11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в розмірі 440 грн. з 01.07.2007р.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 09 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено , що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, що підтверджується письмовими матеріалами, наданими відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрована і постійно проживає в м. Білій Церкві, яке згідно постанови KM України № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою KM України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 і на 2007 роки в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів, які б обмежували застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймала.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Таким чином, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підлягають застосуванню положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанова КМ України.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набула з 09.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п. 3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.
Згідно ч.1 ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів становить рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня цього ж року .
Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня становить 440 грн., а з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
З урахуванням всього наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року та в розмірі 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а дії відповідача в цей період не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом та іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки жодна із сторін не наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову з цих підстав, то колегія суддів дане питання не вирішує.
Постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві відмовити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.