03.03.2021
Справа № 696/1340/19
1-кп/696/5/21
03 березня 2021 року м. Камянка
Кам'янський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка кримінальне провадження № 12019250170000119 від 13.03.2019 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що він 12.03.2019 року, близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи у будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп'яніння, в ході раптової сварки, яка виникла на грунті неприязних відносин та виразилась у штовханині, тримаючи у правій руці кухонний ніж, діючи необережно, втративши рівновагу та падаючи, завдав один удар кухонним ножем в область грудної клітки зліва ОСОБА_6 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва без ушкодження внутрішніх органів, що супроводжувалося внутрішньою кровотечею(гемоторакс зліва), які згідно висновку експерта № 05-6-01/333 від 12.07.2019 за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких.
Після зміни обвинувачення, з новим обвинуваченням ОСОБА_4 погоджувався, визнав себе винуватим у вчиненому. Показав, що наміру наносити тілесні ушкодження брату ОСОБА_6 не мав. У вказаний час і місці на кухні різав кухонним ножем картоплю. Перед цим вживав з потерпілим алкогольні напої. В ході словесних образ почали штовхатись із братом, і той випадково своїм тілом наштрикнувся на ніж.
Захисник в судовому засіданні, просив не застосовувати до ОСОБА_4 реальної міри покарання.
Потерпілий ОСОБА_6 показав, що обвинувачений дійсно порався на кухні, працював кухонним ножем, різав цибулю та хліб. Після словесних образ, які носили обопільний характер, почали з обвинуваченим штовхатися, але потерпілий не помітив ножа в руках брата, та випадково на нього наштрикнувся. Спочатку цього потерпілий навіть не помітив, бо обвинувачений не штрикав його ножем спеціально, а той у нього опинився оскільки той не встиг його покласти в період раптової штовханини. Біль відчув під ребром з лівої сторони. На ніж потерпілий наскочив, коли намагався спіймати обвинуваченого, як той падав від його поштовху, але у останнього сама собою при захваті занеслась рука, в якій був ніж. Претензій до обвинуваченого не має жодних.
Свідок ОСОБА_7 показала, що дійсно у вказаний час і місці її сини - обвинувачений та потерпілий - знаходилися у неї вдома. В той день вони лагодили у неї з огорожу, випили горілки після проведеної роботи. Коли вона сиділа у спальні, у синів почалася якась суперечка на кухні. Обвинувачений збирався їсти, готував вечерю. Самої штовханини між синами та нанесення удару ножем не бачила. Тільки потім потерпілий сидів та впав. Викликали швидку допомогу, приїздили працівники поліції і проводили огляд, знайшли кухонний ніж.
Свідок ОСОБА_8 показав, що являється працівником поліції, в день і час вказаний у обвинувальному акті перебував у добовому наряді. На службовий планшет надійшло повідомлення про правопорушення за участі обвинуваченого та потерпілого. Коли приїхали на місці вже була швидка допомога. Потерплий мав кров, казав, що спіткнувся і наткнувся на металевий виріб. Після госпіталізації стало відомо, що у потерпілого є ножове поранення.
Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_9 .
Суд, заслухавши покази обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що провина ОСОБА_4 повністю підтверджується наданими показами в суді, а також іншими дослідженими у залі суду доказами, а саме :
- з даних рапорту від 12 березня 2019 року (а.с. 161) слідує, що до правоохоронного органу надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що цей громадянин по АДРЕСА_1 стікає кров'ю. але про причини кровотечі не повідомив;
- з даних рапорту від 12 березня 2019 року (а.с. 162) слідує, що до лікарні доставлено потерпілого саме з ножовим пораненням;
- з даних протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення (а.с. 163) слідує, що заявник ОСОБА_6 повідомив, що по АДРЕСА_1 отримав тілесні ушкодження, але обставин отримання не вказав;
- з даних протоколу огляду місця події від 12 березня 2019 року (а.с. 164-166) вбачається, що в лікарні були вилучені особисті речі потерпілого зі слідами бурого кольору, схожими на кров;
- з даних протоколу огляду місця події від 12 березня 2019 року (а.с. 167-178) вбачається, що в ході огляду місця пригоди по АДРЕСА_1 були зафіксовані та вилучені сліди бурого кольору, які схожі на кров, особисті речі та предмет - ніж;
- в судовому засіданні переглянуто відеозапис цього проведеного огляду;
- з висновку експерта № 05-6-01/333 від 12 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_6 отримав проникаюче поранення грудної клітки зліва без ушкодження внутрішніх органів, що супроводжувалось внутрішньою кровотечею, і які виникли від твердого предмета, що мав ознаки ріжучого, можливо тупи ножа, за давністю відповідає часу події і є тяжким тілесним ушкодженням;
- з даних протоколів проведених слідчих експериментів за участі потерпілого ОСОБА_6 від 22 вересня 2019 року та за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 25 вересня 2019 року слідує, що обоє учасників події надали покази про механізм і причини тілесних ушкоджень потерпілого (а.с. 185-192);
- з висновків судово-медичного експерта №№05-6-01/623 та 05-6-01/622 від 05 грудня 2019 року (а.с. 205-206) вбачається, що твердження учасників події про необережне тілесне ушкодження є можливим і не виключається;
- з висновку №05-1-08/125 від 14 серпня 2019 року (а.с. 181-184) слідує, що не виключається зв'язок між зразками крові потерпілого з тими слідами крові, які містяться на його особистих речах та змивах, отриманих в ході огляду місця події.
Оцінюючи зібрані докази по кримінальному провадженні в їх сукупності в результаті повного, всебічного та об'єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає вину обвинуваченого доведеною.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинений ним злочин.
При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 , суд враховує, що обвинуваченим вчинено нетяжкий злочин, який призвів до негативних наслідків у вигляді погіршення здоров'я потерпілого, який претензій не має, обвинувачений характеризується за місцем проживання позитивно, раніше не судимий, перебуває на обліку в психіатра та нарколога, але згідно висновку судово-психіатричної експертизи являється осудним і проявів психічних розладів на час вчинення правопорушення не мав.
Обставин, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.
Обставиною, що обтяжує покарання винного, передбаченою ст. 67 КК України, яку суд враховує при призначенні покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, враховуючи згідно вимог ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ст.128 КК України у виді обмеження волі в межах санкції частини статті .
З урахуванням положень ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи наявність обтяжуючих обставин, дані про особу винного, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без відбування основного покарання і застосовує ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов'язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі .
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) роки.
Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по кримінальному провадженню: светр, футболка, кофта, частина килима, марлеві тампони, ніж, які згідно квитанції № 1309 знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Кам'янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області- знищити.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Кам'янський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1