17.05.2010 року Справа № 39/38-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач),
суддів - Чимбар Л.О., Чоха Л.В.
при секретарі -Врона С.В.
за участю представників
позивача -не з'явився
відповідача -не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна”, м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2010р. у справі № П39/1995
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Борлас Україна”, м. Київ
про визнання недійсним окремої частини (пункту) правочину (договору),
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Борлас Україна", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт із провадженням комплексної інформаційної системи управління підприємством у сумі 5 429 805 грн. 17 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2010 року № П39/1995 (суддя Ліпинський О.В.) зустрічна позовна заява ТОВ „Інтерпайп Україна” про визнання недійсним окремої частини (пункту) правочину (договору) повернута без розгляду.
Вмотивовуючи ухвалу, суд послався на відсутність доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, позивач за зустрічним позовом звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та просив скасувати оспорювану ухвалу господарського суду про повернення зустрічного позову. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, що полягає в порушенні вимог ч. 2 ст. 63 ГПК України, якою встановлений 5-денний строк для повернення позовної заяви, тоді як зустрічну позовну заяву було повернуто через 8 днів замість встановлених 5-ти. На думку скаржника, господарський суд не мав права здійснювати повернення зустрічного позову, а повинен був прийняти його до свого провадження та витребувати у позивача докази оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №39/38-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Борлас Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” про стягнення заборгованості за договором № У622/2007 від 14.05.2007р. про виконання робіт із впровадження комплексної інформаційної системи управління підприємством у сумі 5 429 805,17 грн.
В межах вказаного провадження товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” був поданий зустрічний позов про визнання недійсним п.3.3 договору У622/2007 від 14.05.2007р., як такого що суперечить актам цивільного законодавства.
Докази сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до зустрічної позовної заяви додані не були.
До прийняття позовної заяви до розгляду суд досліджував позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача.
Згідно пунктів 3, 31 статті 57 Кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відсутність доказів про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
За вказаних обставин повернення зустрічної позовної заяви без розгляду здійснено господарським судом правомірно та у відповідності з приписами чинного законодавства.
Посилання скаржника на порушення господарським судом вимог частини 2 статті 63 ГПК України не приймається колегією суддів, оскільки зустрічний позов був розглянутий місцевим судом протягом чотирьох календарних днів, а не восьми, як помилково стверджує скаржник і дана обставина посвідчується матеріалами справи; більш того, порушення п'ятиденного строку, встановленого ч. 2 ст. 63 ГПК України, у будь-якому випадку не є підставою для скасування ухвали господарського суду.
З огляду на відповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог скаржника щодо її скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 106 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2010р. у справі № П39/1995 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: Л.О.Чимбар
Л.В.Чоха