Справа № 127/4004/21
Провадження №11-сс/801/168/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 березня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020010000445 від 27.02.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12020020010000445 від 27.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_8 , маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, в тому числі за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 187 КК України, за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.09.2006, близько 14.20 год. 26.02.2020, перебуваючи біля будинку № 58 по вул. Салтикова-Щедріна, помітив велосипед торгової марки «Spelli» моделі «SX3500», належний ОСОБА_9 , після чого в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 з корисливих спонукань, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного велосипеду, після чого, шляхом вільного доступу, о 14. год. 24 хв. 26.02.2020 безперешкодно вивіз його та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №2771/20-21 від 22.04.2020 вартість велосипеду торгової марки «Spelli» моделі «SX3500» на момент вчинення кримінального правопорушення могла складати 7963,81 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 7963,81 грн.
Крім цього, ОСОБА_8 , маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, в тому числі за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 187 КК України, за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.09.2006, в невстановлений досудовим слідством час 16.03.2020, маючи умисел на викрадення чужого майна, прийшов на територію домогосподарства, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , яке належить потерпілій ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, діючи повторно, ОСОБА_8 через незачинені дерев'яні двері проник всередину підсобного приміщення вищевказаного домогосподарства.
В подальшому, ОСОБА_8 , маючи вільний доступ до велосипеду марки «Trek», вартість якого, згідно висновку експерта № 2772/20-21 від 22.04.2020, могла складати 1278,00 грн., безперешкодно вивіз його з підсобного приміщення домогосподарства та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 1278,00 грн..
ОСОБА_8 22 грудня 2020 року повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами прийняття заяв про вчинення кримінальних правопорушень; протоколами огляду місця події; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколами пред'явлень речей для впізнання за фотознімками; протоколами допитів свідків; висновками судово-товарознавчих експертиз.
Обставинами, що свідчать про наявність вищевказаних ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України є: ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисних злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, а тому усвідомлюючи можливість бути притягнутим до кримінальної відповідальності він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , оскільки останні є знайомими та друзями ОСОБА_8 ; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що він вже і намагався зробити (на виклики слідчого для проведення слідчих дій не з'являється, повістки про виклик за місцем його проживання його родичі відмовляються отримувати); ОСОБА_8 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, про що свідчить вчинення ним даних злочинів та наявність судимостей в минулому, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідчий в судовому засідання клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_7 просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав позицію адвоката.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2021 клопотання старшого слідчого Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_13 задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою визначено рахувати з моменту затримання підозрюваного, тобто з 23.35 год. 15.02.2021.
Встановлено строк дії ухвали на 60 діб, а саме до 15.04.2021 включно.
Одночасно визначено розмір застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , у разі внесення застави наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2021 року скасувати та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби за адресою місця проживання його батьків.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, обравши найсуворіший запобіжний захід, не врахував, що підозрюваний не ухилявся від слідства, приймав участь у слідчих експериментах та був безпідставно оголошений у розшук, оскільки не знав про час та дату викликів до слідчого, повістки приносили його батькам, особисто ОСОБА_8 їх не отримував. Має постійне місце проживання з батьками літнього віку, злочином значної шкоди не завдано, викрадене майно було частково повернуто, свою вину визнає, також досудове розслідування фактично завершене. Крім того, судом невмотивовано неможливість застосування відносно ОСОБА_8 інших запобіжних заходів. Ризик вчинення нових кримінальних правопорушень є недоведеним, оскільки стороною обвинувачення не повідомлено жодних фактичних даних та не надано доказів наявності наміру у ОСОБА_8 вчиняти нові злочини та ухилятися від слідства та суду.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі не просив суд забезпечити особисту участь підозрюваного ОСОБА_8 у розгляді апеляційної скарги поданої в інтересах останнього. Також апеляційним судом підозрюваний ОСОБА_8 повідомлявся через ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» про розгляд апеляційної скарги його захисника, однак не виявив бажання брати особисту участь у її розгляді.
Захисник та прокурор за таких підстав не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутність підозрюваного, а тому судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_8 , оскільки відповідно до ч.4 ст.405 КПК України зазначене не перешкоджає проведенню даного розгляду.
Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи захисника та прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2021 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону судом дотримані.
Слідчий суддя належно обґрунтував своє рішення щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 строком на 60 днів, до 15.04.2021 включно, з визначенням останньому застави в розмірі 45 400 гривень.
Приймаючи оскаржуване рішення слідчий суддя суду першої інстанції встановив та виходив з того, що матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховував те, що ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до шести років, раніше судимий, був оголошений у розшук в рамках даного кримінального провадження, не працює, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків та стримуючих факторів. Слідчим в судовому засіданні було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_8 може намагатись перешкоджати проведенню досудового розслідування шляхом переховування від слідчого, прокурора та суду, незаконно впливати на свідків.
Разом з тим, підозрюваному ОСОБА_8 слідчим суддею було визначено заставу у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 грн., так як вважав, що саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.
Так, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до нього такого запобіжного заходу про який йдеться у клопотанні слідчого.
Обґрунтовуючи своє клопотання, старший слідчий Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_13 посилається на докази, які підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, зокрема: протоколи прийняття заяв про вчинення кримінальних правопорушень; протоколи огляду місця події; протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 ; протоколи пред'явлення речей для впізнання за фотознімками; протоколи допитів свідків; висновками судово-товарознавчих експертиз.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті.
Слідчий в обґрунтування необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави зазначає наявність ризиків, зокрема, враховуючи те, що останній маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, підозрюється у вчиненні умисних злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років, офіційно не працює, не має постійного джерела доходів, не має стійких соціальних зв'язків, перебуваючи на волі, усвідомлюючи наслідки вчиненого ним злочинів може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що він вже і намагався зробити, так як на виклики слідчого для проведення слідчих дій не з'являвся, повістки про виклик за місцем його проживання його родичі отримувати відмовлялися.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України, які відповідно ст.12 КК України, віднесено до тяжких.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, а також, що КПК України та практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжких кримінальних правопорушень, прийшов обґрунтованого висновку, що все ж таки існує ризик того, що підозрюваний може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Також при визначенні розміру застави слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, прийшов до правильного висновку щодо визначення підозрюваному застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є достатній забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами захисника щодо скасування підозрюваному обраного слідчим суддею вказаного запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Фактичні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, умисних тяжких злочинів свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, який є неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності, за які він також відбував реальну міру покарання, наявність батьків пенсійного віку, не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що вказує на обґрунтованість застосування до ОСОБА_8 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
При цьому, наявність у підозрюваного ОСОБА_8 певних соціальних зв'язків, зокрема постійне місце проживання на території Вінницького району, Вінницької області за місцем проживання за адресою його батьків, а також батьків літнього віку, про що зазначає його захисник в апеляційній скарзі, не є безумовними підставами для скасування чи застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Таким чином, слідчий суддя розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, вірно оцінив у сукупності наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватою, а також існування викладених вище ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного, встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, навівши в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого, що, на переконання колегії суддів апеляційного суду, в повній мірі відповідає вимогам закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції на законних підставах правильно визначив розмір застави, врахувавши обставини кримінального провадження, та вимоги ст.ст.177, 178 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги викладених в ній висновків суду не спростовують.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419,422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_8 за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4