10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"13" травня 2010 р. Справа № 6/41-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Вінниця
на ухвалу господарського суду Вінницької області (про повернення позовної заяви
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору)
від "20" січня 2010 р. у справі № 6/41-07 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Кіровоградська промислова компанія",
м. Кіровоград
до Відкритого акціонерного товариства "Вінницький завод тракторних агрегатів",
м. Вінниця
про визнання рішення недійсним,
У грудні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Кіровоградська промислова компанія" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вінницький завод тракторних агрегатів" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів цього товариства, які відбулись 05 червня 2006 року (а.с.2-4,т.1).
Ухвалою від 15 грудня 2006 року порушено провадження у справі (а.с.1,т.1).
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Вінницької області з позовною заявою, в якій просив залучити його до участі в справі № 6/41-07 у якості третьої особи, яка замовляє самостійні вимоги на предмет спору, щодо відмови у задоволенні первісного позову ЗАТ "Кіровоградська промислова компанія" до ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів від 05.06.2006р. та зобов'язання ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" виконати рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" від 05.06.2006р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20 січня 2010 року позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пунктів 1,4,10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (а.с.29,т.2).
Вважаючи, що вищевказана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та передати справу до господарського суду першої інстанції для розгляду позову ОСОБА_2 як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в справі № 6/41-07 (а.с.35,т.2).
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що місцевий господарський суд, повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано зазначив, що позовна заява підписана особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, оскільки незасвідчення копії довіреності не є підставою для повернення позовної заяви. У разі, якщо у суду є сумнів щодо повноважень особи на підписання позовної заяви, він не позбавлений права і можливості витребувати відповідні додаткові докази (лист ВГС України від 14.12.2007р. № 01-8/973).
Сторони письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали та своїх повноважних представників в судове засідання не направили.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін та ОСОБА_2, належним чином та своєчасно повідомлених про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р. (а.с.43,т.2), не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності учасників судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Господарський суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що ОСОБА_2 всупереч пунктам 1,4,10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України подав позовну заяву, підписану особою, повноваження якої належним чином на це не підтверджені та не надав доказів про сплату держмита та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду від 20.01.2010р. відсутні з огляду на таке.
Відповідно до статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Пунктом 4.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України, із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями президії ВГС України від 31.05.2007р. № 04-5/103, передбачено, що оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до статті 26 ГПК користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, обов'язок сплатити державне мито з заяви про вступ у справу або про перегляд судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, або про його перегляд за нововиявленими обставинами покладається також і на них.
Згідно зі статтею 45 ГПК України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Пунктом 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 передбачено, що згідно з частиною першою статті 46 ГПК державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні згаданих питань слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15.
Відповідно до підпунктів "а,б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93, із змінами і доповненнями, внесеними декретом Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року № 43-93, Законом України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI, державне мито справляється:
- із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, та зараховується до Державного бюджету України в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- із позовних заяв немайнового характеру в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Головної державної податкової інспекції України від 31 грудня 1993 року № 70, наказом Державної податкової адміністрації України від 24 квітня 2004 року № 243, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Пунктом 3, 3-1 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Проте ОСОБА_2, при зверненні до місцевого господарського суду з позовною заявою із самостійним вимогами на предмет спору в справі № 6/41-07, належних доказів про сплату державного мита та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому розмірі не надав.
Відповідно до пунктів 4,10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву ОСОБА_2 на підставі пунктів 4,10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає доречним зазначити, що господарський суд першої інстанції при поверненні вищевказаної позовної заяви помилково застосував пункт 1 частини 1 статті 63 ГПК України, оскільки пунктом 14 у листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18 березня 2008 року № 01-8/164, передбачено, що господарський суд за наявності у нього сумнівів щодо повноважень посадової особи підприємства (організації) на підписання позовної заяви не позбавлений права і можливості витребувати, з урахуванням приписів частини другої статті 28 і частини першої статті 38 ГПК, відповідні додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення такої заяви без розгляду.
Разом з цим, помилкове посилання суду першої інстанції на пункт 1 частини 1 статті 63 ГПК України не призвело до прийняття неправильного судового рішення (ухвали).
Доводи апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не є підставою для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Тому ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 січня 2010 року в даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 20 січня 2010 року у справі № 6/41-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Вінниця - без задоволення.
2. Справу № 6/41-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Майор Г.І.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Філіпова Т.Л.
Віддруковано: 6 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - ОСОБА_2;
5 - представнику ОСОБА_2
(адреса, а.с.37,т.2);
6 - в наряд.