Дата документу 23.02.2021 Справа № 334/2805/20
Єдиний унікальний номер 334/2805/20 Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М.
Номер провадження 22-ц/807/342/21 Суддя-доповідач Поляков О.З.
23 лютого 2021року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
при секретарі Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2020 року про забезпечення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилаючись на укладення з ОСОБА_1 кредитного договору, який забезпечено Договором поруки, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , невиконання відповідачами своїх зобов'язань за договорами, просили стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 47140,50 доларів США та судові витрати.
Разом з позовною заявою АТ «Універсал Банк» подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що обов'язок з погашення кредитного договору залишається невиконаним, позивач за рахунок майна ОСОБА_1 може задовольнити свої вимоги по погашенню боргу після набрання рішенням законної сили. Однак, на сьогоднішній день ОСОБА_1 може вчиняє дії для можливого відчуження свого нерухомого майна, з метою уникнення виконання зобов'язань за кредитним договором. На думку АТ «Універсал Банк» без відповідного забезпечення ОСОБА_1 зможе вчинити дії щодо відчуження майна, що в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення у цій справі.
З огляду на наведене, АТ «Універсал Банк» просили накласти арешт на: 3/5 частки нежитлового приміщення V першого поверху (літ. А-5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ; 3/10 частки нежитлового приміщення X першого поверху (літ. А-5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ; 1/2 частку квартири, загальною площею 78,58 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2020 року вжито заходи забезпечення позову АТ «Універсал Банк». Накладено арешт на: 3/5 частки нежитлового приміщення V першого поверху (літ. А-5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ; 3/10 частки нежитлового приміщення X першого поверху (літ. А-5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ; 1/2 частку квартири, загальною площею 78,58 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу який би свідчив про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову. Натомість, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року (справа №183/5864/17-ц) зазначено, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Проте, подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду про стягнення заборгованості у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п. 3.2. кредитного договору №093-2008- 1555 від 19 травня 2008 року забезпеченням виконання зобов'язань AT «Універсал Банк» за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є: іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того, в позові AT «Універсал Банк» зазначають, що з 2016 року в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя вже знаходиться справа №334/2376/17 за позовом AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення часткової заборгованості за кредитним договором, і до цього часу ОСОБА_1 не здійснено жодної дії на відчуження майна.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
22 лютого 2021 року від AT «Універсал Банк» на адресу апеляційного суду надійшла про проведення судового засідання без участі їх представника (а.с. 218-221).
Інші учасники справи у судове засідання також не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, направленого на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 211). При цьому, судова повістка, направлена на адресу ОСОБА_1 , зазначену ним в апеляційній скарзі, повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 214-217). Іншої адреси скаржником суду повідомлено не було. Разом з тим, за приписами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 47140,50 доларів США.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що відповідач не сплачує грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що стало підставою для пред'явлення позову про дострокове стягнення заборгованості в судовому порядку, а не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, ухваленого в подальшому в цій справі.
Такі доводи позивача обґрунтовано прийняті судом першої інстанції.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позов
Згідно з ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна є достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.
Добровільно відповідачі вказаний борг за кредитним договором не погасили, що і стало підставою для пред'явлення позивачем даного позову. Доказів того, що договір кредиту, за яким позивач просить стягнути заборгованість, є недійсний або не укладався, суду не надано.
Отже, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.
Вжиті заходи забезпечення позову в даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження на період вирішення спору.
Апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову у позові.
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, суд дійшов обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження частини належного відповідачу майна, що відповідає розміру пред'явлених вимог.
Посилання заявника на те, що заходи забезпечення позову, вжиті судом з урахуванням ціни позову, є неспівмірними, колегією суддів відхиляються, оскільки заявником не надано доказів, про вартість майна на яке накладено арешт, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідача відчужити майно не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову в цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Доводів про те, яким чином забезпечення позову в обраний спосіб порушує права відповідача або інших осіб, з урахуванням твердження ОСОБА_1 про відсутність наміру відчужити майно, апеляційна скарга не містить.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що п. 3.2 кредитного договору №093-2008?1555 від 19 травня 2008 року забезпеченням виконання зобов'язань за договором є іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , також не приймаються колегією суддів.
Так, у постанові від 13 лютого 2020 року по справі № 569/6756/18,
провадження № 61-43892св18, Верховним Судом зазначено, що наявність укладених іпотечних договорів не є підставою для відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на належне інше майно відповідачів та їх грошові кошти в межах заявлених вимог.
Таким чином, встановивши, що позивачем заявлено до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вимоги майнового характеру, а саме стягнення заборгованості в сумі 47140,50 доларів США, яка є досить значною, відповідачі мають реальну можливість розпорядитись своїми коштами та відчужити належне їм інше не іпотечне майно на користь інших осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб обраний позивачем.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 04 березня 2021 року.
Головуючий:
Судді: