Справа № 635/7706/19
Провадження № 2/635/556/2021
02 березня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Березовської І.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Манька О.М.,
секретар судових засідань Калягіна М.П.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»,
представник позивача - Стельмах Олена Сергіївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річних, -
Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просить стягнути з останнього заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 7887,56 гривень, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 4669,76 гривень; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 2471,05 гривень; інфляційні витрати у розмірі 561, 18 гривень; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 185,57 гривень; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . В порушення обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідач належним чином не виконував зобов'язань з оплати наданих послуг, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 7887,56 гривень, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 4669,76 гривень; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2012 року по 31 травня 2019 року у розмірі 2471,05 гривень. Окрім зазначеної суми заборгованості, відповідачу нараховані суми інфляційних витрат за час прострочення заборгованості у розмірі 561,18 гривеньта три проценти річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 185,57 гривень. Позивач зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржників за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2019 року заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» про відстрочення сплати судового збору за подання до суду позовної заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річних задоволено. Відстрочено Комунальному підприємству «Харківводоканал» сплату судового збору за подання до суду позовної заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річних до ухвалення судового рішення у справі. Провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
31 березня 2020 року позивачем надано до суду відзив на позовну заяву.
05 травня 2020 року відповідачем надана відповідь на відзив.
Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до статуту, наданого позивачем, визначено юридичний статус підприємства КП «Харківводоканал». Підприємство є юридичною особою згідно чинного законодавства та правонаступником Виробничого управління каналізаційного господарства м. Харкова, перейменованого в Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомочиствод». Відповідно до п.10.1, положення цього Статуту набирають чинності з моменту його державної реєстрації. Згідно офіційного сайту Міністерства юстиції України «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено місце знаходження реєстраційної справи позивача - Департамент реєстрації Харківської міської ради. Тим самим, щоб підтвердити право вимоги плати за житлово-комунальні послуги позивач зобов'язаний привести у відповідність правовстановлюючі документи та підтвердити свій статус правонаступника. Враховуючи, що до позовної заяви надано лише статут КП «Харківводоканал», погоджений Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та затверджений Департаментом комунального господарства, але без підтвердження проведення його обов'язкової реєстрації Департаментом реєстрації Харківської міської ради - позивач не набув юридичного статусу правонаступника і тим самим не має правових підстав вимагати плати за житлово-комунальні послуги, надання якої також не підтвердив. Більш того до позовної заяви не надано договору, який відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-ІV мав бути укладений між ОСОБА_4 та виконавцем послуг ВУКГ м. Харкова, ДКПКГ «Харківкомочиствод». Крім того, представник відповідача зазначив,що за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання,оскільки виступають способом захисту майнового праву та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Отже, законодавством визначено, що статус боржника може бути отримано стороною лише після того як буде доведено про наявність боргу і який він в подальшому не сплатить кредитору. Враховуючи, що на дату подання позовної заяви до суду позивачем не надано рішення суду, що набрало законної сили, яким стягнуто заборгованість за правочином, або інформації про невиконання зобов'язання за відкритим виконавчим провадженням, вимога щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних витрат є передчасною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Також представник відповідача вказав на те, що відповідач по справі не отримував житлово-комунальні послуги за особистим рахунком 405162, що підтверджується відсутністю договору з виконавцем таких послуг, а також наданими відповідачем письмовими доказами, з яких вбачається, що відповідач з 2015 року проживає та працює в м. Києві. Окрім наведеного, представник відповідача просив застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року .
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону № 1875-IV). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону), а споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
Згідно частини першої статті 6 Закону України № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 17 вересня 2009 року.
Відповідач ОСОБА_4 з 21 грудня 2004 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України.
За вказаною адресою Комунальним підприємством «Харківводоканал» на ім'я ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , нарахування послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення здійснюється на одну особу.
Тобто, відповідач ОСОБА_2 є споживачем послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал».
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону № 1875-IV, частина перша статті 12 Закону № 2189-VIII ).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону № 1875-IV).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-IV, пункт 5 частини 2 статті 7 Закону України № 2189-VIII ).
Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК України) плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, за відповідачем ОСОБА_4 утворилась заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 в загальному розмірі 7140,81 гривень, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 4669,76 гривень; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 2471,05 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , наданим начальником абонентного відділу Холодногірського, Новобаварського районів АС по роботі з абонентами ФО Департаменту збуту ОСОБА_6
КП «Харківводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 посилаючись на те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, проте не сплачував нарахування за надані КП послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилався на те, що відповідач ОСОБА_4 за вище зазначеною адресою не проживає з 2015 року.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація місця проживання чи перебування фізичних осіб в Україні регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (надалі Порядок).
Абзацами 5 та 11 статті 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку реєстрація місця проживання чи перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, які в розумінні статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є документами що підтверджують місце реєстрації чи перебування фізичної особи.
При цьому Порядок відрізняв поняття «реєстрація місця проживання» та «реєстрація місця перебування».
Так, відповідно до п. 4.1 Порядку реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою про реєстрацію місця перебування особи, форму якої наведено в додатку 14 до цього Порядку, яка подається особою або її законним представником.
Пунктом 6 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг у тому числі за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Згідно пункту 6 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII також передбачено право споживача на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Зазначене право споживача, відповідно до приписів підпункту 1 пункту 29 Правил надання послуг з послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, реалізується на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Оскільки в період, за який нарахована заборгованість відповідача, останній до КП «Харківводоканал» із заявою про свою тимчасову відсутність за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався, у КП не було підстав для не нарахування заборгованості за надані послуги на ОСОБА_4 .
Зазначене не позбавляє ОСОБА_4 права в подальшому звернутися до КП «Харківводоканал» із відповідною заявою про не нарахування вартості комунальних послуг на нього у зв'язку із проживанням за іншою адресою, надавши про це відповідні докази.
Щодо доводів представника відповідача в частині не набуття позивачем юридичного статусу правонаступника і відсутністю правових підстав для стягнення плати за житлово-комунальні послуги, суд зазначає, що у статтях 104, 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Що стосується заяви відповідача та його представника про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача, суд приходить до наступного.
Позивач звернувся до суду з позовом 15 жовтня 2019 року та заявив вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 4669,76 гривень; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 2471,05 гривень.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний закономінтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Судом встановлені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 4669,76 гривень; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 2471,05 гривень.
Водночас, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість).
Як встановлено судом, зокрема, із розрахунку заборгованості, позивач нараховував плату за надані послуги за кожен календарний місяць, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання, починаючи з 01 березня 2010 року; за надані послуги з централізованого водовідведення, починаючи з 01 лютого 2012 року .
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на те, що у позивача з відповідачем є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме: з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Послуги, надані у вересні 2016 року, відповідач мав оплатити до 20 жовтня 2016 року включно (тобто, позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за вересень 2016 року минала 21 жовтня 2019 року). Позивач звернувся з позовом 15 жовтня 2019 року.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 2507,13 гривень; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 1534,08 гривень.
Частиною другою статті 635 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати в розмірі 561,18 гривень та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 185,57 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1166,09 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 2507 (дві тисячі п'ятсот сім) гривень 13 копійок, за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 1534 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) гривні 08 копійок, а всього 4041 (чотири тисячі сорок одну ) гривню 21 копійку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» суму інфляційних витрат у розмірі 561 (п'ятсот шістдесят одна) гривні 18 (вісімнадцять) копійок та суму трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок, а всього 746 (сімсот сорок шість) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1167 (одна тисяча сто шістдесят шість гривень 09 копійок на користь держави.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал», код ЄДРПОУ 03361715, МФО 351629, п/р НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», місцезнаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, буд.2.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 05 березня 2021 року.
Суддя І.В. Березовська