11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду від 25 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум по щорічній виплаті пенсії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила в изнати не чинними (не законними) рішення Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо нарахування пенсії позивачу, як інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії за період з 2000 по 2008 роки; стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на її користь недоотримані суми пенсії за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 та 7 місяців 2008 року в розмірі 111213.97 (сто одинадцять тисяч двісті тринадцять грн. 97 коп.); зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області виплачувати їй пенсію, починаючи з серпня місяця 2008 року у розмірі не менше 4217 грн. щомісячно та просила проводити надалі нарахування і виплату мені пенсії при підвищенні мінімальної пенсії за віком, розмір якої прирівняний до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову, посилаючись на невідповідність висновків суду 1-ої інстанції обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом 1-ої інстанції було встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи, інвалідність якої пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію, як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інвалід 2-ї групи у розмірі 1729 грн. 26 коп., починаючи з 01.01.2008 року.
При цьому суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до ст.54 закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком по 2-й групі інвалідності ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.
Мінімальна пенсія за віком визначається ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановлюється для осіб, які втратили працездатність за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу у розмірі прожитого мінімуму.
Однак, Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області брало розрахункову величину, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 831, аз січня 2002 року-в розмірі 19, 91 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1, яка значно нижча розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом
Судом 1-ої інстанції також встановлено, що позивачу пенсія з урахуванням відповідного прожиткового мінімуму не виплачувалася.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що слід стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на користь ОСОБА_3 недоотриману суму пенсії за липень 2007 року по липень 2008 року у розмірі: 28 960 грн. 08 коп., з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернулась до адміністративного суду з позовом 11.09.2008 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2008 року за вх. 13613, а про порушення свого права вона повинна була дізнатися на час отримання пенсії, обчисленої в порушення вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а поважних причини пропуску цього строку позивач не навів, колегія судів не вбачає підстав для поновлення строку на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, та вважає, що необхідно відмовити в частині вимог позивача по 11.09.2007 року, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Крім того, суд 1-ої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не обмежувала свої вимоги 2007 та 2008 роками а просила проводити надалі нарахування і виплату мені пенсії при підвищенні мінімальної пенсії за віком, розмір якої прирівняний до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
При таких обставинах порушене право підлягало захисту по час прийняття судом 1-ої інстанції судового рішення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Нормами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Отже, за таких обставин позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Однак, як зазначив відповідач, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.2002 року, відповідно до якої розрахунок пенсій, передбачених ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і додаткових пенсій передбачених ст. 50 зазначеного Закону, провадиться виходячи з розміру 19,91 грн.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд 1-ої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також колегія суддів вважає, що посилання відповідача на вищевказану постанову неправомірне, оскільки надання законодавцем права Кабінету Міністрів України на визнання обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Зі ст. ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Так ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Також колегія суддів зазначає про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з цими змінами було встановлено наступне.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України, було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Про це також вказано і в ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", в п. 5 рішення Конституційного Суд України від 22.05.2008 № 10-рп/2008р.
Отже, до 22.05.2008 р. позивач не мала права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у зв'язку з дією положень п. 28 розд. II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому колегія суддів вважає, що дії відповідача з 11.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 25.11.2008р. у зв'язку з виплатою позивачу державної пенсії по інвалідності, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до зазначених постанов Кабінету Міністрів України є неправомірними та не відповідають ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Що стосується захисту прав позивача на майбутнє, то при цьому колегія суддів зазначає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області зобов'язане діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Вишгородського районного суду від 25 листопада 2008 року скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду від 25 листопада 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_3 за період з 11.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 25.11.2008р відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з встановленою частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 11.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 25.11.2008р.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.