М.
суддівГнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_4 (надалі СПД-ФО
ОСОБА_4) від 15.02.10
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009 р.
у справі № 12/52-1692
за позовом Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні,
м.Тернопіль
до відповідача СПД-ФО ОСОБА_4, м.Тернопіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль
про звільнення орендованого приміщення
за участю учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. у справі № 12/52-1692 (суддя Н.А. Френдій) задоволено позовні вимоги Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні до СПД-ФО ОСОБА_4, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виступає Тернопільська обласна рада, зобов'язано СПД-ФО ОСОБА_4 звільнити орендоване приміщення згідно договору оренди від 01.08.2005р., укладеного з Тернопільською обласною комунальною дитячою клінічною лікарнею, площею 59,87 кв.м., розміщене за адресою: вул. Ак.Сахарова, 2 у м.Тернопіль на першому поверсі адміністративного корпусу та передати його Тернопільській обласній комунальній дитячій клінічній лікарні по акту прийому -передачі майна. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити за безпідставністю та недоведеністю. Зокрема скаржник зазначає, що безпідставним є висновок суду першої інстанції, що позивач попереджав відповідача про небажання продовжувати дію договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2005р., укладеного між сторонами. Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено того, коли, за яких обставин та в якій формі було прийнято позивачем рішення про відкриття кабінету фітотерапії в спірних орендованих приміщеннях. Вказує на те, що позивач звернувся з відповідним клопотанням до Тернопільської обласної ради, як власника спірного майна, про погодження відкриття кабінету фітотерапії в орендованому відповідачем приміщенні лише 08.10.2009р., тобто, після подання позовної заяви до суду.
Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.
В судовому засіданні 22.04.2010р. було оголошено перерву до 06.05.2010р., про що сторони були повідомлені під розписку.
В судове засідання 06.05.2010р. сторони не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе слухати дану справу в порядку ст.75 ГПК України, оскільки останні належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про оголошення перерви.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між Тернопільською обласною комунальною дитячою клінічною лікарнею (Орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_4 (Орендар) 01.08.2005р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності, площею 59,87 кв.м. розташоване на першому поверсі за адресою: вул.Ак. Сахарова, 2 у м.Тернопіль, на умовах визначених цим договором.
Факт передачі позивачем вказаного приміщення відповідачу підтверджується Актом прийняття передачі нежилих приміщень від 01.08.2005р. підписаного обома представниками сторін (а.с. 14).
Відповідно до Статуту Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні (а.с. 91-98) вказані нежитлові приміщення знаходяться у спільній власності територіальних громад області, управління якого здійснює Тернопільська обласна рада, яка в свою чергу є засновником та власником Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні на балансі якої перебуває спірне нежитлове приміщення, що підтверджується довідкою останньої від 30.11.2009р. № 225-02/02 (а.с. 90) та знаходиться в оперативному управлінні лікарні (п. 5.1.Статуту).
Також слід зазначити, що відповідно до Статуту Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні, остання має право з дозволу власника здавати в оренду відповідно до чинного законодавства України інвентар, матеріальні цінності.
Як видно з матеріалів справи, Тернопільською обласною радою було надано дозвіл Тернопільській обласній комунальній дитячій клінічній лікарні щодо надання в оренду спірних нежитлових приміщень СПД-ФО ОСОБА_4 для організації діяльності в сфері громадського харчування (а.с. 70-71).
Договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2005р. було укладено строком на один рік, що діє з 01.08.2005р. до 31.07.2006р. включно (п. 10.1. договору). Проте, до даного договору вносились зміни та доповнення, які засвідчені підписами та печатками сторін, відповідно до яких термін дії договору було продовжено з 01.08.2006р. до 31.07.2008р. включно, а згодом з 01.08.2008р. до 31.07.2009р. включно (а.с. 12,13).
21.05.2009р. Тернопільською обласною комунальною дитячою клінічною лікарнею на адресу СПД-ФО ОСОБА_4 було надіслано лист за № 87-02/02, в якому зазначено, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, укладеного між сторонами, закінчується 31.07.2009р. та згідно Рішення Тернопільської обласної ради від 27.04.2008р. № 177 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» оренда майна здійснюється на конкурсних засадах (а.с. 18).
СПД-ФО ОСОБА_4 27.07.2009р. надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив останнього про намір продовжити термін дії даного договору на новий строк (а.с. 34).
Однак, як видно з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано листи № 130-02/02 від 02.07.2009р. та № 156-02/02 від 31.07.2009р., в яких позивач повторно повідомляв відповідача про закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності та про відсутність наміру передачі спірного майна в оренду в майбутньому, оскільки дане приміщення буде використовуватись в лікувальній діяльності (а.с. 19, 20).
Проте, вказані листи відповідачем були залишені без реагування, спірне орендоване приміщення останнім звільнено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Дана стаття кореспондується із статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму. То за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує Орендодавець.
Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мало місце заперечення Орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Враховуючи те, що Орендодавець заперечував щодо продовження дії договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності та у визначений законодавством України строк письмово попередив про це Орендаря, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір оренди припинив свою дію 31.07.2009р., а тому відповідач після 31.07.2009р. користувався нежитловим приміщенням без належних на те правових підстав.
В силу ч. 4 ст. 291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма міститься в ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в якій зазначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відтак, після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути це майно орендодавцю. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач продовжує користуватися спірним приміщенням комунальної власності, що підтверджується оплатою рахунків, виставлених позивачем за фактичне користування відповідачем спірним орендованим приміщенням після припинення дії договору у подвійному розмірі орендної плати. Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час користування річчю.
Оскільки орендар вказані орендовані приміщення добровільно не звільнив, позивач правомірно звернувся до господарського суду про виселення відповідача із займаних приміщень.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про звільнення СПД - ФО ОСОБА_4 із нежитлового приміщення комунальної власності площею 59,87 кв.м., яке розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, за адресою: вул.Ак.Сахарова, 2 у м.Тернополі, і передачі даного приміщення позивачу по акту прийому-передачі майна, оскільки дані вимоги відповідають чинному законодавству України та підтверджуються матеріалами справи.
Щодо тверджень скаржника про неможливість відкриття кабінету фітотерапії на базі лікарні в спірному приміщенні без згоди Тернопільської обласної ради , як власника приміщення, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні, оскільки положенням Статуту позивача передбачається отримання згоди власника лише на відчуження майна або на здачу його в оренду.
Окрім того, щодо правового режиму користування майном, яке знаходиться в оперативному управлінні позивача (згідно з Статутом Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні) та відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення позивача щодо використання спірного приміщення для лікувального процесу (відкриття кабінету фітотерапії) є його (позивача) правом та дане рішення цілком відповідає цілям та меті створення та діяльності позивача.
Відповідно до ст.41 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009р. у справі № 12/52-1692 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати в місцевий господарський суд Тернопільської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко