Справа № 127/4227/20
Провадження № 22-ц/801/479/2021
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Береговий О. Ю.
04 березня 2021 рокуСправа № 127/4227/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,
учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнко Ольги Іванівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Сичука М.М., дата складення повного тексту рішення 02 грудня 2020 року,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
В лютому 2020 року комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що житлове помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично зареєстровані та проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
Відповідач в особі ОСОБА_1 14 грудня 2007 року уклала з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № НОМЕР_1 , яким визначили строк позовної давності за договором 5 років та домовилися, що всі платежі за послуги теплопостачання, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця погашають заборгованість попереднього періоду (при її наявності). Незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному документі.
Боржники регулярно порушуючи умови п. 18 «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», умови договору № 05213710 від 14 грудня 2007 року станом на 01 лютого 2020 року заборгували за надані послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми в розмірі 22607,15 грн., з них: 20443,70 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 657,44 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 1506,01 грн. - суми втрат від інфляції.
Порушення відповідачами вказаних зобов'язань стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року позов комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з жовтня 2016 року по серпень 2019 року в розмірі 22607 (двадцять дві тисячі шістсот сім) гривень 15 копійок, з яких 20443 гривні 70 копійок - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 657 гривень 44 копійок - 3% річних від простроченої суми заборгованості, 1506 гривень 01 копійка - суми втрат від інфляції.
Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконали, а розрахована заборгованість підтверджується належними і допустимими доказами, внаслідок чого підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Олексієнко Ольга Іванівна подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи з дитинства та має пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, та водночас, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості не зазначено чи здійснювались такі нарахування з врахуванням пільг, які має відповідач. Вважає, що пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права та після закінчення терміну дії такого, визначення права на пільги на наступний період здійснюється без звернення громадян лише непрацюючим особам, які отримують пенсію (соціальну допомогу) за місцем реєстрації, до яких зокрема відноситься відповідач ОСОБА_1
05 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи відповідача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Разом з тим, позивач заперечив твердження заявника про помилковість наданого розрахунку заборгованості, вказуючи, що позивачем при визначенні розміру вказаної заборгованості враховувалась визначена законом субсидія. Крім того зазначив, що надання пільг, зокрема відповідачу ОСОБА_1 призначається департаментом соціальної політики Вінницької міської ради відповідно до місця реєстрації пільговиків в порядку передбаченому рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05 лютого 2015 року № 203 «Про затвердження порядків надання пільг окремим категоріям громадян міста Вінниці».
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року не оскаржують, а із тексту апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнко О.І. вбачається, що скаржником не надано суду доказів наявності повноважень стосовно права оскарження рішення суду в частині відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому рішення суду в частині стягнення з останніх заборгованості за житлово-комунальні послуги не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Олексієнко Ольги Іванівни не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Апеляційним судом встановлено, що помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлово Комунального господарства м. Вінниця (а.с. 8).
14 грудня 2007 року між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та ОСОБА_1 було укладено договір № 05213710 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 11). Пунктом 24 вказаного договору сторони визначили строк позовної давності 5 років.
Пунктом 25 договору сторони передбачено, що якщо за місяць до закінчення терміну договору жодна зі сторін не висловила наміру внести в нього зміни або доповнення, він вважається щорічно пролонгованим на наступний термін.
Відповідно до оборотної відомості встановлено, що позивачем надавались житлово-комунальні послуги, зокрема за період з жовтня 2016 року по липень 2019 року, однак їх вартість відповідачем сплачена не в повному обсязі (а.с. 9).
Згідно з розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, загальний розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги станом на 31 липня 2019 року становить 22607,15 грн., з яких: 20443,70 грн. - заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 657,44 грн. - 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 1506,01 грн. - інфляційні втрати (а.с. 10).
Також з вказаного розрахунку вбачається, що субсидія передбачена законом при розрахунку заборгованості враховувалась позивачем та за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року становила 7952,28 грн.
Як вбачається з довідки управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Лівобережне) департаменту соціальної політики міської ради та відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 05 лютого 2015 року № 203 "Про затвердження Порядків надання пільг окремим категоріям громадян міста Вінниці" зі змінами користується пільгою по оплаті за житлово - комунальні послуги особам з інвалідністю по зору І групи з 01 жовтня 2019 року. Зокрема розмір пільги на послугу по опаленню за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року склав 2464,61 грн. З січня 2017 року по квітень 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 848 від 21 жовтня 1995 року "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового права" ОСОБА_1 користувалась субсидією (а.с. 106).
Вінницьким міським судом Вінницької області 25 жовтня 2019 року у справі № 127/2857/19 постановлено ухвалу про відмову у видачі судового наказу КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в розмірі 20443,70 грн., 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги в сумі 657,44 грн. та 1506,01 - суми втрат від інфляції відповідно за період з 01 лютого 2017 року по 31 липня 2019 року (а.с. 13).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, власник майна повинен нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1,5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Так, відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Разом з тим, п. 7 укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення № 05213710 від 14 грудня 2007 року (далі - договір) встановлено розрахунковий період оплати послуг - один місяць. Споживач зобов'язаний вносити плату за надані послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 13.1 договору визначено, що споживач зобов'язаний своєчасно, в установлений договором термін, оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у разі прострочення платежів сплатити пеню, а на вимогу виконавця - суму втрат від інфляції та 3% річних.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вірними є встановлені місцевим судом обставини про те, що відповідач як власник квартири, в якій були отримані житлово-комунальні послуги, мала обов'язок сплатити позивачеві їхню повну вартість, а у разі прострочення платежів сплатити пеню, а на вимогу виконавця - суму втрат від інфляції та 3% річних, проте не робила цього.
Доводи апеляційної скарги про те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості не зазначено чи здійснювались нарахування за житлово-комунальні послуги з врахуванням пільг, які має відповідач, у зв'язку із встановленням останній інвалідності першої групи з дитинства не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1.1 додатку 2 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05 лютого 2015 року № 203 «Про затвердження порядків надання пільг окремим категоріям громадян міста Вінниці» (далі додаток 2), яке міститься у відкритому доступі на сайті Вінницької міської ради «https://www.vmr.gov.ua/» пільги особам, зазначеним в пункті 1.2 даного порядку призначаються Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради відповідно до місця реєстрації пільговиків, зокрема за умов звернення до відповідного управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики із заявою про призначення субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. п. 2.3, 2.8 вказаного додатку 2 для призначення пільг, передбачених даним порядком, особи, зазначені в пункті 1.2 даного порядку або особа, визначена в пункті 6 положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (із змінами і доповненнями) (далі - положення) звертаються до відповідного управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики за місцем реєстрації з документами для призначення субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також надають довідку МСЕК про встановлення групи інвалідності по зору; якщо інвалід по зору І або ІІ групи, або особа, зазначена в пункті 2.3 даного порядку не звернулася з заявою про призначення субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, то пільги, передбачені даним порядком не призначаються.
Водночас, відповідно до п. 13 положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (із змінами і доповненнями) у разі призначення житлової субсидії особам, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, пільги з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива не нараховуються протягом періоду отримання житлової субсидії, крім випадку, коли пільговиками є члени сім'ї особи із складу домогосподарства, які не проживають за адресою домогосподарства.
З системного аналізу вказаних положень вбачається, що нарахування пільг за житлово-комунальні послуги на які, зокрема має право споживач в період призначення субсидії не проводиться.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року відповідачу призначалась та надавалась субсидія для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого теплопостачання на загальну суму 7952,28 грн., яка врахована позивачем під час розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за спожиті послуги.
Поряд з цим, матеріали справи не містять будь яких належних і допустимих доказів звернення ОСОБА_1 у визначеному законом порядку до управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики за місцем її реєстрації із заявою для призначення субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг або надання пільг в період з травня 2017 року по серпень 2019 року.
Доказів щодо неправомірності дій працівників соціального захисту з приводу не нарахування пільги чи субсидії відповідачу ОСОБА_1 , як і можливого неврахування їх позивачем під час розрахунків заборгованості, в межах позовних вимог суду попередньої та апеляційної інстанцій не надано.
Разом з тим, відповідно до п. 69 положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (із змінами і доповненнями) житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.
Пунктом 2.7 додатку 2 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05 лютого 2015 року № 203 «Про затвердження порядків надання пільг окремим категоріям громадян міста Вінниці» визначено, що пільги в оплаті за житлово-комунальні послуги інвалідам по зору І та ІІ груп призначаються з місяця звернення за субсидією і діють до завершення опалювального або неопалювального періоду (з 01.10. поточного року по 30.04. наступного року, з 01.05. поточного року по 30.09. поточного року).
Таким чином, викладені апелянтом твердження про те, що пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права та після закінчення терміну дії такого, а також те, що право на пільги на наступний період здійснюється без звернення громадян, не є слушними, а тому відхиляються судом.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнко Ольги Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: Т.Б. Сало
Т.М. Шемета