Справа № 127/23605/20
Провадження № 2-др/127/13/21
04.03.2021 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Вавшко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левицької О.І. про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення без надання іншого житлового приміщення,-
В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення без надання іншого житлового приміщення - задоволено.
25.02.2021 року до суду звернулась представник позивача ОСОБА_3 із заявою про вирішення питання про витрати на правничу допомогу. На підтвердження розміру судових витрат надала суду: квитанцію від 29.01.2021 року, на суму 3 000 грн., договір про надання правничої допомоги від 26.01.2021 року, додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги про умови та порядок сплати гонорару та фактичних витрат від 26.01.2021 року, акт виконаних робіт від 29.01.2021 року.
В судове засідання позивач та представник позивача - адвокат Левицька О.І., не з'явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про причини неявки до суду не повідомили. Заяв та клопотань до суду не надали.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
22.02.2021 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, примусове виселення без надання іншого житлового приміщення - задоволено.
Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За даних обставин перебіг процесуального строку на вирішення питання про розподіл судових витрат почався 22.02.2021 року та останнім днем встановленого процесуальним законом п'ятнадцятиденного строку є 09.03.2021 року (заяву подано 25.02.2021 року).
Як визначено в п. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до поданого договору про надання правової допомоги від 26.01.2021 року, розмір гонорару адвоката Левицької О.І. за надану професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 складає 3 000 грн.
Як вбачається із Квитанції від 29.01.2021 року, прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 26.01.2021 року 3 000 (три тисяч) гривень.
Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): ознайомлення з наданими матеріалами справи №127/23605/20 з наданими консультаціями і роз'яснення законодавства; підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи; підготовка письмових пояснень; участь в судових засіданнях.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Однак заяв та клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3 000 (три тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення складено 04.03.2021 року.
Суддя: