Єдиний унікальний номер № 229/394/21
Номер провадження 2-а/229/16/2021
Категорія 129
04 березня 2021 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого-судді- Гонтар А.Л.
при секретарі Білик О.А.
за участю позивача ОСОБА_1
представник відповідача Бурики І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Дружківського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністратівного стягнення,
позивач ОСОБА_1 29 січня 2021 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до начальника Дружківського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністратівного стягнення.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 21 січня 2021 року щодо нього була винесена постанова серії ПН МДО № 000645 про накладення адміністративного стягнення за ст. 206 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21 січня 2021 року та постанови встановлено, що він порушив порядок надання іноземцям та особам без громадянства, житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг, а саме, надав право керування транспортного засобу з 18 листопада 2020р. марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно знаходиться на території України з 03 серпня 2019р. по теперішній час.
Вважає, що вищезазначена постанова є незаконною та необгрунтованою, підлягає скасуванню з таких підстав.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення у ст. 206 КУпП полягає у наданні громадянам іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприяння їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на
роботу, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення ст. 206 КУпП не передбачає таке порушення, яке зазначено у протоколі та постанові, а саме , надання права на керування транспортного засобу. Саме по собі надання права на керування транспортним засобом не є правопорушенням ст. 206 КУпАП, тому винесена постанова не ґрунтується на законі.
Він не знав, що ОСОБА_2 є іноземцем і не проживає на території України. Зі змісту довіренності цього не вбачається. В його діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення - умисел.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували його вину.
Просить визнати неправомірною та скасувати постанову серії ПН МДО № 000645 від 21 січня 2021 року про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
Ухвалою Дружківського міського суду від 01 лютого 2021 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено на 10 люте 2021 року (а.с.8).
18 лютого 2021 року до Дружківського міського суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, згідно якого вони заперечують проти задоволення позову, посилаясь на наступне.
12 січня 2021 року до Дружківського МВ ГУ ДМС України в Донецької області з Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області надійшло обґрунтоване подання щодо притягнення до адміністратівної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП, прийняття рішення про примусове повернення за межі України та заборону в'їзду в Україну відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цього ж дня стосовно вищевказаної особи були прийняті відповідні рішення. Факт того, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 є нелегальним мігрантом та з 03.08.2019 перебуває на території України з порушенням правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, встановлено рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 05.02.2021 у справі № 229/238/21, яке набрало законної сили 16 лютого 2021 року.
При документуванні нелегального мігранта ОСОБА_2 було встановлено, що під час незаконного перебування на території України він користувався транспортним засобом, а саме, автомобілем марки ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
При опитуванні 21 січня 2021 громадянин України ОСОБА_1 пояснив, що надав право керування та розпорядження транспортним засобом марки ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 на період з 18.11.2020 по 18.11.2023 на підставі нотаріально засвідченої довіреності.
Факт користування нелегальним мігрантом ОСОБА_2 вищевказаним транспортним засобом підтверджується свідками - громадянкою України
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 .
З вищевказаного вбачається, що в діях громадянина України ОСОБА_1 , який надав власний транспортний засіб, право їм керувати та розпоряджатись громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , який на той момент вже знаходився на території України з порушенням вимог чинного законодавства, містить усі ознаки складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 206 КУпАП, у тому числі наявна вина у формі необережності.
21 січня 2021 року відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками Дружківського МВ ГУ ДМС в Донецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000647, передбачене ст. 206 КУпАП, а саме, порушення порядку надання іноземцю транспортного засобу та сприяння в наданні інших послуг, а саме, надання права керування транспортним засобом з 18.11.2020 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , який незаконно знаходиться на території України з 03.08.2019.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000647 посадовими особами Дружківського МВ ГУ ДМС в Донецькій області було дотримано вимоги ст. ст. 254, 255, 256, 268 КУпАП.
Враховуючи відмову ОСОБА_1 , як особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності від підписання протоколу в ньому було зроблено відповідний запис. При складанні протоколу було залучено двох свідків, а саме, громадян України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Цього ж дня, 21 січня 2021 року начальником Дружківського МВ ГУ ДМС в Донецькій області було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МДО № 000645 та за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ст. 206 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
Просять у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.17-19).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Бурика І.М. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовної заяви, посилаючись на підстави, викладенні у відзиві.
Заслухавши позивача, представника відповідача, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею ст.245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що 21 січня 2021 року Дружківським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДО № 000647, згідно якого останній з 18 листопада 2020 року порушив порядок надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг, а саме, надав право керування транспортного засобу марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , який незаконно знаходився на території України з 03 серпня 2019 року. Місце скоєння порушення: м. Дружківка (а.с.25).
Відповідно до постанови про накладення адміністтративного стягнення серії ПН МДО 000645 від 21 січня 2021 року, винесеної Дружківським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вищевказаних дій, а саме, правопорушення, передбаченого ст. 206 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 5100 грн (а.с. 24).
Відповідно до ст. 206 КУпАП надання громадянами іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприяння їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері міграції.
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у наданні іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприянні їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також наданні інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України (формальний склад).
3. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, що досягли 16- річного віку).
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, не може погодитися із доводами представника відповідача, що у діях позивача наявна вина у формі необережності.
Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Позивач не знав та не міг передбачити, що ОСОБА_2 незаконно знаходиться на території України.
Крім того, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 206 КУпАП визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачу слід було довести протиправність
правопорушень (проступку), зокрема об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення передбаченого ст. 206 КУпАП, що, на думку особи, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення, полягало формі прямого умислу при наданні права керування транспортним засобом громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , який знаходиться на території України незаконно.
При цьому, доведеність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КпАП України. Зокрема такими являються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім цього, у відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Однак, в ході судового розгляду відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту умисла на вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.
Так, позивач пояснив у судовому засіданні, що йому не було відомо про те, що ОСОБА_2 знаходиться на території України незаконно та, що він є іноземцем або особою без громадянства.
Коли він надавав йому довіренність у нотаріуса, то ОСОБА_2 зазначив, що він зареєстрований у АДРЕСА_2 , про що зазначено у відповідній довіренності.
Данний факт підтверджено у судовому засіданні, відповідної довереністью від 18 листопада 2020 року, згідно якої вказано, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.35).
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не було вчинено правопорушення, передбачене ст. 206 КУпАП, зокрема, щодо у нього був умисел при наданні права керування транспортним засобом громадянину Азербайджанської Республікі ОСОБА_2 , який знаходиться на території України незаконно, оскільки дана обставина спростовується наданими суду доказами, згідно яких йому не було відомо про те, що громадянин ОСОБА_2 незаконно знаходиться на території України, а тому відсутні і підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 206 КУпАП, у зв'язку з чим постанова від 21 січня 2021 року серії ПН МДО № 000645 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , враховуючи, що він сплатив судовий збір у розмірі 454 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 73-77, 241-246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника Дружківського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 000645 від 21 січня 2021 року- задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення від 21 січня 2021 року серії ПН МДО № 0006445, винесену відносно ОСОБА_1 за ст. 206 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дружківського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі суми 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 КАС України.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішенння виготовлено 05 березня 2021 року.
Суддя: А. Л. Гонтар