11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в розмірі 440 грн., з 01.07.2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2008 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Іванівка Білоцерківського району, житель АДРЕСА_1, за цією адресою зареєстрований з 27 серпня 1986 року, є непрацюючим пенсіонером, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого Київським облвійськоматом від 27 липня 1999 року, є також особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2, виданого Київською облдержадміністрацією 20 грудня 1996 року, проживає та зареєстрований в зоні посиленого радіоекологічного контролю, отримує підвищення до пенсійного забезпечення як непрацюючий та проживаючий в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1993 року, що не відповідає вимогам ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, повинні бути підвищеними у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
При нарахуванні підвищення до пенсійного забезпечення позивачу відповідач керується вимогами постанови Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.2007 року „ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вимогами ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" в частині зупинення компенсаційних виплат у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, які рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Також судом 1-ої інстанції встановлено, що з заявою про перерахунок пенсійного забезпечення до відповідача позивач не звертався, а звернувся з вказаними вимогами до відповідача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Розмір доплати до пенсійного забезпечення позивача, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року, яке має преюдиціальне значення при розгляді судами позовів, які виникли у зв'язку з діями положень статей Законів, які визнані неконституційними, положення ст.71 п.30 в частині зупинення виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно ч.1,2 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України, а тому суд 1-ої інстанції вважає, що з часу проголошення рішення Конституційного Суду відповідач повинен був перерахувати пенсійне забезпечення позивачу згідно вимог ст.39 Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак не вчинив цього, чим порушив конституційні права позивача в сфері отримання встановленого законодавством, належного пенсійного забезпечення.
Суд 1-ої інстанції вірно вважає, що при нарахуванні компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід керуватись безпосередньо вимогами ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також вимогами статей законів України про Державний бюджет України, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати.
Дії відповідача в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. є неправомірними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Однак суд 1-ої інстанції помилково в резолютивній частині постанови в изнав дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області неправомірними без конкретизації періоду та без застосування ч.2 ст.11 КАС України, оскільки позивач такі позовні вимоги не заявляв, а суд не вказав, чому він вийшов за межі позовних вимог.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 до ст. 137 КАС позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог має відповідати вимогам статті 106 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надавав суду письмову заяву щодо зміни первісного адміністративного позову.
Також суд першої інстанції помилково зобов'язав провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення позивачу відповідно до вимог ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється законом України про Державний бюджет на відповідний рік, з 1 жовтня 2008 року - 460 гривень щомісячно, хоча сам в мотивувальній частині вказував, що даний розмір мінімальної заробітної плати встановлено станом на 1 жовтня 2007 року відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня становить 440 грн., а з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Зобов»язуючи відповідача провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення позивачу відповідно до вимог ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється законом України про Державний бюджет на відповідний рік, з 1 жовтня 2008 року - 460 гривень щомісячно, на весь період, коли така доплата передбачена чинним законодавством, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач в позовній заяві просила зобов'язати відповідача провести перерахунок доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», норми якого регулювали дані правовідносини у 2007 році, то позовні вимоги обмежувалися 31.12.2007р.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом та іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки жодна із сторін не наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову з цих підстав, то колегія суддів дане питання не вирішує.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що слід вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, так як під час апеляційного провадження встановлено порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2008 року скасувати, прийняти нову постанову, у зв'язку з порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, при цьому колегія суддів вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, та зобов»язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачу, а також здійснити її виплату відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок доплати до пенсії та її виплату ОСОБА_2 відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щомісячно за період з 09.07. 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситникова О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.