Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4860/20
Провадження № 2/711/591/21
26 лютого 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Слабко Ю.М.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2 , Желізняк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури,
ОСОБА_3 , в особі представника - адвката Тимченка М.М., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури.
В обгрнутування позову вказує, що 25.10.2015 року до ЄРДР були внесені відомості по факту підписання протоколів виборчого процесу деякими членами виборчої комісії до завершення голосування виборців, а 24.02.2016 року їй (позивачці) повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України.
10.03.2016 року слідчим суддею задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно неї (позивачки) запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.
14.03.2016 року їй (позивачці) було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч. 4 ст. 158 КК України.
14.03.2016 року слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Г.В. Дем'яненко направлено на її адресу повідомлення про завершення досудового розслідування, в якому зазначено, що вона (позивачка) є підозрюваною, а зібрані докази під час розслідування достатніми для складання обвинувального акта.
14.03.2016 року прокурором прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 повідомлено про завершення досудового розслідування.
18.03.2016 року до СУ ГУНП в Черкаській області надійшло клопотання її захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку із не встановленням достатності доказів для доведення її винуватості, однак постановою слідчого від 21.03.2016 року було відмовлено в задоволенні цього клопотання.
28.03.2016 року відносно неї був складений обвинувальний акт, який в подальшому був скерований до суду.
22.03.2019 року вироком у справі № 699/213/16-к її (позивачку) виправдано за відсутності в її діях складу злочину.
12.08.2019 року апеляційною інстанцією вищевказаний вирок залишено без змін.
28.05.2020 року постановою Верховного Суду вищевказані судові рішення залишені без змін.
Фактично вона (позивачка) перебувала під слідством з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, тобто 43 місяці.
Вищенаведене свідчить, що вона (позивачка) перебувала під слідством безпідставно наслідок чого їй було заподіяно психічний вплив, що призвело до погіршення позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вважає дії органів досудового розслідування та прокуратури незаконними і такими, що нанесли їй моральну шкоду.
В обґрунтуванні зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засуджені незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосувань запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративно; стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідувань, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розмір). менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто вказаним Законом передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли меж відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантовано державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо не самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престиж; ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також вказує, що статтею 43 Бюджетного кодексу України установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті зазначену мету.
За приписами статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, відповідають за зобов'язання держави.
Державна казначейська служба України не є відповідальною у справі, а представляє інтереси держави і шкода, завдана органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовується державою стягненням коштів з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянин незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Вказує, що розміри мінімальної заробітної плати на 2020 рік затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року N 294-ІХ в розмірі 4723 грн.
Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4723 грн.
Враховуючи те, що вона (позивачка) перебувала під слідством 43 місяці, то розмір завданої їй моральної шкоди становить 203089 грн. (43 х 4723 грн.), яку вона і просить стягнути з Державного бюджету України на її користь, а також понесені нею судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.
20.07.2020 року ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та позовом ОСОБА_3 . Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Сторонам надано час для подачі заяв по суті спору.
20.08.2020 року представником Черкаської обласної прокуратури подано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому останній вказує, що даний позов підлягає до часткового задоволення. При цьому просить врахувати, що дійсно органом досудового розслідування ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувалися в тому, що вони згідно з протоколом №7 Корсунь-Шевченківської виборчої комісії Черкаської області від 09.10.2015 року здійснювали повноваження членів дільничної виборчої комісії на виборчій дільниці №710342 під час проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів та 25.10.2015 року близько 18.00 год., перебуваючи в приміщенні виборчої дільниці №710342, що розташована в Корсунь-Шевченківській дитячій школі мистецтв за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Червоноармійська, 11, виконуючи обов'язки членів дільничної виборчої комісії №710342 під час проведення голосування в чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів усупереч вимог ч. 1 ст. 79, ч.ч. 1, 4 ст. 80 Закону України «Про місцеві вибори» до закінчення голосування і проведення засідання комісії, на якому здійснюється підрахунок голосів виборців, результати яких вносяться до протоколу, а також остаточного заповнення протоколу, умисно підписали протокол дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці №710342 у територіальному виборчому окрузі №22 з виборів депутатів Черкаської обласної ради в графі члена дільничної виборчої комісії напроти свого прізвища, до його заповнення та не на засіданні виборчої комісії.
Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України, тобто у підписанні протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його заповнення, не на засіданні виборчої комісії, вчиненого членом виборчої комісії.
За фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України, 25.10.2015 року відповідно до ст. 214 КПК України були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015250190000333.
На підставі здобутих у кримінальному провадженні доказів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 24.02.2016 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України, яку 14.03.2016 змінено на ч. 4 ст. 158 КК України.
За результатами судового розгляду кримінального провадження вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виправдано за відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідувань, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
За вимогами ст.ст. 2, 4 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку постановлення випрадувального вироку суду; відшкодування моральної шкоди провдиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідтва, прокаратури і суду завдали моральної втарти громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За нормами ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 становить 4723 грн.
Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року № 1774-УІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2102 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
У даному випадку зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, який набрав чинності 01.01.2017 року.
Крім того, вказує, що позивачкою не вірно визначено строк перебування під слідством і судом. Фактично ОСОБА_3 перебувала під слідством та судом з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, що складає 41 місяць та 18 днів, а не 43 місяці, як зазначено позивачкою.
Отже, мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_3 під слідством та судом становить 87443 грн. 20 коп. (2102 грн. х 41 міс. 18 днів), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Також просить врахувати, що позивачкою не надано жодного документу на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. (зокрема квитанції до прибуткового касового ордеру, актів виконаних робіт, детального опису наданих послуг та калькуляції вартості правової допомоги, договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, тощо). А тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.
25.08.2020 року представником відповідача - ГУНП в Черкаській області поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому останій просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову. При цьому, просить врахуватои, що 24.02.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України - підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його завершення та не на засідання виборчої комісії.
14.03.2016 року ГУНП в Черкаській області Білій О.М. змінено раніше винесене повідомлення про підозру від 24.02.2016 року у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 статті 158 КК України на ч. 4 ст. 158 КК України.
Вироком Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області від 22.03.2019 ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред'явленому обвинувачені за ч. 4 ст. 158 КК України та виправдано за відсутністю в діях складу злочину.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року вирок Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року щодо ОСОБА_3 - залишений без змін, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Луговського І.С., - без задоволення.
Вказує, що позивачка просить відшкодувати їй моральну шкоду завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
При цьому, вона (позивачка) має довести наявність у зв'язку з обвинуваченням моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.
Водночас відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Отже, необхідною умовою відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками потерпілої сторони. Для настання цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів: протиправність; шкода; причинний зв'язок; вина.
За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір правовідносинах, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивачка повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Вказує, що позивачкою до позовної заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої їй моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Також вказує, що вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12.08.2019 року не підтверджується факт наявності причинного зв'язку між шкодою у визначеною позивачкою у розмірі 203089 грн. і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачкою жодним документом не підтверджений факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого вона при цьому виходила, причинний зв'язок між шкодою та фактом притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Також зазначає, що позивачкою невірно визначено строк перебування її під слідством і судом з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, що складає 41 місяць і 18 днів, а не 43 місяці.
За таких обставин, враховуючи відсутність належних доказів заподіяння моральної шкоди просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 .
Що стягнення витрат пов'язаних з правничою допомогою в розмірі 5000 грн., то просить врахувати, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження витрат з надання їй правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордеру, актів виконаних робіт, детального опису наданих послуг та калькуляції вартості правової допомоги, договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо). А тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.
08.09.2020 року представник відповідача - Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову. При цьому, просить врахувати, що Казначейство жодних прав та інтересів позивачки не порушувало, не вступало у правовідносини з нею і жодної шкоди їй не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачці діями інших суб'єктів.
В силу ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктом 3 ч. 2. ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 1 статті 1167 ЦКУ визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦКУ.
Натомість частина 2 статті 1167 ЦКУ визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Отже, як вбачається зі змісту ст. 1167 ЦКУ у Казначейства відсутній обов'язок перед позивачкою щодо обов'язкового відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Казначейство вважає за необхідне зауважити, що позивачкою не надано підтверджуючих документів, щодо завдання їй негативних наслідків морального характеру.
Отже, сума моральної шкоди в розмірі 203089 грн. не підтверджена жодними документами та розрахунками і визначена самостійно позивачкою за її власними переконаннями.
А тому просили відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачкою.
07.09.2020 року позивачкою ОСОБА_3 , в особі її представника - адвоката Тимченка М.М., до суду була подана заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивачка вказує, що дійсно її (позивачки) період перебування під слідством становить 41 місяць 18 днів. Також вказує, що Законом України № 822-ІХ від 25.08.2020 року внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і встановлено з 01 вересня розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 5000 грн.
Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати що є чинним на момент розгляду справи в суді.
Враховуючи те, що вона (позивачка) перебувала під слідством 41 місяць і 18 днів, то відповідно розмір моральної шкоди становить 207903 грн. 22 коп. (41 міс. х 5000 грн. + 5000 грн./31 день х 18 днів).
Крім того, 07.09.2020 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Тимченком М.М. до суду подано докази понесених позивачкою витрат на правову допомогу, а саме акт від 17.08.2020 року приймання передачі наданих послуг до Договору №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року, товаринй чек на суму 5000 грн. від 17.08.2020 року, довідку про опалту посуг згідно Договору про надання правової допомоги №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року, Додаткову угоду від 15.06.2020 роуц до Договору про надання правової допомоги №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року (а.с. 91-95).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Єсик В.О. підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 та просив позов задовольнити. При цьому просив врахувати, що з 01.01.2021 року розмір мінімальної заробітної плати станвить 6000 грн., тому розрахунок моральної шкоди, яка завдана позивачці, необхідно проводити із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік». Тому просив стягнути на користь позивачки ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 249483 грн. 87 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
В судовому засіданні прокурор Черкаської обласної прокуратури - Хабло О.М. позовні вимоги ОСОБА_3 визнав частково, пояснивши, що позивачці ОСОБА_3 незаконними діями органу досудового розслідування дійсно завдана моральна шкода, але з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, до стягнення на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає моральна шкода лише у розмірі 87443 грн. 20 коп.
В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області - за довіреністю - Коваленко А.П. просила відмовити в задоволенні позову, з підставу, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судове засідання представник відповідача - Державної казначейської служби України не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку.
Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Ясик В.О., пояснення представника Черкаської обласної прокуратури - Хабло О.М., пояснення представника ГУНП в Черкаській області - Желізняк Ю.В., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України).
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.
У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).
Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.
Вказана статгя також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).
Згідно зі статтею 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, у разі постановлення виправдувального вироку суду, особа, права якої було порушено внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконного застосування запобіжного заходу, незалежно від вини посадових осіб органів, якими була завдана шкода, має право на одноразове відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2016 року слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції Дем'яненко Галиною Володимирівною повідомлено ОСОБА_3 про те, що вона підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його заповнення та не на засіданні виборчої комісії, що підтверджується повідомленням про підозру (а.с. 6-7).
Згідно ухвали Придніпровського районного суду міста Черкаси від 10.03.2016 року відносно підозрюваної ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час, строком на два місяці, тобто до 10.05.2016 року включно, і забороною залишати будинок АДРЕСА_1 з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня (а.с. 8).
14.03.2016 року слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції Дем'яненко Г.В. встановлено наявність достатніх доказів для зміни раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, в зв'язку з чим ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 24.02.2016 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України на ч. 4 ст. 158 КК України (а.с. 9-10).
Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 4 ст. 158 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину (а.с. 14-19).
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року, зокрема щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення (а.с. 20-24).
Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 року вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року, зокрема щодо ОСОБА_3 залишено без змін (а.с. 25-27).
За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність н6астає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі №607/10144/18.
Враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_3 має бути обрахований з моменту вручення останній повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 24.02.2016 року до 12.08.2019 року - до дати винесення ухвали Черкаського апеляційного суду, яким залишено виправдувальний вирок без змін.
Період перебування позивачки ОСОБА_3 під слідством та судом становить 41 місяць 18 днів (починаючи з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року).
Таким чином підстави визначені законом для відшкодування шкоди позивачці ОСОБА_3 наступили.
Протягом вказаного періоду позивачка була вимушена регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від неї додаткових зусиль необхідних для організації життя. Сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, вона була змушена захищатись від пред'явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.
Обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивачка стверджувала, що внаслідок безпідставного перебування під слідством та судом їй було заподіяно психічний вплив, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, тому дії органів досудового розслідування та прокуратури нанесли їй моральну шкоду (а.с. 1-4).
Незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконне застосування запобіжного заходу щодо неї призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.
А тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, а тому відхиляє доводи відповідача - Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо недоведеності факту завдання позивачці моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із наступного.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
У постанові від 20.09.2018 року у справі №686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2021 року становить 6000 гривень.
Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 6000 грн., тому сума, яка підлягає до стягнення на користь позивачки ОСОБА_3 складає 249483 грн. 87 коп., виходячи із наступного розрахунку: 41 місяць 18 днів х 6000 грн. = 249483 грн. 87 коп.
Таким чином до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 249483 грн. 87 коп. При цьому, суд не виходить за межі позовних вимог, оскільки таку шкоду позивачка просила стягнути на її користь виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати за 41 місяць 18 днів. Чинним законодавством визначено, що на день розгляду справи такий розмір мінімальної заробітної плати складає саме 6000 грн. До того ж, в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , з урахуванням наведених доводів, просив стягнути саме таку суму моральної шкоди на користь позивачки, а саме 249483 грн. 87 коп. Крім того, такий розмір для відшкодування моральної шкоди, що завдана позивачці ОСОБА_3 , є мінімальним розміром, який гарантований законом.
Щодо стягнення з відповідачів в користь позивачки витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., то суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України визначено основні засади (принципи) цивільного судочинства, до яких належить зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст. 15 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до інших видів правової допомоги належить види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, тому компенсація таких витрат можлива лиже у випадку, коли сторона довела належними та допустимими доказами їх наявність та розмір.
Звертаючись із позовом про стягнення моральної шкоди, позивачка окрім того, просила стягнути з відповідачів на її користь судові витрати, а саме понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що адвокатом Тимченко М.М. надавалась правова допомога ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року, що підтверджується ордером серія ЧК №112235 від 07.07.2020 року (а.с. 30, 31).
Згідно з договором про надання правової допомоги №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року, а саме п. 1.1, адвокат Тимченко М.М. бере на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту ОСОБА_3 у цивільній справі, а саме підготувати позовну заяву про відшкодування моральної шкоди завданої клієнту незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання послуг. Представництво інтересів клієнта в суді узгоджується сторонами в додатковій угоді (а.с. 30).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що факт надання послуг в цілому або окремо оформляється відповідним актом, який підписується сторонами (а.с. 30).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору сторони визначили, що за виконану роботу клієнт сплачує адвокату гонорар, який складається із основної винагороди та додаткової винагороди. Основна винагорода адвоката (за складання позовної заяви) визначається сторонами з розрахунку не менше 800 гривень за годину роботи адвоката та погоджується у додатковій угоді (додатку №1) до даного Договору. Додаткова винагорода адвоката погоджується сторонами у додатковій угоді (додатку №2) до даного Договору. Порядок сплати клієнтом гонорару адвокату та відповідальність клієнта визначається при погодженні сторонами гонорару у Додатках до даного Договору (а.с. 30).
У додатковій угоді від 15.06.2020 року до Договору, а саме в п. 1 сторони погодили вартість години роботи адвоката в розмірі 800 гривень. У пунктах 2 і 3 додаткової угоди від 15.06.2020 року до Договору сторони домовилися, що адвокат здійснює написання позовної заяви протягом 6 годин 15 хвилин, а тому загальна вартість послуг адвоката складає 6,25 годин х 800 гривень = 5000 гривень. Оплата послуг адвоката проводиться після відкриття провадження у справі, після чого підписується відповідний акт прийняття послуг (а.с. 95).
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява в даній справі підписана представником ОСОБА_3 - адвокатом Тимченко М.М. (а.с. 1-4).
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі (а.с. 44).
17.08.2020 року між адвокатом Тимченко М.М. та ОСОБА_3 було підписано акт приймання передачі наданих послуг до договору №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року, за змістом якого адвокат згідно Договору надав наступні послуги: підготовка позовної заяви про відшкодування моральної шкоди завданої клієнту незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у справі №711/4860/20. Загальна вартість наданих послуг становить 5000 гривень. Підписанням цього акту сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту визначені послуги, а останній сплатив адвокату основну винагороду в розмірі 5000 гривень. Адвокатом надані послуги в повному обсязі та відповідають домовленості сторін, а клієнтом сплачені послуги в повному обсязі. Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної щодо надання послуг та їх оплати (а.с. 92).
Цього ж дня, 17.08.2020 року адвокатом Тимченко М.М. видано ОСОБА_3 довідку, про те, що нею було сплачено на користь адвоката гонорар в розмірі 5000 гривень за надання правової допомоги згідно договору №15/06-01/20-ц від 15.06.2020 року за підготовку позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої клієнту незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у справі №711/4860/20. Згідно даного Договору сторони погодили вартість години роботи адвоката в розмірі 800 гривень. В довідці міститься наступний розрахунок: адвокатом було витрачено на написання позовної заяви 6 годин 15 хвилин, тому загальна вартість послуг адвоката складає: 6,25 години х 800 гривень = 5000 гривень (а.с. 94), а також видано товарний чек на суму 5000 грн. (а.с. 93).
Враховуючи те, в якій формі, у зазначених документах, викладено понесені позивачем витрати на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що це і є ніщо інше як детальний опис робіт (наданих послуг), оскільки він містить назву роботи, затрачений час та вартість години.
Відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», положення «Про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21.01. 2016 року №13, положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи те, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року по справі №727/4597/19.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивачки ОСОБА_3 і витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 249483 грн. 87 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Повний текст судового рішення складений 05.03.2021 року.
Головуючий: В.М. Скляренко