Справа № 495/466/21
Номер провадження 3/495/298/2021
02 березня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Ткаченко О.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, що надійшли від Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс),
встановила:
27 січня 2021 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні 09 лютого 2021 року вказала, що ОСОБА_1 є чоловіком її дочки; проживають окремо. 22 січня 2021 року ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство. Наполягала на притягненні правопорушника до адміністративної відповідальності у вигляді громадських робіт; вказала, що ОСОБА_1 безробітний.
У судовому засіданні 02 березня 2021 року ОСОБА_1 усно та письмово пояснив, що домашного насильства відносно ОСОБА_2 не вчиняв, у її квартиру не заходив. Під час виникнення суперечки з ОСОБА_2 стосовно дитини він сам викликав наряд поліції, оскільки ОСОБА_2 йому погрожувала, голосно нецензурно виражалась у під'їзді багатоквартирного будинку.
За результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 встановлено наступне.
22 січня 2021 року інспектором СРПП №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №193646 за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У вказаному протоколі зазначено, що 22 січня 2021 року о 21:00 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку, висловлювався нецензурною лайкою, погрожуючи фізичною розправою тещі ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство.
Відповідно до пояснень, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 прийшов до своєї тещі ОСОБА_2 забрати додому дитину його дружини від попереднього шлюбу (онуку ОСОБА_2 ), яку він виховує. Однак, ОСОБА_2 дитину не відпустила, в квартиру не впустила, двері закрила. ОСОБА_1 викликав поліцію.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення з наступних підстав.
Відповідності до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 9 Кодексу визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 245 Кодексу завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог статті 251 Кодексу, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту статей 7, 254, 279 Кодексу убачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування, у будь-якому разі повинен відповідати вимогам статті 256 Кодексу
Відповідно до статті 256 Кодексу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Частина друга статті 173-2 Кодексу передбачає адміністративну відповідальність за вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Протокол № 193646 від 22 січня 2021 року у частині опису суті учиненого адміністративного правопорушення не містить вказівок про форму домашнього насильства (фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства). Не містить протокол також відомостей про завдану шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілої. У поясненнях потерпілої також відсутні вказівки про те, що її фізичному або психічному здоров'ю завдано або могло бути завдано шкоду.
Необхідною умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 Кодексу є наявність даних про те, що особу протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу.
Протокол №193646 від 21 січня 2021 року не містить відомостей щодо фактів і термінів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу.
Отже, у ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 встановлено відсутність у його діях, вчинених 22 січня 2021 року, складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною другою статті 173-2 Кодексу (відсутня об'єктивна сторона правопорушення).
Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із пунктом статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 280 Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи докази у справі, суд прийшов до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 по обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановила:
провадження у справі №495/466/21 (номер провадження 3/495/298/2021) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює ( АДРЕСА_1 ) за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.Ф. Волкова