11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці і соціальної політики України, Управління праці і соціального захисту населення Богунської районної ради Житомирського обласного центру з нарахування та виплати пенсії та допомоги про стягнення невиплаченої соціальної допомоги, компенсації за її несвоєчасну виплату,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Богунське управління праці і соціального захисту населення Житомира з 01.01. 02р. виплачувати державну соціальну допомогу, як інваліду 2 групи з дитинства в розмірі 187,60 грн. щомісяця до чергового переогляду інвалідності, а при зміні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розмірі70 % цього мінімуму з моменту його затвердження; стягнути з Богунського управління праці і соцзахисту населення м. Житомира на його користь не виплачену державну соціальну допомогу з урахуванням компенсації за її несвоєчасну виплату за період з 26.01.01р.по 01.01.02р.в розмірі 1515,27 грн.; зобов'язати Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці і соціальної політики України, відповідно до їх компетенції провести фінансування Богунського управління праці та соціального захисту населення м. Житомира в розмірі, необхідному для виплати мені державої соціальної допомоги за період з 26.01.01p.по 01.01.02р. в розмірі 1:15,27 грн. та також допомоги з 01.01.2002р.в розмірі 187,60 грн., щомісяця, а при змінні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в 70 % розмірі цього мінімуму.
Під час розгляду справи позивач відмовився від частини позовних вимог - про зобов'язання відповідачів фінансувати, нараховувати та виплачувати з 01.10.2004 р. державну соціальну допомогу в розмірі 187,6 грн. щомісяця із подальшим перерахунком в разі збільшення прожиткового мінімуму. Така відмова прийнята судом 1-ої інстанції.
У наступному позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Богунської ради м. Житомира, Житомирського обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги та Державного казначейства України шляхом списання кошт з рахунків Держказначейства України, на яких обліковуються кошти держав-5го бюджету, на мою користь не виплачену державну соціальну допомогу на інваліда з дитинства за період з 26 січня 2001 р. по 1 жовтня 2004 року в сумі 5699, грн. та 2308, 32 грн. компенсації за її несвоєчасну виплату, а всього 8007, 87грн.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовільнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства 2-ї групи з 27.12.2000 р. 26.01.2001 р. позивач звернувся до УПСЗН Богунської райради з заявою про нарахування і виплату йому соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.
Право на матеріальне забезпечення гарантоване інвалідам з дитинства та дітям інвалідам відповідно до Закону України «Про Державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства» від 16.11.2000 року.
В 2001 р. соціальна допомога позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Відповідно до ст.16 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. У 2001 р. джерела фінансового забезпечення вказаного Закону залишились невизначеними. В розрахунках до Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» кошти на виплату допомоги відповідно до зазначеного Закону не передбачались.
Призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям -інвалідам здійснюється відповідно до Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров»я України, Міністерством фінансів України від 30.04.2002 р. № 226/293/169. Відповідно до п.2.2 розділу 2 Порядку розмір державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства 2-ї групи встановлений в розмірі 70 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст.42 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» від 20.12.2001 p., ст.48 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26.12.2002 р., ст.66 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. під час призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам застосовується рівень забезпечення прожиткового мінімуму, що становить відповідно 80 грн., 90 грн. та 100 грн. Розмір допомоги підлягає перерахуванню в разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність або рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Оскільки розмір державної соціальної допомоги, що виплачений позивачу, становить відповідно з 01.01.2002 р. - 56 грн., з 01.01.2003 р. - 63 грн., з 01.01.2004 р. - 70 грн., то вимоги позивача про стягнення невиплаченої соціальної допомоги та компенсації за її несвоєчасну виплату, як вірно вважає суд 1-ої інстанції, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного дії відповідача в зазначений період є правомірними, відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.