05.03.2021
227/5217/20
05 березня 2021 року м.Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Левченко А.М., розглянувши матеріали, що надійшли від начальника Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд -
28.12.2020р. до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №440469 від 18.12.2020р. 18.12.2020 року о 14.15 год, в м.Добропілля по пр-ту Перемоги, буд.75, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra» н/з НОМЕР_1 , з наявними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та продуття газоаналізатора Алкотест 6810 відмовився. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктами 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, встановлено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, від дачі пояснень по суті відмовився, як під час складання протоколу, так і під час судового засідання на підставі ст. 63 Конституції України.
Під час судового розгляду у якості доказу судом було досліджено відеозапис фіксування поліцейським події. Дослідивши наданий поліцейським відеозапис встановлено, що на ньому не зафіксовано події відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. На відеозаписі зафіксовано лише спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , у зв'язку з наявністю підозри керування транспортним засобом у стані сп'яніння, після чого відеозапис припиняється.
Після перегляду відеозапису захисник Морозов В.Ю. поставив під сумнів наявні у справі письмові пояснення свідків, у зв'язку з припиненням відеофіксації події, та просив суд викликати їх для опитування.
В судове засідання з'явився свідок ОСОБА_2 , який суду пояснив, що 18.12.2020 року він був запрошений співробітниками поліції у якості свідка, де у його присутності працівник поліції запропонував громадянину ОСОБА_1 пройти медичне обстеження на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера, або у медичному закладі, на що останній відмовився. При вказаних обставинах були присутні іще дві людини. Чи приймали, хто-небудь з цих осіб участь у якості другого свідка одночасно зі свідком ОСОБА_2 при відмові ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, свідок ОСОБА_2 був не певний та однозначено ствердити не зміг.
Свідок ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, але надіслала суду заяву відповідно до якої вона у грудні 2020 року була залучена поліцейським у якості свідка у відношенні гр. ОСОБА_1 . Пояснення, які надала раніше підтримує повністю та від них не відмовляється. На даний час знаходиться в іншому місці, де пробуде тривалий час, тому в судове засідання з'явитись не зможе.
У зв'язку перериванням відеозапису, недостатньо чіткими поясненнями свідка ОСОБА_2 щодо участі другого свідка на місці події, та неявною свідка ОСОБА_3 , судом було опитано поліцейського ОСОБА_4 , який пояснив суду, що акумулятор на відеокамері був розряджений, тому відеозапис переривався, але свідки події відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, були наявні. Поліцейський ОСОБА_4 також пояснив суду, що джерелом отримання ним інформації про вчинення правопорушення став дзвінок ОСОБА_3 , з якою він раніше знайомий не був, на його особистий мобільний телефон. При цьому, з матеріалів справи вбачається, та ж сама особа ОСОБА_3 , була залучена в подальшому поліцейським у якості свідка.
Відповідно до п.7 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція), не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Суд ставить під сумнів неупередженість свідка ОСОБА_3 , оскільки з пояснень поліцейського неможливо дійти однозначного висновку, щодо відсутності між свідком ОСОБА_3 та поліцейським особистих стосунків (знайомства, товаришування, тощо), у зв'язку з дзвінком ОСОБА_3 на особистий телефон поліцейського, та не можливістю поліцейського пояснити дану обставину.
Згідно пункту 6 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає обов'язкову присутність двох свідків відмови водія від проходження медичного огляду, при цьому, п.7 розділу Х «Інструкції містить вимогу щодо відсутності сумніву у неупередженості останніх, чого у даній справі стороною обвинувачення, поза розумним сумнівом, забезпечено не було.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), беручи до уваги серйозність передбаченого ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.247 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови виготовлений 05 березня 2021 року.
Суддя А.М. Левченко