11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з встановленої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з 01.07.2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ м. Біла Церква і отримує доплату за проживання в зоні радіоекологічного контролю в розмірі 5 грн. 20 коп., що сторонами не оспорюється. Позивач зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року( додаток № 1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Згідно з цієї статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач ,на думку суду 1-ої інстанції, відповідно до вищевказаного Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Однак доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Розмір доплати до пенсії, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншим нормам законів.
Дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційної Суду України є обов'язковим до виконання на території країни, остаточним і не може бути оскаржене.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень, то суд 1-ої інстанції вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також положення законів, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів, які скасовують та змінюють обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня становить 440 грн., а з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
З урахуванням всього наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року та в розмірі 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а дії відповідача в цей період не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві відмовити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.