Справа № 127/24817/17
Провадження № 22-ц/801/320/2021
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Береговий О. Ю.
04 березня 2021 рокуСправа № 127/24817/17м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року, постановлене місцевим судом під головуванням судді Вохмінової О.С., дата виготовлення повного тексту рішення 13 листопада 2020 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2011 року між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 25/11-КL, відповідно до якого банк надав позивачу кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 2 500 000 грн. строком до 20 лютого 2012 року.
В подальшому до кредитного договору від 21 лютого 2011 року № 25/11-КL було укладено ряд додаткових угод: додатковий договір від 13 квітня 2011 року, додатковий договір від 30 листопад 2011 року, додаткова угода № 1 від 03 вересня 2012 року, № 2 від 17 жовтня 2012 року, додатковий договір від 07 лютого 2013 року, додатковий договір від 20 березня 2013 року, додатковий договір30 квітня 2013 року, додатковий договір про внесення змін від 06 серпня 2013 року.
21 лютого 2011 року, з метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № 25/11-КL від 21 лютого 2011 року та додаткових угод до нього, між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 133.
Предметом іпотеки були нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 965 кв.м., реєстр. № 32429547; земельна ділянка, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520681000:01:006:0115.
19 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УМ Факторинг» (ЄДРПОУ 40274286) укладений договір № 667 про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
25 серпня 2016 року права вимоги за іпотечним договором були відступлені новому іпотекодержателю - ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 691.
12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інд. № 31344788, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2224,6 кв.м. (інф.довідка №68214662 від 15 вересня 2016 року) та земельну ділянку кадастровий номер 0520681000:01:006:0115за адресою: АДРЕСА_1 (інф.довідка № 79332556 від 01 лютого 2017 року).
Підставою виникнення у ОСОБА_3 права власності на нежитлові будівлі та земельну ділянку є рішення про державну реєстрацію № 31344788 від 12 вересня 2016 року, яке прийняте на підставі: іпотечного договору № 133 від 21 лютого 2011 року, договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер 667, виданого 19 серпня 2016 року, договору відступлення права вимоги за договором іпотеки серія номер 691, виданого 25 серпня 2016 року, опис листа б/н, виданого 26 серпня 2016 року Вінницькою дирекцією УДППЗ «Укрпошта»; лист-повідомлення боржника б/н від 28 серпня 2016 року, видавник ОСОБА_4 , лист-вимога б/н, виданий 26 серпня 2016 року, видавник Марамон Г.В.
Таким чином, ОСОБА_3 , як іпотекодержатель, реалізував позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за основним зобов'язанням в порядку, що врегульований розділом 6 іпотечного договору від 21 лютого 2011 року.
На думку позивача, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С.І. прийняте з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 та без урахування усіх істотних обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Так, нотаріусом не враховано, що рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки могло бути прийняте лише після проходження 30-денного терміну з моменту направлення вимоги боржнику. Така вимога була направлена ОСОБА_1 26 серпня 2016 року, а оскаржуване рішення прийняте 12 вересня 2016 року, тобто через 17 днів, що є порушенням п. 1 та 2 п. 61 Порядку № 1127.
Крім того, рішення було прийнято щодо майна, яке не було передано в іпотеку.
Так, предметом іпотеки були нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 965кв.м., що належали іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будинки та споруди, виданого Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області на підставі рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області26.03.2004року № 40, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 29.03.2004 року в реєстр.книзі № 1 за реєстр. № 2.
Однак, станом на час прийняття оскаржуваного рішення такого об'єкта як нежитлові будівлі та споруди загальною площею 965кв.м. з реєстр. № 32429547 не існувало, оскільки на підставі рішення суду свідоцтво про право власності ОСОБА_1 від 26 березня 2004 року визнане недійним.
Разом з тим, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І. зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2 224,6 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 , з реєстр. № 18012305206, тобто, на абсолютно інший об'єкт нерухомого майна, який позивачем в іпотеку ніколи не передавався та ніколи не був предметом іпотечного договору від 21 лютого 2011 року.
На підставі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інд. № 31344788 від 12 вересня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1 ) права власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2 224,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 0520681000:01:006:0115 загальною площею 0,9792 га, що за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 16412536 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інд. № 31344788 від 12 вересня 2016 року щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд, загальною площею 2 224,6 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 16412564 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інд.№ 31344788 від 12 вересня 2016 року щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 0520681000:01:006:0115 загальною площею 0,9792 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовлено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області мотивоване тим, що позивач не довів, що рішення нотаріуса Гембарської С.І. суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку» і нотаріусом, як державним реєстратором, був порушений відповідний порядок при прийнятті рішення. В судовому засіданні було встановлено, що для прийняття рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки нотаріусу був наданий весь необхідний перелік документів, визначений порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року, а тому підстав для відмови нотаріусом у реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження не було. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 не пред'явлені до належних відповідачів, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилався на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач безпідставно прийняла рішення про державну реєстрацію прав 12 вересня 2016 року, не дотримавшись завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про погашення заборгованості, що є безумовною підставою для скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора. Поряд з цим зазначає, що надана відповідь представника ОСОБА_4 від 28 серпня 2016 року на лист-вимогу ОСОБА_3 від 26 серпня 2016 року була надана представником з перевищенням своїх повноважень, оскільки в довіреності ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_4 на листування із фізичними особами і на представництво його інтересів у правовідносинах з фізичними особами. Також позивач ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 набув права вимоги за іпотечним договором вже після скасування судом свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на об'єкт, який був предметом іпотеки. Водночас вважає, що об'єкт, площею 2224,6 кв.м. з реєстраційним номером № 18012305206, ніколи не передавався в іпотеку, на відміну від об'єкту нерухомості загальною площею 965,0 кв. м., який зазначений в договорі іпотеки.
14 січня 2021 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 адвоката Оськіна Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з наданням детального обґрунтування на предмет правомірності прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення. Також заперечив доводи позивача про відсутність в його представника повноважень на надання відповіді на лист-вимогу ОСОБА_3 з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Разом з тим, просив врахувати викладені висновки в судових рішеннях по справах №902/797/16, № 127/6266/17 та №127/22084/16-ц, які підтверджують факт правомірного набуття ОСОБА_3 у власність, оспорюваного нерухомого майна.
14 січня 2021 року від представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С.І. адвоката Гунька О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що обґрунтування останньої не спростовують висновків суду попередньої інстанції, а лиш повторюють доводи позовної заяви.
18 січня 2021 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 адвоката Зажирко Ю.Д. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона також заперечила аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі зазначивши про її необґрунтованість. Вважає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог процесуального та матеріального права.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно шляхом направлення судової повістки за адресою вказаною в апеляційній скарзі, яка 22 лютого 2021 року повернулась на адресу Вінницького апеляційного суду із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи до суду апеляційної інстанції не звертався.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 20 січня 2021 року отримав судову повістку про виклик його до суду апеляційної інстанції на 11 лютого 2021 року за вказаною адресою, а 09 лютого 2021 року останній подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Вказане свідчить, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд вказаної справи в суді апеляційної інстанції та не був позбавлений можливості дізнатися про наступну дату та час судового засідання.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом достовірно встановлено, що 21 лютого 2011 року між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 25/11-КL, відповідно до якого банк надав позивачу кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 2 500 000 грн. строком до 20 лютого 2012 року.
21 лютого 2011 року, для забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № 25/11-КL від 21 лютого 2011 року та додаткових угод до нього, між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 133 (т. 1 а.с. 9-15).
Згідно договору предметом іпотеки є: нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 965 кв.м., реєстр. № 32429547, що належать іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.03.2004 року № 40; земельна ділянка, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, належна іпотекодавцеві на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 273702, виданого управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі Вінницької області на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року.
Зокрема, у п.1.4 договору іпотеки сторонами було визначено, що предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма комунікаціями, складовими частинами, приналежностями, зокрема, але не виключно, з кабельними лініями, водопроводом, електролініями, газопроводами тощо. Проведення реконструкції чи ремонту предмета іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором.
Відповідно до п. 5.1 договору іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 5.4 визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.
Пунктом 5.5. договору визначено, що у разі порушення іпотекодавцем умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше 30-денного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку».
Застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя визначене розділом 6 договору іпотеки.
Так, відповідно до п. 6.1 сторони цього договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому договорі.
Відповідно до п. 6.3 сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом:
-передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;
-продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки ( в цілому чи будь-якої його частини) будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов'язанням.
У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки ( в цілому чи на будь-яку його частину), застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 6.5 договору іпотекодавець має право виконати основне зобов'язання, включаючи усі витрати, понесені іпотекодержателем та третіми особами у зв'язку з проведенням звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину), протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цього пункту.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2013 року (т. 2 а.с. 27-29) визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_1 , видане на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26 березня 2004 року № 40. Зобов'язано КП «ВООБТІ» вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_1 (реєстр. № 32429547).
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 30-31) рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2013 року в частині задоволення позову про зобов'язання КП «ВООБТІ» вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_1 (реєстр. № 32429547) - скасовано. В цій частині ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно матеріалів реєстраційної справи №18012305206 на об'єкт нерухомого майна - нежитлових будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , 13 серпня 2013 року Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області Кравчуку В.І. видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв.м., в АДРЕСА_1 . Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 01 серпня 2013 року та технічного паспорту на об'єкт відбулась реконструкція механічного цеху та капітальний ремонт виробничо-складських приміщень по АДРЕСА_1 , замовник - ФОП ОСОБА_1 . Загальна площа будівель 2224,6 кв.м. Право власності ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 березня 2013 року. До реєстру перенесено запис щодо обтяження майна іпотекою, іпотекодержателем є ПАТ «Златобанк» за договором іпотеки від 21 лютого 2011 року.
19 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УМ Факторинг» (ЄДРПОУ 40274286) укладено договір № 667 про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Відповідно умов п.1.1 зазначеного договору, первісний іпотекодержатель - ПАТ «Златобанк» відступає новому іпотекодержателю «ТОВ «УМ Факторинг» своє право вимоги за наведеним вище іпотечним договором. П.1.2 договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором перебачено, що цей договір укладено на підставі ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» в зв'язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір про відступлення права вимоги № У-25/11-КL від 19 серпня 2016 року за основним договором. Внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять усі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 667 (а.с. 23-25 т. 1).
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні зміни щодо іпотекодержателя.
25 серпня 2016 року між ТОВ «УМ Факторинг» та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 691 (т.1 а.с. 26-28).
12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інд. № 31344788, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2 224,6 кв.м. (інф.довідка №68214662 від 15 вересня 2016 року) та земельну ділянку, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, за адресою АДРЕСА_1 (інф.довідка № 79332556 від 01 лютого 2017 року). Підставою виникнення у ОСОБА_3 права власності на нежитлові будівлі та земельну ділянку є рішення про державну реєстрацію № 31344788 від 12 вересня 2016 року.
Підставою для прийняття приватним нотаріусом Гембарською С.І. оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , як іпотекодержателем нерухомого майна, стали наступні документи: «Іпотечний договір № 133 від 21 лютого 2011 року, видавник приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Дробаха В.О.; договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер 667, виданий 19 серпня 2016 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І.; договір відступлення права вимоги за договором іпотеки серія номер 691, виданий 25 серпня 2016 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І.; копія довіреності серія, номер 4207, видана 23 грудня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А.; опис листа б/н, виданого 26 серпня 2016 року Вінницькою дирекцією УДППЗ «Укрпошта»; лист-повідомлення боржника б/н від 28 серпня 2016 року, видавник ОСОБА_4 , лист-вимога б/н, виданий 26 серпня 2016 року, видавник Марамон Г.В.».
Таким чином, ОСОБА_3 , як іпотекодержатель, реалізував позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за основним зобов'язанням, в порядку, що врегульований розділом 6 іпотечного договору від 21 лютого 2011 року. За договором купівлі-продажу від 31 січня 2017 року право власності на нежитлові будівлі, площею 2224,6 кв.м. і на земельну ділянку, площею 0,9792 га, зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с. 19-20 т.1).
Поряд з цим, 15 листопада 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/22084/16-ц ухвалене рішення, згідно якого усунуто перешкоди ОСОБА_3 в користуванні належним йому майном - земельною ділянкою, площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розташованими на ній нежитловими будівлями та спорудами, загальною площею 2224,60 кв.м., шляхом звільнення цієї ділянки та приміщень ОСОБА_1 Вінницьким міським судом Вінницької області встановлена правомірність набуття ОСОБА_5 права власності на іпотечне майно, а ОСОБА_1 чинить перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні зазначеним майном. Суд дійшов переконання, що права ОСОБА_3 порушені і підлягають захисту саме в такий спосіб.
Згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року у справі № 127/6266/17 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування майна - нежитлових будівель і споруд та земельної ділянка по АДРЕСА_1 . Суд дійшов висновку, що придбання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірного майна здійснено правомірно, обставини щодо реалізації попереднім власником майна - ОСОБА_3 , реєстрація нотаріусом Гембарською С.І. за ним права власності на майно, що було передано ОСОБА_1 , в іпотеку, не може вважатись таким, що вибуло з володіння ОСОБА_1 неправомірно. При розгляді даної справи позивачі не заперечували правомірності набуття права вимоги ОСОБА_3 за кредитним договором, отримання права вимоги за іпотечним договором і, відповідно, права іпотечного застереження щодо отримання у власність ним об'єкта іпотеки на підставі рішення нотаріуса.
20 лютого 2020 року Господарським судом Вінницької області прийняте рішення у справі № 902/797/16 за заявою арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП ОСОБА_1 ) - ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, витребування майна, визнання права власності на майно, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судом також була встановлена правомірність набуття ОСОБА_3 у власність спірного нерухомого майна та продаж майна ОСОБА_2 , визнано, що він є належним правонаступником кредитодавця за основним договором та є належним правонаступником іпотеко держателя за іпотечним договором. Заявником не було надано суду доказів на підтвердження неправомірного вчинення ОСОБА_3 оформлення права власності на нерухоме майно, а тому відсутні підстави для визнання відповідного оформлення недійсним, витребування майна від ОСОБА_2 та визнання права власності на це майно за ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 35 даного Закону в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком.
Згідно з п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З матеріалів реєстраційної справи № 18012305206 щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що письмова вимога від ОСОБА_3 була адресована ОСОБА_1 26 серпня 2016 року із пропозицією погасити прострочену заборгованість за кредитом на суму 9 669 327,09 грн. В разі невиконання вимоги протягом 30 днів з моменту отримання листа-вимоги кредитор матиме право на звернення стягнення на заставне майно.
28 серпня 2016 року від представника ОСОБА_1 за дорученням - Сувалова В.О. була надіслана відповідь ОСОБА_3 про те, що 27 серпня 2016 року ОСОБА_1 отриманий лист щодо погашення заборгованості, з розміром якої ОСОБА_1 не погоджується. ОСОБА_1 не буде погашати заборгованість, а тому ОСОБА_3 вправі застосувати усі можливі заходи для стягнення заборгованості виключно у спосіб, визначений законодавством.
З огляду на викладене, боржник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 , на виконання вимог п. 5.5, п. 6.4 іпотечного договору, надав в установлений строк відповідь на лист-вимогу ОСОБА_3 та повідомив, що не буде погашати заборгованість і кредитор вправі застосувати всі можливі заходи для стягнення заборгованості.
Крім того, ОСОБА_1 не надав до суду попередньої та апеляційної інстанції належних і допустимих доказів того, що відповідно до п. 6.5 іпотечного договору протягом 30-денного строку з моменту отримання вимоги кредитора він виконав повністю або частково зобов'язання по кредитному договору, або мав намір виконати таке зобов'язання в інший строк.
Відтак, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. при прийнятті рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на іпотечне майно не було порушено вимоги Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року), оскільки боржник був обізнаний із вимогою кредитора, надав письмову відповідь протягом 30 днів з дня її вручення, в якій повідомив свою позицію щодо вимог кредитора, не надав доказів виконання свого зобов'язання в інший строк та іншим способом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач передчасно прийняла рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на іпотечне майно, не заслуговують на увагу
Покликання позивача на перевищення його представником ОСОБА_4 своїх повноважень при наданні відповіді від 28 серпня 2016 року на лист-вимогу ОСОБА_3 від 26 серпня 2016 року не відповідає дійсним обставинам справи та відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки спростовується наявною довіреністю від 23 грудня 2015 року, яка посвідчена нотаріусом та за якою ОСОБА_4 представляв інтереси ОСОБА_1 з будь-яких питань, що стосуватимуться його, без визначення обмежень на вчинення дій.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що об'єкт, площею 2224,6 кв.м. відносно якого прийняте оскаржуване рішення про реєстрацію права власності останнього за ОСОБА_3 , ніколи не передавався в іпотеку, на відміну від об'єкту нерухомості загальною площею 965,0 кв. м., який зазначений в договорі іпотеки, з огляду на наступне.
Так, предметом іпотеки по договору від 21 лютого 2011 року були нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 965 кв.м., по АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого Вінницько-Хутірською сільрадою Вінницького району Вінницької області на підставі рішення виконкому від 26 березня 2004 року № 40.
Пунктом 1.4 іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма комунікаціями, складовими частинами, приналежностями, зокрема, але не виключно, з кабельними лініями, водопроводом, електролініями, газопроводами тощо. Проведення реконструкції чи ремонту предмета іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором.
Водночас, з матеріалів реєстраційної справи № 18012305206 щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що ФОП ОСОБА_1 була проведена саме реконструкція нежитлової будівлі, загальною площею 965 кв.м., за згодою іпотекодержателя - АТ «Златобанк» і 01 серпня 2013 року в ІДАБК у Вінницькій області була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації реконструйованого об'єкту та виробничо-складських приміщень після капітального ремонту по АДРЕСА_1 , загальною площею 2284,7 кв.м. Згідно матеріалів технічного паспорту загальна площа приміщень - 2224,6 кв.м.
13 серпня 2013 року реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди, загальною площею 2224,6 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право власності на об'єкт зареєстроване 05 березня 2013 року. Також до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перенесений запис про іпотеку на підставі договору від 21 лютого 2011 року.
Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 965 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 та нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 мають однаковий реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 18012305206. У вказаних довідках наявна інформація про державну реєстрацію іпотек, а саме, що іпотекодавцем є ОСОБА_1 , іпотекодержателем є АТ «Златобанк», а в подальшому - ОСОБА_3 , запис про іпотеку 289714.
Відтак, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, у разі, якщо об'єкт нерухомості не виділений в натурі, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17, від 04 вересня 2019 року у справі №301/660/16-ц з посиланням на правову позицію в ухвалі Верховного Суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 6-61027св10 в постанові 10 грудня 2019 року у справі № 910/15584/16.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (станом на 12 вересня 2016 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 5 статті 12 Закону визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Відповідно до ст. 15 Закону реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених ст. 14 цього Кодексу.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав».
В силу приписів ст. 37 цього Закону рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для прийняття рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки нотаріусу був наданий весь необхідний перелік документів, визначений Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року.
За наведених обставин підстав для відмови нотаріусом у реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження не було.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нотаріусом було дотримано визначений законом порядок при реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нежитлові будівлі, загальною площею 2224,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , що зареєстровані за ОСОБА_1 як іпотекодавцем цього нерухомого майна за іпотечним договором від 21 лютого 2011 року.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 набув права вимоги за іпотечним договором вже після скасування судом свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на об'єкт, який був предметом іпотеки, оскільки вказана інформація про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_1 від 26 березня 2004 року на нежитлові будівлі і споруди, площею 965 кв.м., в реєстрі відсутня.
Поряд з цим, як вірно зауважив місцевий суд, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, позовні вимоги ОСОБА_1 не пред'явлені до належних відповідачів, оскільки спірні правовідносини пов'язані з реєстрацією майнових прав, виникли на підставі договірних відносин між позивачем та третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, тому реалізація іпотекодержателем ОСОБА_3 своїх прав щодо предмета іпотеки безпосередньо впливають на цивільні права, як ОСОБА_3 так і на теперішнього власника нерухомого майна - ОСОБА_2 , що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді О.С. Панасюк
Т.М. Шемета