Номер провадження 2/243/146/2021
Номер справи 243/6550/20
« 23 » лютого 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Гончарової А.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Симонової В.П.,
представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом Берзінь С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 5 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» про захист прав споживача, встановлення нікчемності договору позики, застосування наслідків його недійсності та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою посилаючись на те, що 09.06.2020 року на рахунок позивача у АТ КБ «ПриватБанк» поступило 11 000,00 грн., перерахованих відповідачем. В телефонному режимі відповідач повідомив, що нібито на ім'я позивача укладено кредитний договір №9516341 від 09.06.2020 року з сумою кредиту 11 000 грн. Для отримання тексту договору позивач звернувся до відповідача, після чого отримав електронний договір без підписів сторін з нібито накладеним від імені позивача електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Позивач не підписував та не мав наміру укладати цей кредитний договір та має намір повернути безпідставно отримані кошти в сумі 11000 грн. після встановлення в судовому порядку нікчемності кредитного договору. Зазначає, що в кредитному договорі існує дисбаланс прав та обов'язків на користь відповідача. Позивач не отримував інформацію про умови кредиту за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомлювався з правилами надання послуг відповідача. Позивач не досяг згоди з відповідачем про укладення кредитного договору, про що свідчить відсутність підпису позивача на договорі. Просить встановити нікчемність кредитного договору №9516341 від 09.06.2020 року та застосувати наслідки його недійсності, судові витрати покласти на відповідача.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернулось до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про стягнення заборгованості за договором позики, на обґрунтування якого зазначило, що 09 червня 2020 р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - Товариство, Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник, Позивач за первісним позовом) було укладено Договір позики № 9516341.
Договір позики укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір укладався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Пропозиція укласти договір (оферта) надавалася Позичальнику у вигляді інформації щодо договору з істотними умовами і реквізитами, що передбачені законодавством, для вивчення і прийняття Позичальником рішення.
09.06.2020 року відповідачем було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору. Підписавши (акцептувавши) оферту одноразовим ідентифікатором Відповідач засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти.
Особистість Позичальника перед укладенням договору була ідентифікована.
Без здійснення входу на веб-сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без обрання суми та строку позики, без підтвердження згоди зі всіма істотними умовами договір позики між Позивачем та Відповідачем не був би укладений. Відтак, укладення договору позики у запропонованій формі відповідало внутрішній волі Позичальника.
Всі істотні умови договору були надані Позичальнику до моменту підписання договору позики з Товариством у вигляді оферти та Правил, які серед іншого містили чітку інформацію про строк позики, дату повернення позики, плату за користування позикою та умови їх нарахування, а також наслідки невиконання, зокрема прострочення виконання, умов договору. Жодних змін будь-яких умов договору Товариством не здійснювалося.
Відповідно до п.1. Договору Товариство зобов'язувалося передати Позичальнику у власність грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався повернути Товариству таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату (Проценти) від суми позики. На виконання даного Договору Товариством перераховано Позичальнику позику в розмірі 11000,00 (одинадцять тисяч) грн. на умовах визначених договором позики.
Відповідно до умов Договору, були здійснені наступні нарахування: у період з 09.06.2020 по 08.07.2020 були нараховані проценти на позику за ставкою 1,28% у розмірі - 4224,00 грн. У зв'язку з неповерненням 09.07.2020 суми позики та нарахованих процентів, за період з 09.06.2020 по 08.07.2020 відбулось донарахування процентів за період в сумі 1056,00 грн. У період з 10.07.2020 по 07.09.2020 були нараховані проценти на позику за базовою ставкою 1,60% у розмірі - 10560,00 грн. Таким чином, станом на 07.09.2020 заборгованість Позичальника склала 26840,00 грн., з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 15840,00 грн. - заборгованість за процентами.
На даний час Відповідач продовжує ухилятись від належного виконання своїх зобов'язань та не погашає заборгованість за Договором.
В зв'язку з викладеним просить відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Договором позики № 9516341 від 09 червня 2020 р. в розмірі 26840,00 грн., з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 15840,00 грн. - заборгованість за процентами, та судові витрати в сумі 2102,00 грн.
ОСОБА_1 надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив, що визнає позовну вимогу про стягнення з нього тіла кредиту в сумі 11000 грн. та не заперечує проти її задоволення, щодо зустрічної позовної вимоги TOB «1 Б.А.Н.К.» про стягнення відсотків за користування позикою у сумі 15 840,00 гривень, ОСОБА_1 заперечує повністю з підстав, зазначених у первісному позові. Проценти (плата за користування позикою) можуть нараховуватися виключно в межах визначеного договором строку надання позики. Після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування позикою припиняється. розмір процентів за користування позикою у сумі 15840,00 гривень, визначений TOB «1 Б.А.Н.К.», є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. А тому у задоволенні цієї позовної вимоги просив відмовити у повному обсязі.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надано відповідь на відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що договором позики, укладеним між Позичальником та Товариством, не передбачено стягнення неустойки (штрафу, пені) за невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань. Таким чином, Позичальнику нараховуються виключно проценти за користування позикою, які за своєю правовою природою не є компенсацією. Позичальником також зазначається, що Позикодавець у зв'язку з невиконанням умов Позики нараховував підвищені проценти за користування позикою. Дане твердження також не відповідає дійсності, адже Позичальнику здійснювались нарахування процентів за базовою ставкою 1,60%, а підвищенні проценти згідно Договору за ставкою 2,7% йому не нараховувались.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, зустрічний позов визнав частково в розмірі суми позики 11000 грн., в решті позовних вимог просив відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, зустрічний позов просив задовольнити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до статті 9 Закону сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Судом встановлено, що 09.06.2020 між TOB «1 Б.А.Н.К.» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9516341 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі якого позивачем була отримана позика, шляхом перерахування на картковий рахунок 11 000 грн. строком на 30 днів з 09.06.2020 року, з терміном повернення позики і сплати процентів за користування позикою: 09.07.2020 року, з базовою процентною ставкою в день 1,60 %.
Як встановлено із змісту договору позика була надана позичальнику (позивачу) виключно за допомогою веб-сайту позикодавця (відповідача), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказаним договором та правилами надання грошових коштів, у тому числі і на умовах фінансового кредиту TOB «1 Б.А.Н.К.», передбачено порядок та умови повернення позики, погашення заборгованості, сплату нарахованих за період користування відсотків та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на картковий рахунок ОСОБА_1 09.06.2020 року зараховано 11 000 грн., що сторонами не оспорюється.
Відповідно до договору позики №9516341 від 09.06.2020 року позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору). Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору йому зрозумілі (п.4.2 договору). Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.5 договору).
За змістом положень ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від відповідача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір позики (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що узгоджується з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб'єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов'язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.
Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб'єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.
За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Зі змісту оскаржуваного договору позики №9516341 від 09.06.2020 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її надання, строк надання коштів, розмір процентів. Крім того, з п. 4.2 договору позики вбачається, що позичальник підтверджує, що до підписання договору ознайомився з усіма умовами та правилами надання грошових коштів у позику, що розміщені на веб-сайті Товариства https://mycredit.ua/ru/documents-license/ та є невід'ємною частиною цього договору. Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту договору та правил про відомості (інформацію) вказані в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до п. 5 договору сторонами узгоджено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
А тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов'язує недійсність правочину.
Суд вважає, що зазначений кредитний договір укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства.
Суд приходить до висновку, що договір позики №9516341 від 09.06.2020 року, був укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не порушують вимог Закону України «Про захист персональних даних».
З огляду на вищевикладене, суд приходиться до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до TOB «1 Б.А.Н.К.» про захист прав споживача, встановлення нікчемності договору позики, застосування наслідків його недійсності.
Щодо зустрічного позову TOB «1 Б.А.Н.К.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики суд зазначає наступне.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 визнає позов TOB «1 Б.А.Н.К.» в частині позовних вимог про стягнення суми позики в розмірі 11 000 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили вартість позики за весь строк на який її видано, тобто, з 09.06.2020 року по 09.07.2020 року.
Суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС № 444/9519/12 від 28.03.2018 року.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне частково задовольнити зустрічний позов та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь TOB «1 Б.А.Н.К.» суму позики в розмірі 11 000 грн. та проценти, нараховані за період з 09.06.2020 року по 08.07.2020 року в розмірі 5280,00 грн., в загальному розмірі 16280,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні первісного позову, судові витрати ОСОБА_4 відшкодуванню не підлягають, та враховуючи часткове задоволення зустрічного позову, з ОСОБА_4 на користь TOB «1 Б.А.Н.К.» слід стягнути 1275,07 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» про захист прав споживача, встановлення нікчемності договору позики, застосування наслідків його недійсності відмовити.
Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Код ЄДРПОУ 39861924, юридична адреса: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1-Б, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк») суму заборгованості за договором позики №9516341 від 09.06.2020 року в розмірі 16 280 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 07 коп.
В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст рішення виготовлений 05 березня 2021 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області А.О. Гончарова