Справа № 646/6977/20
№ провадження 2/646/674/2021
22.02.2021 м.Харків
Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого судді Проценко А.М.,
секретаря судового засідання Мірзоєвої К.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить зменшити та змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також звільнити його від сплати суми заборгованостізі сплати аліментів у розмірі 79133,00.
В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року у справі №643/1936/19 за позовом ОСОБА_2 з нього стягнуто заборгованість за аліментами у розмірі 79133,00. Позивач зазначає, що з часу ухвалення рішення у нього змінився матеріальний стан в сторону погіршення, втратив постійну роботу, яку мав до 2014 року, зазначив, що має іншу сім'ю, де виходує трьох малолітніх дітей, сплачує аліменти на дитину - доньку ОСОБА_6 від першої дружини ОСОБА_3 . Вказані обставини і змусили позивача звернутися до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, перевіривши доводи позовної заяви, приходить до наступного.
10.10.2011 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.10.2011 року.
Судом встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.06.2016 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2000 щомісячно починаючи з 14.04.2016 року до повноліття дітей.
Позивач вказує, що за рішенням Московського районного суду м.Харкова від 27.02.2020 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 79133,00 гривень за аліментами на утримання синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За клопотання позивача в суді були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є матір'ю позивача. Після розірвання шлюбу між батьками діти залишились проживати з матір'ю ОСОБА_2 . Батько дитини ОСОБА_1 в 2010-2011 роках сплачував аліменти, однак опинився в скрутному матеріальному становищі. Дарував дітям подарунки, від яких відповідач відмовлялась.
Свідок ОСОБА_8 підтвердив той факт, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 автомобіль шляхом посвідчення довіреності на її ім'я, за якою вона продала автомобіль, та кошти залишились їй на утримання дітей. Сума коштів отриманих від продажу автомобіля не відома.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення, так і у бік покращення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про зменшення (збільшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно з статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Аналізуючи надані докази в їх сукупності, враховуючи те, що позивач є особою працездатного віку, не є інвалідом, належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров'я, а також те, що зміна сімейного стану після народження дітей вплинула значним чином на його матеріальне становище, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано, суд вважає, що в даному випадку не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 191, 273 СК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 26.02.2021 року.
Суддя А.М.Проценко