Справа № 22-а-4695/09 Головуючий у 1 інстанції Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
13 травня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
О.Ф. Ситникова,
К.В. Черняк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення , -
ОСОБА_6 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1470 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року позов задоволений.
Визнано дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області неправомірними та стягнуто на користь позивача недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1245 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте рішення суду має бути змінено з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження 2 категорії.
Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в розмірі, що був визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, при визначені розміру допомоги застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік 14.07.2007 року (а.с. 13) у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом та були чинними на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року, яке має перспективне значення, на правовідносини, що виникли після його ухвалення, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік підлягають задоволенню.
Разом з тим, встановивши ці обставини, судом першої інстанції були допущені суттєві порушення правил застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення цього спору.
Так, визнавши неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті такої допомоги.
При цьому, суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року - змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови викласти наступним чином: «Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_6 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично виплачених сум».
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
О.Ф. Ситников