Справа № 503/193/21
Провадження № 2/503/219/21
03 березня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , якому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076863 належало право на земельну частку (пай) розташовану на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області. Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем за законом після померлого та прийняв спадщину, проте не може оформити право на земельну частку (пай), оскільки сертифікат, яким було посвідчене право спадкодавця на неї, був втрачений. В зв'язку з цим позивач змушений пред'явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить визнати за ним право на земельну частку (пай) розташовану на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області в порядку спадкування за законом.
В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про підтримання заявлених позовних вимог.
Представник відповідача - Кодимської міської ради Одеської області в підготовче засідання не з'явився, надав до суду клопотання від 16.02.2021 № 02-17/347 (а.с.23) про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також зазначив, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Крім того, згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Виконкомом Табошарської селищної Ради народних депутатів м. Чкаловська Ленінобадської області Таджикської РСР 01.09.1989 року (а.с.8).
На підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076863 виданого Кодимською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 21.08.1996 року за № 1173 ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 2,10 умовних кадастрових гектарів, розташована на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, що підтверджується копією довідки виданої Сербівською сільською радою Кодимського району Одеської області 23.07.2020 року № 786 (а.с.9) та листом-повідомленням Кодимської районної державної адміністрації Одеської області від 12.02.2021 року № 01-33/118 (а.с.22).
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення» ЗК України).
Згідно листа-повідомлення відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.03.2021 року № 51/109-21 (а.с.27), ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, взамін сертифікату серії ОД-12 № 0076863 не видавався.
При цьому, факт видачі сертифіката на ім'я особи свідчить, що останнього було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов'язковим додатком до акта (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 178/982/18-ц (провадження № 61-19801св19).
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області 01.12.2017 року (а.с.7).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. В свою чергу ст. 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_2 , у додатковий строк визначений рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 21.09.2020 року у справі № 503/1111/20, яке набрало законної сили 22.10.2020 року (а.с.11-12), строк звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, внаслідок чого 20.01.2021 року була заведена спадкова справа № 5/2021, про що свідчать листи-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 20.01.2021 року № 38/02-14 (а.с.13) та від 10.02.2021 року № 116/02-14 (а.с.21).
Таким чином, відповідно до положень ч.1 ст. 1269 ЦК України позивач ОСОБА_1 є таким, що у передбаченому законом порядку прийняв спадщину померлого батька.
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
В свою чергу абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Однак, при відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно - права на земельну частку (пай) за сертифікатами серії ОД-12 № 0076863, внаслідок його втрати, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості оформити своє право на прийняту спадщину шляхом одержання в нотаріальній конторі відповідного свідоцтва про право на спадщину, що також підтверджується змістом листа-повідомлення приватного нотаріуса Кодимської районної державної нотаріальної контори від 20.01.2021 року № 38/02-14 (а.с.13), яким позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у порядку спадкування та роз'яснено про необхідність звернення до суду для вирішення питання прийняття спадщини.
При наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц). Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 707/1309/15-ц). В свою чергу сам відповідний лист нотаріальної контори є фактично відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17).
Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов обґрунтований, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, 392, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: Одеська область, Кодимський район, с. Серби; РНОКПП НОМЕР_3 , до Кодимської міської ради Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 106; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 2,10 умовних кадастрових гектарів на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0076863, належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко