донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2010 р. справа №38/384
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Москальової І.В.
суддівДіброви Г.І. , Стойка О.В.
При секретарі Апонащенко О.С.
За участю представників сторін:
від прокурора: не з"явились
від позивача: не з"явились
від відповідача: Мантика І.Б. -за дов. № 93 від 17.12.2009 р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з Державного матеріального резерву м.Київ
на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2010 р. у справі № 38/384 (суддя Гринько С.Ю.)
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка
про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню
за позовом: Прокурора м.Дружківки в інтересах держави в особі Державного комітету з Державного матеріального резерву м.Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка
про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафу, -
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2002 р. у справі № 38/384 позовні вимоги Прокурора м.Дружківки в інтересах держави в особі Державного комітету з Державного матеріального резерву м.Київ задоволені частково.
23.12.2002 р. на виконання цього рішення видано відповідні накази:
- про стягнення з ВАТ ”Дружківський машинобудівний завод” на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву штрафу в сумі 140 358 грн. та пені в сумі 14 812,57 грн.;
- про зобов'язання ВАТ ”Дружківський машинобудівний завод” повернути до державного матеріального резерву, Державного комітету України з державного матеріального резерву, феросиліцій 45% в кількості 64,32 т вартістю 60 589,44 грн.
09.06.2009 р. боржник звернувся до господарського суду із заявою про визнання наказів по справі № 38/384 від 23.12.2002 р. такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2009р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. заява ВАТ ”Дружківський машинобудівний завод” задоволена частково. Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009 р. ухвалу господарського суду Донецької області від 23.06.2009 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. по справі № 38/384 скасовано, а справу передано на новий розгляд.
Під час нового розгляду заяви господарським судом першої інстанції, Відкритим акціонерним товариством “Дружківський машинобудівний завод” надане уточнення вимог від 10.03.2010р. № 3-5/12, в якому заявник просить визнати такими, що не підлягають виконанню повністю два накази господарського суду, а саме: про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” повернути до Державного матеріального резерву Державного комітету України з Державного матеріального резерву м. Київ феросиліцій 45% в кількості 64,32т. вартістю 60589,44грн. та про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” м.Дружківка на користь Державного комітету України з Державного матеріального резерву м. Київ штрафу в сумі 140358,00грн. та пені в сумі 14812,57грн. (т.2 а.с.23)
За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду від 30.03.2010 р. у цій справі задоволено заяву Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” в повному обсязі. Визнано такими, що не підлягають виконанню повністю накази господарського суду про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” повернути до Державного матеріального резерву Державного комітету України з Державного матеріального резерву феросиліцій 45% в кількості 64,32т. вартістю 60589,44грн. та про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на користь Державного комітету України з Державного матеріального резерву штрафу в сумі 140358,00грн. та пені в сумі 14812,57грн. (т.2 а.с.71-72)
Не погодившись з такою ухвалою суду, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.77-80).
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що обов'язок Відповідача щодо повернення ТМЦ держрезерву, переданого йому на відповідальне зберігання, а також щодо сплати штрафних санкцій, виникли не на підставі рішення суду у справі №38/384, а у зв'язку з неналежним виконанням взятих ним зобов'язань з відповідального зберігання майна державного матеріального резерву. Тобто рішення суду в даному випадку не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, а інструментом захисту порушених прав та законних інтересів Позивача, а оскільки наразі мова йде про обов'язок Відповідача сплатити штрафні санкції (до Державного бюджету України), виконання якого встановлене рішенням суду та виданим в порядку ст.116 ГПК України виконавчим документом, то відсутні правові підстави застосовувати до цих відносин (заснованих на примусі) положення цивільного законодавства. Також скаржник стверджує, що заборгованість, встановлена рішенням суду №38/384 є безспірною, а тому вона мала бути відображена в документах бухгалтерського обліку та фінансової звітності Відповідача, зокрема в його балансі, а відтак - і в реєстрі задоволення вимог кредиторів і включена вона до нього мала бути автоматично, а оскільки цього зроблено не було, тож є всі підстави розцінювати заяву Відповідача, як спробу привести у відповідність фактичну інформацію про свій фінансовий стан з тою, що була подана у справі про банкрутство, використовуючи для цього введені в оману органи правосуддя. Крім того скаржник вважає, що приписи ст. 598 ЦК України в даному випадку застосовуватись не можуть також і тому, що і рішення суду, і наказ на його примусове виконання, які Відповідач та Господарський суд помилково вважають підставою для виникнення зобов'язань перед Держкомрезервом України, видані судом в 2002 році, тобто до набрання чинності ЦК України взагалі та зокрема ст. 598, якою обґрунтовує свою позицію Відповідач, а положеннями глави 19 ЦК УРСР (який діяв на той час) не передбачено припинення зобов'язання боржника з підстав, викладених в заяві від 06.06.2009 р.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржувану ухвалу господарського суду законною та вмотивованою, тому просить її залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Прокурор м.Дружківка в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином.
Враховуючи, що ухвалою апеляційного господарського суду явка сторін не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
13.10.2000 р. ухвалою арбітражного суду Донецької області порушена справа №5/128Б про банкрутство ВАТ "Дружківский машинобудівний завод", а 03.01.2001р. була укладена мирова угода по справі №5/128Б, яка розірвана за ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2002 року, провадження у справі про банкрутство поновлено, про що в газеті "Голос України" №105 від 12.06.02р. було опубліковане оголошення.
08.12.2003 р. ухвалою по справі про банкрутство затверджений реєстр вимог кредиторів ВАТ "Дружківський машинобудівний завод" та визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені в загалі, вважати погашеними.
Зміст рішення господарського суду Донецької області від 11.12.02р. по даній справі свідчить, що вимоги позивача, що розглядались в межах зазначеної справи виникли до порушення справи про банкрутство ВАТ "Дружківський машинобудівний завод", тобто є вимогами конкурсного кредитора.
Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону N 2343-XII Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі -Закон № 2343-ХІІ) , відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Наявність судового рішення та наказу про його виконання не звільняло позивача від обов'язку звернення із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство в порядку ст. 14 Закону № 2343-ХІІ. Доказів звернення позивача до господарського суду із заявою з вимогами до відповідача у справі про його банкрутство у порядку та строку, передбачені ч.2 ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарському суду по даній справі не надано.
Як вбачається, за ухвалою по справі про банкрутство від 08.12.2003 року затверджений реєстр кредиторів, в переліку якого відсутній позивач за даною справою.
В зазначеній ухвалі господарського суду від 08.12.2003р. визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановлених для їх подання, або не заявлені в загалі, вважати погашеними (т.1 а.с.13-14).
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" для стягнення за судовим наказом по даній справі боргу, що утворився до 2002 року та вважається погашеним в силу ст.14 Закону № 2343-ХІІ.
Відповідно до ст.117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншої особою або з інших підстав. До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З огляду на матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу про повернення феросиліцію таким, що не підлягає виконанню, оскільки наказ господарського суду Донецької області від 23.12.2002р. про зобов'язання відповідача повернути феросиліцій - 45% в кількості 64,32т. вартістю 60589,44грн. виконаний в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №00922 від 01.04.2005р. (т.2 а.с.28), актом звіряння повернення товарно-матеріальних цінностей від 10.03.2010р., що підписаний з боку Державного комітету України з Державного матеріального резерву та ВАТ «Дружківський машзавод»(т.2 а.с.31).
Враховуючи що Державний комітет України з Державного матеріального резерву є конкурсним кредитором в розумінні ст.1 Закону, але не звертався до суду в процедурі банкрутства боржника як конкурсний кредитор, та в ухвалі суду від 08.12.2003р. зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені взагалі, вважаються погашеними, тому частина 4 ст. 117 ГПК України надає господарському суду право визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги про визнання такими, що не підлягають виконанню повністю два накази господарського суду, а саме: про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” повернути до Державного матеріального резерву Державного комітету України з Державного матеріального резерву м. Київ феросиліцій 45% в кількості 64,32т. вартістю 60589,44грн. та про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” м.Дружківка на користь Державного комітету України з Державного матеріального резерву м. Київ штрафу в сумі 140358,00грн. та пені в сумі 14812,57грн.
Згідно з пунктом 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим послання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність підстав припинення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа є таким, що не ґрунтується на приписах Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст. 99, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного комітету України з Державного матеріального резерву м.Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2010 р. у справі № 38/384 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом одного місяця.
Головуючий І.В. Москальова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС