Справа № 22-а-4721/09 Головуючий у 1 інстанції Жарікова О.В.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
13 травня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
О.Ф. Ситникова,
К.В. Черняк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення , -
ОСОБА_6 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2008 року позов задоволений частково.
Визнано дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області неправомірними та стягнуто на користь позивача недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1750 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи.
Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в розмірі, що був визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, при визначені розміру допомоги застосуванню підлягає саме стаття 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2008 рік у 26.12.2007 року (а.с. 20), в порядку, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки нарахування таких сум належить виключно до повноважень органів Управління праці та соціального захисту населення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2008 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
О.Ф. Ситников