79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.04.10 Справа № 10/149
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Берегівського об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти»
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2010 р.
у справі № 10/149
за позовом Фізичної особи-підприємця (далі ФО-підприємець) ОСОБА_3, м. Берегово Закарпатської області
до відповідача Берегівського об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти», м. Берегово Закарпатської області
про стягнення 17 098,95 грн.
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_4 -представник;
від відповідача - Орябко М.В. -представник.
Постанова оформлена і підписана 14.05.2010р.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заява про відвід суддів не поступала, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2010 р. у справі № 10/149, суддя І.В.Івашкович, позов задоволено частково, стягнуто з Берегівського об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти»на користь ФО-підприємця ОСОБА_3 15 044,43 грн. (в т.ч. 14 605 грн. основного боргу за виконані роботи, 234,16 грн. інфляційних нарахувань, 205,27 грн. -3 % річних) та 358,07 грн. відшкодування судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору № 6 від 01.03.2008 р. вартість виконаних позивачем в серпні 2008 року підрядних робіт в розмірі 14 605 грн. не оплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання у відповідності до договору. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивача перед відповідачем на час розгляду справи становить 14 605 грн. основного боргу, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано. Крім того, позивачем нараховано відповідачу інфляційні в розмірі 2 059,31 грн. та три проценти річних в розмірі 434,64 грн. за період прострочки з 01.10.2008 р. по 07.10.2009 р. Проте, на думку суду з відповідача належить стягнути 234,16 грн. інфляційних нарахувань та 205,27 грн. -3 % річних, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті настав 09.06.2009 р. А відтак, в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Берегівське об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2010 р. у справі № 10/149 та прийняти нове рішення з урахуванням всіх доказів по справі, оскільки оскаржуване рішення прийняте в результаті неповного встановлення судом всіх обставин справи, невірного застосування норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 41 ГПК України, відхилив клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи, як таке, що заявлено без наявності обґрунтованих для цього підстав.
Крім того, відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги пояснення позивача як доказ, в якому позивач констатує факт, що по спірному договору ним фактично виконано робіт на суму 7 605 грн.
Позивач - ФО-підприємець ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2010 р. у справі № 10/149 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та міркування, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ФО-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівського об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти»про стягнення з нього 14 605 грн. основного боргу, 2 059,31 грн. інфляційних нарахувань, три проценти річних в розмірі 434,64 грн. та судових витрат.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 р. між Берегівським об'єднанням ринків та магазинів «Сільгосппродукти», в особі директора Цанько О.І., що діє на основі статуту (Замовник), Підприємцем ОСОБА_3, що діє на підставі Свідоцтва № НОМЕР_2 від 15.03.2005 р. (Підрядчик), та Підприємцем ОСОБА_7, який діє на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 від 29.05.2008 р. (Субпідрядчик), було укладено договір № 6 (надалі Договір) (а.с. 7-9).
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядчик (Субпідрядчик) зобов'язується виконати капітальний ремонт будівель, благоустрій територій, наданих Замовником (надалі по тексту «роботи») у відповідності із затвердженим кошторисом.
Згідно з розділом 2 Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання за цим Договором, складає 14 605 грн. Джерело фінансування: по перерахунку.
Відповідно до п. 4.1. Договору Підрядчик (Субпідрядчик) виконає роботи, передбачені в п. 1 даного Договору ІІІ-ІV квартал 2008 р.
Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків (п. 8.1.Договору).
Як вбачаться з матеріалів справи, обсяги, вид та вартість робіт сторони визначили у проектно-кошторисній документації. Зокрема, між сторонами були підписані Зведений кошторисний розрахунок вартості капітального ремонту, Договірна ціна, Дефектний акт, Локальний кошторис 3-1-1 на капітальний ремонт будівель, благоустрою території, кафе-бутербродної павільйону ПО-72 ОРМСП м. Берегово, вул. Сечені, 10 (а.с.15-23).
На виконання умов Договору № 6 від 01.03.2008 р. в серпні 2008 року позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 14 605 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року та довідкою форми КБ-3 за серпень 2008 року (а.с.а.с.10,11-12).
Згідно з п. 3.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок Підрядчика (Субпідрядчика), виходячи з об'ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі актів прийняття виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.1. Договору Замовник зобов'язується, зокрема, прийняти та оплатити виконані роботи згідно п. 3.1. даного Договору.
Як вбачається з умов Договору, сторони у ньому не погодили строки проведення розрахунків між собою.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2009 р. позивачем на адресу Берегівського об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти»була направлена вимога оплатити заборгованість у розмірі 14 605 грн. за договором від 01.03.2008р. Відтак, з врахуванням поштового обігу відповідач до 09.06.2009 р. повинен здійснити оплату вартості підрядних робіт.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач у порушення своїх договірних зобов'язань до 09.06.2009 р. не оплатив вартість робіт на суму 14 605 грн.
А відтак, сума основного боргу на час розгляду справи в суді першої інстанції, не спростована документальними доказами відповідачем, становить 14 605 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати на зазначену суму вартості виконаних робіт і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача, відповідачем не подано.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань згідно Договору № 6 від 01.03.2008 р. повної оплати не здійснив.
Враховуючи вищенаведене, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, становить 14 605 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 14 605 грн. як обґрунтовано заявлений.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано втрати від інфляції за період з 01.10.2008 року по 07.10.2009 року в розмірі 2 059,31 грн. та три проценти річних в розмірі 434,64 грн. (а.с. 13).
Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 234,16 грн. та трьох процентів річних у розмірі 205,27 грн., оскільки з розрахунку інфляційних та трьох відсотків річних, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач не вірно вказав період прострочення.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті настав 09.06.2009 р., тобто інфляційні та три проценти річних підлягають стягненню з відповідача за період з 10.06.2009 р. по 07.10.2009 р.
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 234,16 грн. та трьох процентів річних у розмірі 205,27 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не взяті судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких претензій позивачу щодо виконаних підрядних робіт за Договором № 6 від 01.03.2008 р. відповідачем надіслано не було. Доказів протилежного відповідачем не подано. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.
Акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.
Порядок і спосіб приймання виконаних підрядних робіт сторони встановили в договорі підряду і він є обов'язковим для виконання учасниками господарського зобов'язання відповідно до вимог статей 173, 193 ГК України.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем не подано місцевому господарському суду та апеляційному господарському суду доказів про відсутність заборгованості перед позивачем.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2010 року у справі № 10/149 без змін, а апеляційну скаргу Берегівського об'єднання ринків та магазинів «Сільгосппродукти»- без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.