Справа № 22-а-5542/09 Головуючий у І інстанції - Сушко О.О.
Суддя-доповідач - Земляна Г.В .
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Федорової Г.Г., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум щорічної разової грошової допомоги ,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради (далі відповідач) недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004-2006 роки в сумі 2250,35 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2007 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністативного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги учаснику війни за 2005-2006 роки, суд першої інстанції виходив з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником війни і має право на пільги встановлені законодавством України для учасників війни.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасмникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними законами про державний бюджет на 2005 та 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей законів про державний бюджет на 2005 та 2006 роки.
Як встановлено колегією суддів, Управлінням праці та соціального захисту населення в Ладижинської міської ради Вінницької області разова грошова допомога до 5-го травня за 2005-2006 роки була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому законами про державний бюджет на відповідні роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення допомоги до 5 травня за 2004 рік, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Виплату цієї допомоги за вказаний період здійснено відповідачем у розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік».
Судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-рп/2004 положення статті 44 Закону України від 27 листопада 2003 року «Про Державний бюджет України на 2004 рік», які визначали розмір допомоги, що має виплачуватися учасникам війни, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 1 грудня 2004 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення недоплаченої грошової допомоги з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-10, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради задовольнити.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2007 року скасувати .
У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум щорічної разової допомоги, як учаснику війни за 2004-2006 роки відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: Г.Г.Федорова
Ю.І.Цвіркун
Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2010 року.
Справа № 22-а-5542/09 Головуючий у І інстанції - Сушко О.О.
Суддя-доповідач - Земляна Г.В .
(вступна та резолютивна частина)
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Федорової Г.Г., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум щорічної разової допомоги ,-
Керуючись ст.ст. 4, 8-10, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради задовольнити.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2007 року скасувати .
У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум щорічної разової допомоги, як учаснику війни за 2004-2006 роки відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: Г.Г.Федорова
Ю.І.Цвіркун