Справа №127/16358/20
Провадження №1-кп/127/660/20
02 березня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою другою статті 185, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 за № 12020020020000534,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України.
Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілого та свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявив клопотання про обрання до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що останній неодноразово не з'являвся на виклики суду, у зв'язку з чим останнього було оголошено у розшук, що свідчить про наявність ризику ухилення від суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 - не заперечувала щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду. При цьому заперечила проти обрання до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені кримінально-процесуальним законом, не доведені стороною обвинувачення. Крім того, послалась на необізнаність ОСОБА_5 про необхідність явки до суду. Також зауважила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, має постійне місце проживання, а тому просила застосувати до її підзахисного більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт у нічний час доби.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та повідомив суду, що не знав про необхідність явки до суду. Крім того, зауважив, що потребує постійного лікування.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду, закриття кримінального провадження відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, свідків згідно з реєстром досудового розслідування. Клопотання про здійснення судового виклику свідків у кримінальному провадженні учасниками справи заявлене не було, тому суд не вбачає правових підстав для здійснення їх виклику.
Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги таке.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зокрема, частиною другою статті 184 КПК регламентовано, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства стороною обвинувачення було дотримано.
Вирішуючи питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини першої статі 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами не розпочаті, оскільки вирішується лише питання щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 190 КК.
Ухвалою суду від 31.07.2020 у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта. На неодноразові виклики суду обвинувачений ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, про поважність причин своє неявки суд не повідомляв. При цьому судом вживались належні заходи для повідомлення про час та місце розгляду справи, зокрема шляхом направлення повісток, однак рекомендовані повідомлення повернулись до суду без вручення з відміткою про відсутність ОСОБА_5 за адресою проживання.
У зв'язку з наведеним суд своєю ухвалою від 09.10.2020 застосував до обвинуваченого ОСОБА_5 привід через органи внутрішніх справ України (поліції). Проте зазначена ухвала суду станом на 23.12.2020 залишилась без виконання. Натомість на адресу суду надійшов рапорт ДОП СП Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , зі змісту якого випливає, що ОСОБА_5 вже понад місяць не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому згідно з поясненнями колишньої співмешканки ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , долученими до рапорту, ОСОБА_5 поїхав до свого попереднього місця проживання в м. Білу Церкву.
У зв'язку з наведеним ухвалою суду від 23.12.2020 ОСОБА_5 було оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу в судове засідання для вирішення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
Отже, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 був оголошений в розшук в зв'язку з тим, що місце його знаходження на час розгляду відповідного клопотання прокурора було не відоме.
Сторона захисту як на підставу для відмови у задоволенні клопотання прокурора та застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу послалась на ту обставину, що останній не був обізнаний про необхідність явки до суду. Разом з тим, такі твердження сторони захисту суд оцінює критично з огляду на таке.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 (справа №5-1кс15), під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування статті 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Суд враховує практику ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З матеріалів долучених до обвинувального акта, зокрема з розписки про отримання копії обвинувального акта, випливає, що останній був вручений ОСОБА_5 28.07.2020, а тому підстави для ствердження про необізнаність ОСОБА_5 про необхідність явки до суду відсутні.
Крім того, за клопотанням захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 - у підготовчому засіданні була допитана свідок ОСОБА_7 , яка суду повідомила, що ні вона, ні ОСОБА_5 не перевіряли поштову скриньку на наявність поштової кореспонденції.
Саме тому доводи обвинуваченого та його захисника про те, що обвинуваченому не було відомо про час та місце розгляду справи, суд оцінює критично.
При цьому посилання обвинуваченого на необхідність постійного проходження лікування суд також оцінює критично, оскільки відповідного документального підтвердження зазначеної обставини суду надано не було.
Суд вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду нетяжких злочинів, які на час його вчинення відносились до злочинів середньої тяжкості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження, попередження переховування ОСОБА_5 від суду та вчинення ним нових кримінальних правопорушень, клопотання прокурора задовольнити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, встановлених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 1 частини п'ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 обмежено від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», яким зокрема встановлено розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року дорівнює 2270 гривень Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 гривень.
У разі внесення застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання.
Вирішуючи питання щодо поданих потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цивільних позовів, суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п'ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Зазначеним вимогам подані позови відповідають, крім того, як вже суд зазначив вище, частина п'ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне прийняти подані до суду позови до розгляду. При цьому слід зауважити, що § 1 Глави 4 ЦПК, передбачає лише процесуальну можливість заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача та залучення третіх осіб що заявляють або не заявляють самостійних вимог.
Згідно з приписами статті 178 ЦПК слід надати обвинуваченому та його захиснику, право подання до суду відзиву.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою другою статті 185, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 за № 12020020020000534, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 11 березня 2021 року о 17.00 год.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Надати обвинуваченому та його захиснику строк до 11.03.2021 на подання відзиву на подані до суду позови потерпілих.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області .
Обвинувачений (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання.
Якщо ОСОБА_5 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє протягом 60 днів, тобто з 02.03.2021 до 23:59 год. 30.04.2021.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала в частинні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: