Справа № 692/1277/20
Провадження № 2/692/63/21
05.03.21
25 лютого 2021 року смт. Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Левченко Л.О.
за участю: секретаря Савенко О.В.,
третьої особи ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Фая В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ПАТ «СК «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2017 року близько 16 години 40 хвилин водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21011» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в смт. Драбів по вул. Васильченка не впорався з керуванням та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , внаслідок чого та отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в Драбівській ЦРЛ. За даним фактом слідчим управлінням Головного управління Національної поліції Черкаській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250120000483 досудове розслідування триває. В результаті ДТП та його наслідків позивачу, як чоловіку загиблої, завдано шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Відповідно накладної від 01.01.2018 року позивач поніс витрати на поховання дружини у розмірі 4 500,00 грн. та відповідно до накладної від 10.06.2018 року - витрати на спорудження надгробного пам'ятника загиблій дружині у розмірі 15 000,00 грн., таким чином загальний розмір витрат становить 19 500,00 грн.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберіганні утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не довела, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинула ОСОБА_3 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК7891269.
Керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р представник Позивача повідомив Відповідача про настання страхового випадку та вернувся із заявою на виплату. В подальшому відповідач неодноразово просив надати додаткові документи, однак страхову виплату так і не здійснив.
Пунктом 27.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200,00 гривень. Тому позивач вважає що загальний розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню становить 38400,00 грн. Окрім позивача правом отримання даного відшкодування володіє також син загиблої.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача на його користь 19 200,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи та 19 500,00 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.
Ухвалою від 18.12.2020р. відкрите загальне позовне провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відповідач зазначив, що страховик не порушував порядок та строки прийняття рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу, з огляду на те, що для відповідача такий обов?язок ще не настав.
Підставами для виникнення позовних вимог є настання дорожньо-транспортної пригоди 29.12.2017р. в смт. Драбів за участю транспортного засобу ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_1 (відповідальність власника застрахована згідно полісу № АК/7891269, що укладений Страховиком), внаслідок якої загинула ОСОБА_3 . За даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12017250120000483 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, досудове розслідування по якому триває.
Правовідносини, що склались між позивачем та страховиком регулюються спеціальним Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не ст. 1187 ЦК України, як помилково вважає позивач.
Відповідно до п. 36.2.ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно абз. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Про припинення перебігу строку для прийняття рішення позивача та його представника було повідомлено Страховиком.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, оскільки предметом розгляду у цій справі є правові наслідки дій/бездіяльності водія забезпеченого транспортного засобу, рішення у кримінальній справі, що набрало чинності є обов'язковим для суду при розгляді цієї справи.
Відповідач наголошує, що у кримінальному провадженні в процесі розслідування встановлюється не тільки наявність або відсутність вини особи, а й інші важливі обставини дорожньо-транспортної пригоди, які можуть виплинути на підстави прийняття рішення Страховиком та, у даному випадку, судом.
Представник Позивача у позовній заяві акцентує увагу на ч. 5 ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При цьому, наявність чи відсутність вищезазначених обставин буде встановлено саме за результатами кримінальної справи у відповідних процесуальних документах, які є обов'язковими для суду, що розглядає справу за наслідками дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду.
Таким чином, оскільки вищевказане кримінальна справа перебуває в провадженні органів досудового розслідування, а відомості щодо їх ходу розголошенню страховику не підлягають, страховик та суд, позбавлені об'єктивної можливості встановити всі обставини події та наявність чи відсутність підстав для виплати страхового відшкодування позивачу.
Статтями 61 та 62 КПК України визначено права та обов'язки цивільного позивача та цивільного відповідача. При цьому, в ч. 2 ст. 61 КПК України зазначено, що права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Отже, позивач на даний момент може подати цивільний позов у рамках кримінального провадження із тими самими вимогами, що і до страховика, що у випадку задоволення позовних вимог судом може призвести до отримання коштів у подвійному розмірі, що суперечить принципам відшкодування шкоди.
Таким чином звернення позивача до суду є передчасним, позовні вимог є безпідставними та задоволенню не підлягають. Окрім того відсутня наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу позивача, що є теж підставою для відмови в позові.
Щодо позовних вимог про стягнення 4 500,00 грн., то відповідач зазначив про їх безпідставність з огляду на те, що водій ОСОБА_1 оплатив лікування потерпілої ОСОБА_3 на суму 2 775,83 грн., а також дав чоловіку ОСОБА_3 10 000,00 грн. на поховання, про зазначив у своїй заяві. Таким чином страховиком встановлено наявність взаєморозрахунків страхувальника та позивача у розмірі 12 775,83 грн., з яких 10 000,00 грн. було відшкодовано водієм ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 у якості витрат саме на поховання ОСОБА_3 .
Законом не передбачене подвійне відшкодування понесених потерпілим витрат на поховання вже відшкодованих страхувальником, а тому представник позивача намагається ввести суд в оману приховуючи фактичне відшкодування витрат на поховання ОСОБА_3 ОСОБА_1 , а тому вимоги про стягнення 4 500,00 грн. витрат на поховання є незаконним та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення 15 000,00 грн. витрат на встановлення пам'ятника то відповідач вважає їх безпідставними з огляду на те, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Доказів спорудження (встановлення) пам'ятника позивачем не надано. На запит страховика Драбівською селищною радою було повідомлено, що на місці поховання ОСОБА_3 встановлено дерев'яний хрест з табличкою та надано відповідні фото на підтвердження цього. Позивачем не доведено належними доказами, що ним було здійснено витрати на спорудження (встановлення) пам'ятника на суму 15 000,00 грн. Доказів, що такий пам'ятник був фактично споруджений матеріали справи не містять, як не містять і доказів про те, що вартість спорудженого на могилі хреста становить 15 000,00 грн. Накладна від 10.06.2018р. щодо відпуску ФОП ОСОБА_4 та одержання позивачем пам'ятника за ціною 15 000,00 грн. не є належним доказом як його встановлення (спорудження) так і здійснення фактичної оплати.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю факту порушення страховиком прав позивача, передчасності звернення до суду, безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 18.01.2021р. до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 .
Ухвалою Драбівського районного суду від 08 лютого 2021р. дану справу призначено до розгляду.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Лабик Р.Р. не з'явились. Про день та час розгляду справи судом повідомлялись належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача Лабика Р.Р. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
У судове засідання представник відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Мамедова І.Р. не з'явилась, скерувала клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_1 та його представник адвокат Фай В.Г. підтримали заперечення відповідача. Представник Фай В.Г. зазначив, що даний позов є передчасним. Відповідач у відзиві роз'яснив, що на період розгляду справи строк для виплати страхового відшкодування зупиняється. На даний час позивачем не доведено наявність спору щодо страхових виплат, відповідач діє відповідно вимог законодавства. Окрім того, відповідно вимог ст. 1187 ЦК України особа відповідає за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. На даний час відсутнє судове рішення у кримінальній справі, що встановлює всі обставини по справі, а тому позов є передчасним і у його задоволенні необхідно відмовити.
Суд, заслухавши доводи третьої особи та його представника в обґрунтування заперечень проти позову, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що 29 грудня 2017р. відбулась дорожньо-транспортна пригода в смт. Драбів, Драбівського р-ну, Черкаської області за участю водія ОСОБА_1 та велосипедиста ОСОБА_3 . Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2017р. за № 120472050120000483 та здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7891269.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 05.01.2018р. Драбівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Причиною смерті ОСОБА_3 , відповідно лікарського свідоцтва про смерть № 11 від 03.01.2018р., зазначено: «а) шок, б) сполучена травма голови та кінцівок, в) велосипедист, травмований при зіткненні з легковим автомобілем».
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.06.1995р. вбачається, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.06.1995 р. уклали шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_3 .
З копій заяв від 04 квітня 2019 року вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування по справі ОСОБА_3 та просив виплатити відшкодування, пов'язане з витратами на поховання та виготовлення і спорудження надгробного пам'ятника - 19 500,00 грн. та відшкодування пов'язане з заподіяною моральною шкодою - 19 200,00 грн. (1/2 частки).
Відповідно накладної б/н від 01.01.2018р. ПП ОСОБА_4 відпущено ОСОБА_2 товарів та послуг пов'язаних з похованням на суму 4 500 грн., накладна містить відмітку про сплату 01.01.2008р.
Відповідно накладної б/н від 10.06.2018р. ПП ОСОБА_4 відпущено ОСОБА_2 пам'ятник 1шт. на суму 15 000 грн., накладна містить відмітку про сплату 10.06.2008р.
Відповідно заяви ОСОБА_1 від 09.07.2019р. він передав ОСОБА_2 30.12.2017р. кошти в сумі 10 000 грн. на поховання ОСОБА_3 . Даний факт позивачем не спростовувався.
Відповідно листа виконавчого комітету Драбівької селищної ради № 02-48/449 від 30.09.2019р. на місці поховання померлої ОСОБА_3 встановлено дерев'яний хрест з табличкою, про що додано фотоматеріали.
З листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» вих. № 100519-01405/к/ц від 10.05.2019р. вбачається, що відповідач надав відповідь-роз'яснення ОСОБА_2 щодо порядку та строків виплат страхового відшкодування пов'язаного, з витратами на поховання та виготовлення і спорудження надгробного пам'ятника та пов'язаного з заподіяною моральною шкодою, вказавши на необхідність надання документів для здійснення страхового відшкодування, а також роз'яснив положення ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо строків зупинення страхових виплат в зв'язку з розслідуванням кримінального провадження № 120472050120000483. Дане положення повторно роз'яснив листом вих. № 050620-60109/к від 05.06.2020р.
З листа слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Шульги М. вх. №164/21-Вх від 12.02.2021р. вбачається, що здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 120472050120000483, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що на даний час не завершено у зв'язку з необхідністю проведення слідчого експерименту.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон 1961-IV).
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 27.1. Закону 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п. 27.3. Закон 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно п. 27.4. Закон 1961-IV страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Порядок прийняття рішення страховиком про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та порядок його виплати передбачено ст. 36 ЗУ№ 1961-IV. Так, згідно положень абз. 1,2 п. 36.2 страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
В той же час, абз. 4 п. 36.2 вказаного Закону передбачено, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У силу вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до частини першої, пунктів 1,3 частини другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Крім того відповідно роз'яснень даних в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Відповідно п.5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно положень ч. 1,7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію третьої особи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд, не заперечуючи права позивача на звернення з позовом, приходить до висновку про його передчасність в порядку цивільного судочинства в даній справі, зважаючи на те, що наразі досудове розслідування за обставинами, зазначеними в позовній заяві та які стали підставою для позову триває та будь-яке процесуальне рішення, як то - закриття кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності не прийнято. За таких обставин суд вважає, що дана позовна заява не може бути розглянута до прийняття рішення у кримінальній справі, а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Крім зазначеного, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки як на підставу для його задоволення позивач посилається на ч. 2 ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а відповідач ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» не є володільцем транспортного засобу, за участю якого відбулася транспортна пригода, тобто не є належним відповідачем в даному випадку, оскільки не порушував право позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, то суд покладає судовий збір з позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись 15, 16, 23, 1167, 1168, 1187, 1193, 1194, 1201, 1202 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.О.Левченко
Повний текст рішення виготовлений 05 березня 2021 року.