Справа № 148/1551/20
Провадження №2/148/174/21
Іменем України
01 березня 2021 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Немирівської Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням суду від 20.12.2018 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , 2008 року народження, в твердій грошовій сумі у розмірі 1013 грн.
Положеннями ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак сплачувані відповідачем аліменти є меншими за законодавчо встановлений мінімум.
Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 часнини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Від його представника надійшла заява, у якій він вказав, що з відповідача судовим наказом стягнуто аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідає чинному законодавству. Окрім того, відповідач у даний час не працює, отримує допомогу по безробіттю, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. На підтвердження своїх доводів надав копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, довідки з районного відділу Центру зайнятості та трудової книжки. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Тарасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с. 5), сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 08.12.2016 (а.с. 6) шлюб між сторонами розірвано.
Судовим наказом Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.12.2018 (а.с. 7) з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.12.2018 і до повноліття дитини.
Представником відповідача на підтвердження доводів наведених у заяві про невизнання позову надано копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, довідки з районного відділу Центру зайнятості та трудової книжки.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Однак, представником відповідача не надано підтвердження надсилання (надання) копій поданих ним доказів іншим учасникам справи, тому суд дані докази до уваги не бере.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою ( ч.3 ст.51 Конституції України ).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються ст. 180-183, 192 СК України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану. Погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2020 становить 2270 грн., а тому розмір аліментів для дитини даного віку не може бути меншим 1135 грн.
Отже, з відповідача стягуються аліменти у розмірі не меншому законодавчо встановленого.
Разом з тим, позивач має право на зміну розміру, способу та порядку стягнення аліментів.
Вирішуючи питання щодо визначення нового розміру аліментів, суд враховує інтереси дитини, матеріальне становище платника аліментів, і вважає, що з останнього слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доказів того, що відповідач може сплачувати аліменти у більшому розмірі, зокрема у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), позивачем не надано.
Саме такий розмір аліментів суд вважає справедливим та правильним, враховуючи встановлені обставини справи.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
З огляду на це, аліменти у новому розмірі слід стягувати з дня набрання чинності даним рішенням суду, а не з дня пред'явлення позову до суду, як про те просить позивач.
Згідно п. 3 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України, п.17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, ст. ст. 180-183, 192 СК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.12.2018 у справі № 148/2239/18 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: