"13" травня 2010 р. Справа № 3/35/10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»
74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, к. 316
До відовідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Про: стягнення грошових коштів за договором кредиту в сумі 4936,38 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Ковальов Р.А., за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом (заява про уточнення позовних вимог від 13.04.10 р.) стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту № ДК 143-70 від 30.07.2008 р. в розмірі: 3378,00 грн. -сума основного боргу; 962,16 грн. -відсотки за користування кредитом; 191,28 грн. -пеня за порушення строків оплати по договору; 97,39 грн. -3% річних з простроченої суми; 308,15 грн. -сума збільшення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення, разом 4936,38 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору кредиту № ДК 143-70 від 03.07.2008 року, норм Цивільного законодавства України та мотивовані тим, що відповідач повністю не розрахувався за своїми договірними зобов'язаннями.
Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, відзив по суті спору суду не надав, свого представника в судове засідання двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії суду на звороті ухвал суду.
Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Слід зазначити, що ухвалою суду від 13.04.10 р. провадження у справі відносно 2-відповідача СПД ОСОБА_4 було припинено.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -
встановив:
03.07.2008 року між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»(надалі -кредитор) та ПП ОСОБА_3 (надалі -позичальник) було укладено договір кредиту № ДК 143-70, предметом якого виступили: зобов'язання кредитора надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 6 750,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3% на місяць, та зобов'язання позичальника повернути кредит й сплатити відсотки в розмірі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до умов договору сторони визначили, що строк повернення кредиту, отриманого за цим договором в розмірі 6 750,00 грн., та відсотків за користування ним, встановлений до 16-00 години 15.06.2009 року включно.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 та 5.3 договору, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3% на місяць від суми, вказаної в пункті 2.1 договору. Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в пункті 3.2 договору. У разі дострокового погашення кредиту нарахування відсотків здійснюється за весь термін фактичного користування кредитом. Повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток № 1) готівкою через касу кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або відсотків у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати нарахованої пені, у другу чергу -прострочених відсотків за кредитом, у третю чергу -нарахованих відсотків за користування кредитом, у четверту чергу -простроченої заборгованості за кредитом, у п'яту чергу -платежів по погашенню кредиту, термін виконання яких настав.
Додатком № 1 до договору кредиту № ДК 143-70 сторони обумовили, що позичальник зобов'язується повернути кредит відповідно до графіку погашення кредитної лінії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, оскільки факт отримання кредиту відповідачем підтверджується видатковим касовим ордером № 165 від 03.07.2008 року.
Відповідач же, в свою чергу, повернув кредитору кредитних коштів всього на загальну суму 4720,00 грн., з яких: 3372,00 грн. основного боргу та 1348,00 грн. процентів. Отже, залишок основного боргу за період з 16.06.09 р. по 15.03.10 р. складає в розмірі 3378,00 грн. А, залишок зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.01.09 р. по 15.03.10 р. становить 963,16 грн.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, п.1 ст. 503, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у строки та обсягах, встановлених договором. Отже, несплата кредиту і процентів є порушенням вищенаведених вимог законодавства, а також умов кредитного договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Судом в судовому засіданні було досліджено оригінал видаткового касового ордеру та перевірено історію касових ордерів. За результатами перевірки, суд дійшов висновку про правильне нарахування позивачем вказаних сум до стягнення.
Стаття 202 Господарського Кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечуються заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Приписи частини 7 вищезгаданої статті виключають односторонню відмову від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмову від виконання або відстрочку виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В пункті 7.1 договору сторони дійшли згоди, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,50% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. Якщо позичальник здійснить погашення простроченої заборгованості протягом перших двох днів прострочення, пеня на суму непогашеного в строк платежу не нараховується та позичальником не сплачується. У разі несплати позичальником заборгованості за одним простроченим платежем та виникнення заборгованості за платежем (по оплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом), пеня за наступним простроченим платежем нараховується з першого робочого дня простроченого платежу. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, за порушення умов кредитного договору щодо сплати кредиту, відповідачу обґрунтовано нарахована пеня за порушення строків оплати по договору за період з 08.01.09 р. по 08.07.09 р., згідно п. 7.1 договору, у сумі 191,28 грн.
Крім того, діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, на підставі викладеного, враховуючи розмір основного боргу відповідача, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: 3% річних за період з 01.07.09 р. по 28.02.10 р. в сумі 97,39 грн. та інфляційних за період з 16.06.09 р. по 15.03.10 р. в розмірі 308,15 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду належних доказів виконання умов договору кредиту № ДК 143-70 від 03.07.08 року, позовні вимоги не спростував.
Таким чином, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, к. 316, код ЄДРПОУ 34067398) -3378,00 грн. основного боргу, 962,16 грн. -відсотки за користування кредитом, 191,28 грн. -пеня за порушення строків оплати по договору, 97,39 грн. -3% річних з простроченої суми, 308,15 грн. -сума збільшення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення, 102,00 державного мита та витрати по інформаційному забезпеченню судового процесу у сумі 236,00 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя