Справа № 308/820/18
Іменем України
24 лютого 2021 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів:Готра Т.Ю., Мацунич М.В.,
секретаря: Балаж Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №308/820/18 (Головуючий: Придачук О.А.),
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру про скасування наказу головного лікаря Русин А.В. №290/к «Про заборону оперативних втручань», мотивуючи тим, що з 02.08.2010 року працює у ДВНЗ "УжНУ" і з 29.10.2014 року на посаді асистента кафедри онкології.
Згідно з п. 2.2.11 договору про спільну діяльність в галузі підготовки кадрів і проведення лікувально-консультативної роботи, укладеного 01.03.2013 року між ДВНЗ "УжНУ" та Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером, відповідно до вимог наказу МОЗ України від 05.06.1997 року № 174 "Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я", асистенти, аспіранти, клінічні ординатори та наукові співробітники клінічних кафедр можуть виконувати лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, в обсязі, що визначається від розрахункової норми навантаження лікаря-ординатора відповідної спеціальності (асистент - 50% , аспірант, клінічний ординатор - 25%) і відповідно до вказаної підстави він як асистент кафедри онкології з курсами радіаційної медицини та реаніматології УжНУ виконує лікувально-діагностичну роботу в ЗОКОД.
Так, 31.10.2017 року головним лікарем Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру ОСОБА_3 видано наказ №290/к «Про заборону оперативних втручань», яким позивачу заборонено проведення оперативних втручань до завершення досудового розслідування.
Даний наказ вважає протиправним, оскільки такий виданий головним лікарем ЗОКОД поза межами його повноважень, у зв'язку з тим, що він не являється працівником ЗОКОД, а тому такого роду накази щодо нього є неправомірними у разі їх прийняття посадовими особами УжНУ в межах їх повноважень, але ніяк не головним лікарем ЗОКОД. Видачею такого наказу одноособово, без погодження з ДНВЗ «УжНУ», головний лікар ЗОКОД порушує визнчений договір про спільну діяльність в галузі підготовки кадрів і проведення лікувально-консультативної роботи, за змістом якого, організація, удосконалення, серед інших, кадрових ресурсів, включаючи науково-педагогічний потенціал УжНУ, працюючий в ЗОКОД, здійснюються сумісно. Оспорюваним наказом, головний лікар ЗОКОД неправомірно позбавив позивача можливості виконувати в повному обсязі завдання та обов'язки покладені на нього посадовою інструкцією від 17.09.2014 року, а саме, передбачені п. 12 Інструкції - виконувати лікувальну роботу в клініках кафедри, яку він здійснював на умовах Договору про спільну діяльність в галузі підготовки кадрів і проведення лікувально-консультативної роботи від 01.03.2013 року.
Також, позивач зазначає, що повідомлення слідчого про початок досудового розслідування не є підставою що вимагає позбавлення його права виконувати лікувальну роботу в клініці, саме по собі таке повідомлення не свідчить про наявність будь-яких правопорушень з його боку і не вимагає негайного їх зупинення.
Позивач вважає, що оспорюваний наказ порушує його право на працю, а тому просив його скасувати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду адвокат Колотуха І.О. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставилися питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як наказ про безпосереднє відсторонення позивача від праці, порушує його конституційне право на працю. Поняття відсторонення від посади відображено в главі 14 КПК України, зокрема ст.154 КПК встановлено. що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Ухвали слідчого судді про відсторонення позивача від посади, також не існує, що свідчить про безпідставність наказу про заборону оперативних втручань, що по суті є перешкодою позивачу до здійснення його професійних обов'язків та забезпечення права на працю.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Колотухи І.О., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ЗОКОД - Дрюченко О.С., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що 31 жовтня 2017 року, головним лікарем «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» ОСОБА_3 був виданий наказ №290/к «Про заборону оперативних втручань», на підставі повідомлення про початок досудового розслідування за ч.1 ст. 140 КК України від старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, для уникнення загрози життю пацієнтів ЗОКОД, заборонено проведення проведення оперативних втручань в.о. завідувача абдомінальним відділенням ОСОБА_4 та асистенту кафедри онкології УжНУ Ігнат М.В. з 31.10.17 р. до завершення досудового розслідування.
Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.
У оспорюваному наказі обставини, які є підставою для відсторонення працівника від роботи передбачені ст.46 КЗпП України відсутні.
Відповідно до ст.214 КПК України слідчий зобов'язаний прийняти будь-яку заяву про вчинення злочину та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Матеріали справи не містять докази, що по кримінальному провадженню вчинялись слідчі дії, що позивачу було пред'явлено повідомлення про підозру в порядку визначеному ст.ст.276-278 КПК України.
Відповідно до ст.154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі розслідування чи суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження і така ухвала слідчого не постановлювалася.
Крім того, оскаржуваний наказ не містить жодного посилання на норми трудового законодавства чи законодавства, яке регулює діяльність закладів охорони здоров'я.
Таким чином, саме повідомлення слідчого про прийняття та реєстрацію заяви про вчинення злочину не дає відповідачу достатніх правових підстав для постановлення оспорюваного наказу.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оспорюваний наказ видано у порушення вимог трудового законодавства, є не мотивованим і такий порушує професійні права ОСОБА_2 та підлягає скасуванню.
При постановленні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене і рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким позовні вимоги позивача слід задовольнити із вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст.46 КЗпП України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Колотухи Івана Олексійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансер від 31 жовтня 2017 року №290/к «Про заборону оперативних втручань» в частині заборони проведення оперативних втручань асистенту кафедри онкології УжНУ ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено - 04 березня 2021 року.
Головуючий
Судді