іменем України
(про продовження строку тримання під вартою)
Єдиний унікальний номер 134/936/20
Номер провадження 1-кс/142/16/21
04 березня 2021 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора Крижопільського відділу Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Гонорівка Піщанського району Вінницької області, жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, з професійно-технічною освітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимого, а саме:
18 серпня 2009 року Піщанським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
11 червня 2010 року Піщанським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі;
11 жовтня 2012 Піщанським районним судом Вінницької області умовно-достроково звільнено від відбування покарання. Невідбута частина покарання 11 місяців;
13 листопада 2015 року Крижопільським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 125, ст. 46 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням;
в об'єднаному кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156, ч.1 ст. 162 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000095 від 13 березня 2020 року, та про кримінальне правопорушення за ч.3 ст.185 КК, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020190000364 від 28 жовтня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 ,-
В провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156, ч.1 ст. 162, ч.3 ст.185 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000095 від 13 березня 2020 року та № 12019020190000364 від 28 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 .
04 березня 2021 року прокурором Крижопільського відділу Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_6 через канцелярію суду подано клопотання про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, на 60 діб.
Клопотання мотивоване тим, що 13 березня 2020 року близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в домогосподарстві своєї колишньої співмешканки ОСОБА_7 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з мотиву задоволення своєї статевої пристрасті, маючи прямий умисел на вчинення розпусних дії фізичного характеру, достовірно знаючи вік ОСОБА_8 , посягаючи на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітньої дитини, посадив малолітню ОСОБА_8 на лавку та зняв із неї верхній та спідній одяг. Після чого, ОСОБА_4 підійшов до малолітньої ОСОБА_7 , та проти її волі, своїми руками розсунув їй ноги та правою рукою доторкнувся до її статевого органу. Після цього, ОСОБА_4 , стоячи перед малолітньою ОСОБА_7 без одягу та, дивлячись на неї, своєю правою рукою взяв себе за статевий орган і довів себе до статевого збудження та еякуляції, чим вчинив розбещення малолітньої особи.
Крім того, як йдеться в клопотанні 13 березня 2020 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господарства своєї колишньої співмешканки ОСОБА_7 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_9 та фактичним володільцем та користувачем якого являється його колишня співмешканка зі своїми дітьми. Перебуваючи на території вищевказаного домогосподарства, ОСОБА_4 побачив, що будинок замкнено ззовні на навісний замок, ОСОБА_7 вдома не було, та він в порушення вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року та ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи, всупереч чинному законодавству, без дозволу власника та користувачів вказаного домогосподарства, усвідомлюючи, що він порушує недоторканість житла, відкрито, протиправно та самовільно почав наносити удари своїми ногами та руками по вхідних дверях будинку, після чого, вибив скобу навісного замка, на який були замкненні вхідні двері, та проник в середину будинку, таким чином здійснив незаконне проникнення у житло.
Таким чином, на переконання обвинувачення, діяння ОСОБА_4 підпадає під правову кваліфікацію ч. 2 ст. 156 КК України, тобто вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи; ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, а також ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та інше приміщення, вчиненому повторно.
В клопотанні зазначено, що вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема: показаннями потерпілих та свідків, протоколами огляду місця події, протоколами огляду речей, висновками експертиз та іншими матеріалами.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 13 березня 2020 року затримано в порядку ст. 208 КПК України та на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 березня 2020 року, в тому числі, з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 11 травня 2020 включно. Крім того, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 травня 2020 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до закінчення досудового розслідування до 14 червня 2020 року.
Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 12 червня 2020 року в кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156, ч.1 ст. 162 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000095 від 13 березня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 обвинуваченому ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 серпня 2020 року включно. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 29 липня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 вересня 2020 року включно. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2020 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 листопада 2020 року включно. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2020 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 січня 2021 року включно. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 05 січня 2021 року за клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою від 05 січня 2021 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до о 06 березня 2021 року включно.
Таким чином, як зазначено в клопотанні, вбачаються наявність ризиків, передбачених п. 1, 3,4, 5 ч 1 ст. 177 КПК України, які мали місце і під час досудового розслідування, та, станом на день подачі клопотання, продовжують існувати та не зменшилися Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно обвинувачено запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш м'які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки обвинувачений не виконуватиме в повній мірі покладені на нього обов'язки, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам.
Тобто, є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доцільно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також, є: 1) вік та задовільний стан здоров'я, відсутність постійного місця роботи, навчання, тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; 2) ОСОБА_4 є уродженцем с. Гонорівка Піщанського району Вінницької області, що є чинником, який сприяє ОСОБА_4 за можливості безперешкодно виїхати в іншу місцевість на проживання і таким чином ухилятися від судового розгляду кримінального провадження; 3) репутація ОСОБА_4 - як такого, що схильний до вчинення умисних корисливих злочинів.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд встановив наступне.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч.1 ст. 162, ч.3 ст.185 КК України.
Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.
У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, також запобіжні заходи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, домашній арешт є одним з видів запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 162 КК України, за вчинення одного з яких передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тобто у вчинені тяжкого злочину.
Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
На даний час в судовому засіданні докази сторони обвинувачення та захисту не досліджені.
З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного прецедентного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 являється раніше судимим, також обвинуваченим у вчиненні тяжкого умисного корисливого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, Кримінальне провадження перебуває на розгляді Бершадського районного суду Вінницької області, кінцеве рішення в якому не прийнято.
Також суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, незаконно вливати на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, з метою уникнути покарання та вчинити інше правопорушення, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а тому обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв'язку з чим обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 діб є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Гонорівка Піщанського району Вінницької області, жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, з професійно-технічною освітою, неодруженому, непрацюючому,раніше судимому, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 травня 2021 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)".
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Суддя: