Дата документу 01.03.2021 Справа № 334/575/21
Провадження №11-сс/807/207/21 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 334/575/21 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 березня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі апелянта ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу від 28 січня 2021 року.
Апелянт вважає, що всупереч ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року, відомості до ЄРДР щодо дій працівників Департаменту охорони здоров'я були внесені та досудове розслідування розпочато не за ч. 2 ст. 161 КК України, а за ст. 356 КК України, що свідчить про бездіяльність працівників Дніпровського ГУНП України в Запорізькій області, яку 28 січня 2021 року вона оскаржила слідчому судді. Разом з тим, слідчий суддя, не дивлячись на наявність в діях працівників Дніпровського ГУНП України в Запорізькій області ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та не взявши до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161 КК України, здійснюють слідчі органи Національної поліції, а за ч. 1 ст. 356 КПК України - органи дізнання, незаконно відмовив в задоволенні її скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Так, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (параграф 1, статті 303-308 цього Кодексу).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що доводи заяви ОСОБА_6 ґрунтуються на її незгоді із прийнятими судовими рішеннями, що свідчить про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до ст. 214 КПК України.
Погоджуючись з висновками слідчого судді, колегія суддів виходить із такого.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КК України, для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте, така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому, обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його вчинення тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той самий час, достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ані предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, у п. 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Також Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив на те, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Щодо стосується незгоди ОСОБА_6 з висновками слідчого судді про нібито зобов'язання уповноважених осіб внести до ЄРДР відомості про злочин лише за ч. 1 ст. 382 КК України, колегія суддів зазначає таке.
Визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення під час внесення до ЄРДР є виключною дискрецією слідчого/прокурора, який визначає її на підставі зазначених у заяві відомостей, фактів про вчинення кримінального правопорушення. На такі дискреційні повноваження слідчого, прокурора вказують вимоги п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, згідно з яким до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність, а тому слідчим суддею у мотивувальній частині ухвали від 08 лютого 2021 року обґрунтовано зазначено, що під час вирішення питання про визнання бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей в ЄРДР слідчий суддя не наділений повноваженнями на визначення кваліфікації злочину відносно викладених у заяві обставин.
Зазначена позиція цілком законно кореспондується з резолютивною частиною оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку, який узгоджується з усталеною судовою практикою та положеннями КПК України, стосовного того, що заява ОСОБА_6 ґрунтується на її незгоді із прийнятим судовим рішенням, що дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до ст. 214 КПК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по провадженню не вбачається.
За зазначених обставин, на думку колегії суддів, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді: