11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 21 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплачених коштів,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії відповідача щодо надання їй допомоги по народженню дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2006-2007 роках у розмірі меншому, ніж це визначено ст.ст. 12, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; стягнути з відповідача на її користь різницю недоплаченої суми допомоги по народженню дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2006 - 2007 роки у сумі 7580, 59 грн.
Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 21 жовтня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами виникли в сфері публічно-правових щодо виконання відповідачем, як органом владних повноважень функцій по реалізації державою соціального забезпечення населення, що регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Відповідно до вимог ст. зазначеного 15 Закону матерям, що мають дитину віком до 3-х років, щомісячно виплачується допомога на дитину у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум на 2007р. визначався ст. 62 Закону України «Про бюджет України на 2007р.». Виплата допомоги на дитину обмежувався дією статті 62 Закону України «Про бюджет України на 2007р.» і проводилася в розмірі ,як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу. Фінансування витрат по матеріальній допомозі на дітей здійснювалося за рахунок державного бюджету у вигляді субвенцій місцевим бюджетам.
Відповідно до ст.2,22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначаються Законом України «Про державний бюджет...» на відповідний рік.
Відповідач до кола розпорядників коштів державного або місцевого бюджету бюджетним законом не віднесений.
Відповідно до ст. 32, 44 Бюджетного кодексу України складання державного бюджету відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, та затверджується Верховною Радою України,
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07р. щодо відповідності Конституції України положень деяких статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» визнано неконституційним положення абзацу 3 ч. 2 статті 56 Закону «Про державний бюджет України на 2007р.» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконстатуційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.07р. вбачається, що саме Верховною Радою України, поза межами повноважень, протягом останніх років при затвердженні бюджетів країни на відповідні роки включалися до бюджету положення, якими обмежувалися чи зупинялися дії окремих законів щодо встановлення пільг, компенсацій і гарантій, а відповідно і обмежувалися бюджетні асигнування на виконання соціальних програм.
Отже, на думку суду 1-ої інстанції, вина Управління праці Богунської районної ради в порушенні прав позивача та заподіянні їй матеріальної шкоди у вигляді недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги відсутня, а тому позов до задоволення не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції з огляду на наступне.
Позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір'ю. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась позивачці з врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік". Заява позивачки про проведення перерахунку даної допомоги в межах, встановлених законодавством, відповідачем залишена без задоволення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", зокрема в ч.1 ст. 15 якого зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29\2007 визнані неконституційними положення п.7 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», отже, з цього часу відновлено дію. ст. 12 та ч. 1 ст. 15, п. 3 розділу 8 «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України вказана допомога відповідачем виплачувалась позивачу не в повному розмірі.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі вказаної допомоги позивачу всупереч рішенню Конституційного Суду України після його прийняття та до кінця року, тобто з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., є неправомірними, такими, що не відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України.
На підставі вищенаведеного апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, постанову Богунського районного суду міста Житомира від 21 жовтня 2008 року скасувати, прийняти нову постанову, у зв'язку з порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 21 жовтня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з адовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира щодо невиплати в повному обсязі щомісячної допомоги ОСОБА_2 по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в період з 09.07.07 року по 31.12.07 року неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленому ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для дітей віком до 06 років: з 09.07.2007 року по 30.09.2007 року - 463 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року - 470 грн. з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з бюджету Богунської районної ради міста Житомира на користь ОСОБА_2 54, 40 грн. судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: